Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
29.04.2021

ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ ВІД БУЛІНГУ У СФЕРІ СПОРТУ

Мельник Я.Я. адвокат, член Комітету з трудового права Національної асоціації адвокатів України, старший науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук Сфера спорту є специфічною галуззю суспільної діяльності у якій правове регулювання особистих немайнових цивілістичних прав дитини набуває особливого значення. А правовідносини між дітьми-спортсменами та тренером, як і між самими […]

Мельник Я.Я.

адвокат, член Комітету з трудового права

Національної асоціації адвокатів України,

старший науковий співробітник Інституту права Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

доктор юридичних наук

Сфера спорту є специфічною галуззю суспільної діяльності у якій правове регулювання особистих немайнових цивілістичних прав дитини набуває особливого значення. А правовідносини між дітьми-спортсменами та тренером, як і між самими дітьми-спортсменами чи то дітьми-спортсменами, тренером та вболівальниками в залежності вид спорту, можуть відображати правову поведінку, яка характеризується як булінг, будучи протиправною, або ж об’єктивно-протиправною чи то зловживання правом. Вид спорту, особливості тренування, або ж змагання, можуть ускладнювати ідентифікацію для правників такого феномену як булінг.

Матеріально-правова природа булінгу (цькуванні) заснована на порушенні тих об’єктів цивільно-правої охорони, які регламентовані в Цивільному кодексі України (матеріальним приватним правом) – а це ряд як тих особистих немайнових прав, які забезпечують, як фізіологічне буття фізичної особи (дитини-спортсмена), так і тих, особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне буття фізичної особи (дитини-спортсмена) – здоров’я, особиста недоторканність, право на таємницю про стан здоров’я, право на індивідуальність, право на особисте життя та його таємницю, свобода особи (економічна, фізична, сексуальна), безпека особи, честь, гідність, право на ім’я, право на навчання, на дозвілля, на пересування, право на сім’ю тощо. Відновлення таких об’єктів цивільно-правової охорони, повинно забезпечуватись ефективними способами та формами захисту.

Як відомо, форма захисту цивільного права або інтересу може бути виражена, як адміністративна, судова, громадська, третейська, нотаріальна, медіаційна, та захист прав ЄСПЛ (Цивільний процес, підручник, за ред. В.В. Комарова, 2011).

Публічно – правовий аспект правового регулювання захисту порушених булінгом цивілістичних прав дістав на сьогодні цілком виправдану нормативно-правову регламентацію. Зокрема, ст.173-4 КУпАП закріплюється поняття булінгу та визначено андміністративно-правові санкції за його спричинення. В законі України «Про освіту» в ст.1 у п.3-1 закріплено не тільки поняття булінгу алей закріплено типові ознаки булінгу – системність, наявність сторін. Такі кваліфікуючі ознаки протиправної поведінки доповнюються рядом норм, визначених в Законі України «Про охорону дитинства» (щодо «жорстокого поводження з дитиною», ст.1), а також Законом України «Про соціальні послуги» ( «чинники, які можуть зумовити складні соціальні обставини», ст.1).

Натомість Законом України «Про фізичну культуру і спорт» не визначено норм, які вказують на антибулінгову модель регулювання правовідносин у спорті. Однак в ст.54 зазначено, що «…особи, винні у порушенні законодавства у сфері фізичної культури і спорту, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до закону..». Отже, дана норма акцентує увагу лише на відповідальності у сфері «фізичної культури і спорту», викладена у «бланкетний-відсилочний спосіб, оскільки не встановлюють правил поведінки а мають відсилочний характер».[1] Окрім цього, Закон України «Про фізичну культуру і спорт» питання (а)булінгу не закріплює у цій сфері; (б)а сама норма ст.54 Закону обмежена лише сферою спорту, яка й не охоплює за спеціальним законом питання булінгу. Щоправда ознаки булінгу так як «систематичність (повторюваність) діяння»; «наявність сторін – кривдник (булер)», «потерпілий (жертва булінгу)», «спостерігачі (за наявності)» – наявні, за умови вчинення протиправної поведінки такого характеру.

В ст.15 ЦК України визначено способи захисту порушеного цивільного права або цивільного інтересу. Закріплено принцип судового захисту (ст.3, ст.16 ЦК України). Як спеціальний вид деліктних цивільних зобов’язань в Книзі 5 ЦК України не передбачено відповідної статті¸ яка б окремо визначала та деталізувіала цивільно-правовий склад правопорушення за ознаками булінгу, в порушення ряду норм що визначають особисті немайнові права за загальною частиною ЦК України.

ЦК України зазначено, що кожна особа має право на відшкодуванню шкоди, яка спричинена порушенню її особистого немайнового права (ст.280 ЦК України). Наразі відстежується конкуренція цивільно-правових норм між забезпеченням правом на безпеку (ст.293 ЦК України), усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю (ст.1163 ЦК України)   та ст.1178, ст.1179, ст.1180 ЦК України, ч.5 ст.150 СК України а, особливо під час «масового булінгу» ст.1181 ЦК України. Питання «масовості» у законодавстві не деталізоване.

Не прийнята норма, яка пропонується в контексті «рекодефікації» цивільного законодавства як «право бути забутим», що може бути одним із ефективних способів захисту цивільного права порушеного під час булінгу. Адже саме рішення суду не зупиняє особу/осіб у повторності вчинення подібного правопорушення. Така проблема безумовно характеризує стан вітчизняного антибулінгового законодавства як неефективного.

Тут, варто мати на увазі, що ефективний спосіб захисту відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Гурепка проти України») та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є таким, який є «незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується»; а також, «він повинен бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце» (справа «Гарнага проти України»).[2]

Цивільний процесуальний механізм під час захисту «колективних», немайнових прав порушення яких спричинено «булінговою поведінкою» прописаний доволі слабко. Адже за ст.50 ЦПК України законодавцем визначається лише можливість».

Торкаючись питання ефективного судового захисту прав дитини, варто й констатувати те, що очевидно, булінг може продовжуватись і в судовому засіданні. Натомість законодавець тут передбачив певний механізм, який є доволі прийнятним. Так, ст.279 ЦК України зазначено, що «правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права»), якщо особа, яку суд зобов’язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до ЦПК України. Сплата штрафу не звільняє особу від обов’язку виконати рішення суду. Однак, вже відповідно до ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте очевидно, що булінг, вчинений малолітніми в судовому засіданні, підпадає під інший вид заходів процесуального примусу (ст.144 ЦПК України –попередження, видалення із зали судового засідання, тощо). В такому випадку існує потенційний ризик розгляду справи в порушення принципу змагальності.

Висновки. Підсумовуючи, варто звернути увагу на те, що механізми захисту прав дитини в наслідок булінгу є мало ефективними.  Цивільно-правовий аспект способів захисту не є пристосований до вирішення справи в суді за провадженням про адміністративні правопорушення. Способи захисту за цивільним законодавством як і ряд норм, що регламентують позадоговірні зобов’язання потребують суттєвого доопрацювання. Цивільний процесуальний механізм не визначає ефективні судові процедури забезпечення захисту та охорони особистих немайнових прав дитини порушених в наслідок булінгу. Все обумовлюється тим, що норми антибулінгового законодавства не спроможні запобігти виникненню або продовженню феномену булінгу у суспільних відносинах, що складаються у сфері спорту.

[1]Колпаков В.К. Бланкетні та відсилочні склади адміністративного проступку. Юридичний науковий електронний журнал. №2, 2016.  С.197. URL.: http://lsej.org.ua/2_2016/61.pdf

[2]Морозов Є. Право на ефективний засіб юридичного захисту в новелах КАСУ. Судебно-юридическая газета. Блог. 08:00, 20 января 2018. URL.: https://sud.ua/ru/news/blog/113808-pravo-na-efektivniy-zasib-yuridichnogo-zakhistu-v-novelakh-kasu