Короткий зміст вимог:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт її удочеріння ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування своїх вимог зазначала, що коли їй було три роки померла її мати ОСОБА_5 21 лютого 1958 року її батько ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу спільних дітей вони не мали.
Протягом усього життя ОСОБА_4 називала її своєю дочкою, постійно представляла її інтереси в закладах освіти, державних органах тощо.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті вона продовжувала родинні стосунки з ОСОБА_4 і відвідувала її так часто, як дозволяв стан здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
15 листопада 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак отримала відмову, оскільки не надала документів, які б підтверджували ступінь її споріднення зі спадкодавцем.
Зазначала, що померла ОСОБА_4 відносилась до неї, як до своєї дочки, виконувала обов`язки, які виконує рідна мати, однак чи оформлені відповідні документи за наслідком її удочеріння ОСОБА_4 їй достеменно невідомо.
Під час збору документів, необхідних для оформлення спадщини, вона дізналась, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт на особу, яка їй не знайома та в родинних відносинах з померлою не перебувала.
Встановлення цього факту необхідне їй для оформлення обов`язкової частки в спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , оскільки вона є непрацездатною особою, тобто особою, яка досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між заявником та заінтересованими особами, які є спадкоємцями за заповітом, виник спір про право на спадкове майно, тому такий спір має бути розглянутий за правилами позовного провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між заявником та заінтересованими особами, які є спадкоємцями за заповітом, виник спір про право на спадкове майно, тому такий спір має бути розглянутий за правилами позовного провадження.
Позиція Верховного Суду:
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У частині першій статті 1241 ЦК України зазначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Звертаючись з цією заявою до суду, ОСОБА_1 посилалась на те, встановлення факту її удочеріння ОСОБА_4 необхідне їй для оформлення обов`язкової частки в спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .
За наявності заповіту та заперечень спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, щодо встановлення юридичного факту, який пов`язаний з реалізацією права на спадкування, такий факт не може бути встановлений у порядку окремого провадження. Подібний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2024 року в справі № 207/3261/21.
За встановленими в справі обставинами, заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_8 , заперечує право ОСОБА_1 на спадкування.
Висновок:
Таким чином, оскільки факт, який просить встановити ОСОБА_1 , пов`язаний з реалізацією права на спадкування, і встановлення такого факту може вплинути на спадкові права спадкоємців за заповітом, зокрема ОСОБА_2, яка заперечує щодо його встановлення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.
При цьому ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження, враховуючи наявний спір між спадкоємцями, залучивши до участі в справі всіх заінтересованих осіб.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.