Лектор докладно проаналізував разом з учасниками спільну батьківську опіку як спосіб участі батьків у вихованні дитини, а саме:

1. Способи встановлення місця проживання та графіку спілкування з дитиною (договір, звернення до органів опіки, судовий порядок)

2. Вирішення спорів у судах (на що звертає увагу суд, які докази мають значення, думка дитини, висновок ООП, порядок виконання таких рішень).

3. Що таке спільна батьківська опіка (коли вона можлива, як збільшити шанси на призначення спільної опіки).

4. Огляд судової практики про встановлення спільної опіки (з якими процедурними складнощами можна зіштовхнутись та як їх подолати).

У рамках характеристики спільної батьківської опіки акцентовано на наступному:

1. Способи встановлення місця проживання та графіку спілкування з дитиною

Визначено три основні способи вирішення конфлікту між батьками щодо місця проживання дитини та участі у її вихованні: укладення договору, звернення до органу опіки та піклування та звернення до суду.

Договір є позасудовим способом врегулювання питання між батьками. Якщо домовитися самостійно не вдається, батьки можуть звернутися до органу опіки та піклування. Служба у справах дітей проводить бесіди з батьками, оцінює житлові умови, за можливості спілкується з дитиною та за потреби залучає соціальні служби. За результатами перевірки готується висновок про те, з ким із батьків дитині буде краще проживати, після чого орган опіки та піклування приймає відповідне рішення. Таке рішення є обов’язковим, однак може бути оскаржене до суду.

Якщо договір або рішення органу опіки фактично не виконуються та один із батьків продовжує перешкоджати спілкуванню з дитиною, питання може бути передане на розгляд суду. Позов може подати будь-хто з батьків, зазначивши бажаний порядок участі у житті дитини, зокрема графік зустрічей та участь у вихованні.

2. Вирішення спорів у судах

При визначенні місця проживання дитини суд насамперед виходить із її найкращих інтересів. При цьому враховуються виконання батьками своїх батьківських обов’язків, збереження сімейного оточення та взаємин, піклування, захист і безпека дитини, її право на здоров’я та освіту, погляди та індивідуальність дитини, а також те, чи чинить один із батьків перешкоди іншому у спілкуванні з дитиною. Обидва батьки мають рівні права, ані розлучення, ані воєнний стан самі по собі їх не обмежують.

Для обґрунтування запропонованого порядку участі у вихованні значення мають емоційний зв’язок батька або матері з дитиною, відповідальне виконання батьківських обов’язків, наявність перешкод у спілкуванні з боку іншого з батьків та матеріальна участь у житті дитини. При цьому необхідно довести, що запропонований порядок відповідає найкращим інтересам дитини.

Важливе значення мають бажання батьків і дитини, стабільність відносин дитини з кожним із батьків, наявність у батьків часу та можливості забезпечувати догляд за дитиною, безпечні умови та близьке розташування місць проживання батьків. Саме ці обставини Верховний Суд зазначив у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19.

Висновок органу опіки та піклування є одним із елементів вирішення спору, однак акцент зроблено на необхідності оцінки комплексу обставин, пов’язаних із найкращими інтересами дитини. Орган опіки проводить власну оцінку житлових умов, спілкується з батьками та, якщо дитина може висловити свою думку, з дитиною.

Щодо виконання рішень, договори або висновки органу опіки є ефективними лише за умови їх дотримання. Якщо один із батьків продовжує перешкоджати спілкуванню, виникає необхідність судового захисту.

3. Що таке спільна батьківська опіка та коли вона можлива

Спільна батьківська опіка розглядається як модель участі обох батьків у вихованні дитини, за якої батьки координують свої батьківські ролі, підтримують та допомагають один одному. Верховний Суд звернув увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності сприяє співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок. Спільна фізична опіка передбачає, зокрема, можливість почергового проживання дитини з кожним із батьків за відповідним графіком.

Показовою є постанова Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19. У цій справі було встановлено, що обидва батьки належно виконували свої батьківські обов’язки, але через конфлікт не змогли вирішити питання опіки позасудово. При призначенні спільної опіки суд має враховувати бажання батьків і дитини, стабільність відносин дитини з кожним із батьків, наявність часу та можливості для догляду, безпечні умови та близьке розташування місць проживання батьків.

Таким чином, для підвищення обґрунтованості вимоги про спільну опіку важливе значення мають фактична участь обох батьків у житті дитини, належне виконання ними батьківських обов’язків, наявність можливості забезпечувати дитині безпечні умови, стабільність її відносин з кожним із батьків та можливість практично організувати почергове проживання. Особливе значення має готовність батьків до координації та співпраці. Ці обставини випливають із критеріїв, сформульованих Верховним Судом.

4. Огляд судової практики про встановлення спільної опіки та процедурні складнощі

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21 суди встановили фактично рівні умови проживання, створені кожним із батьків, та наявність доходів у кожного з них. Також було враховано проєкт попередніх домовленостей батьків щодо участі у вихованні та утриманні дитини. Верховний Суд визначив, що найкращі інтереси дитини можуть бути забезпечені шляхом розподілу батьківського часу: проживання з батьком із понеділка по п’ятницю та з матір’ю з п’ятниці до понеділка. Суд окремо наголосив, що попередні суди фактично не розглянули можливість і доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 381/2182/22 встановлено, що батьки проживали у сусідніх селах, а належні умови для проживання дитини були створені обома. Незважаючи на це, суд не розглянув можливість застосування моделі спільної фізичної опіки, тобто почергового проживання дитини з кожним із батьків за відповідним графіком. У зв’язку з цим справу було направлено на новий розгляд.

Постанова Верховного Суду від 5 березня 2025 року у справі № 199/7566/22 сформулювала важливий процесуальний підхід: вирішуючи спір щодо місця проживання дитини, батьківської опіки та поділу батьківського часу, суд, виходячи з найвищих інтересів дитини та обставин конкретної справи, уповноважений застосувати найбільш відповідний для дитини варіант батьківської опіки. Поділ батьківського часу у визначеній судом пропорції не вважається виходом за межі позовних вимог про визначення місця проживання дитини.

Водночас постанова Верховного Суду від 14 лютого 2026 року у справі № 759/3051/23 демонструє іншу процесуальну проблему. Суд апеляційної інстанції не врахував бажання кожного з батьків щодо почергового проживання дитини, а також їхні часові та фінансові можливості. Верховний Суд звернув увагу, що сторони не заявляли відповідних позовних вимог і не надали належних доказів на підтвердження або спростування можливості та доцільності почергового проживання дитини з обома батьками.

Отже, однією з основних процедурних складнощів є належне формулювання вимог та доказування саме можливості й доцільності спільної фізичної опіки. Суд має оцінити не лише формальну рівність умов у батьків, а й конкретну можливість організувати почергове проживання, наявність часу, фінансових можливостей, безпечних умов, стабільних відносин дитини з кожним із батьків та готовність батьків до взаємодії. Судова практика Верховного Суду також показує, що питання спільної опіки не повинно залишатися поза оцінкою суду, якщо обставини справи дають підстави для розгляду такої моделі.

Окремо зазначено законопроєкти № 12123 від 15 жовтня 2024 року та № 12132 від 17 жовтня 2024 року, які пропонують законодавчі зміни щодо спільної батьківської опіки та почергового проживання дитини.