Рух справи:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непогодження його рапорту про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити до військової частини НОМЕР_2 погоджений рапорт позивача про звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити його за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- стягнути солідарно з бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення судів попередніх інстанцій:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року в позові відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність вiйськової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту від 23 листопада 2023 року про звільнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі поданого рапорту від 23 листопада 2023 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У липні 2024 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат, а, саме, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2666,00 грн за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції та оформлення позовної заяви.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу (правову) допомогу у справі №280/9536/23 відмовлено, з тих підстав, що представником позивача не надано будь яких доказів щодо надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Предметом оскарження у цій справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції про відмову у розподілі судових витрат.
Провадження в суді касаційної інстанції:
08 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та вирішити питання розподілу судових витрат.
Скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно зрозумів прохальну частину заяви, оскільки помилково вважав, що позивач заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Натомість ОСОБА_1 просив стягнути такі витрати за представництво його інтересів у суді першої інстанції та оформлення позовної заяви. Натомість питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи, позивачем не порушувалося.
Заявник наголошує, що в матеріалах цієї справи, є всі необхідні докази, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 20 вересня 2023 року; Додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 20 вересня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року; Акт виконаних робіт від 13 листопада 2023 року; розрахункова квитанція серії СЖТІ № 898369 від 13 листопада 2023 року на суму 4000,00 грн.
Також заявник не погоджується з формою ухваленого судового рішення - «додаткова постанова», оскільки за приписами частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у разі відмови в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Позиція Верховного Суду:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які за умовами частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу за результатами розгляду справи.
Частиною третьою статті 134 КАС України установлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Питання розподілу судових витрат між учасниками справи в адміністративному процесі регламентовано статтею 139 КАС України.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Водночас приписами частин першої, другої статті 143 КАС України регламентовано, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
За правилами частини першої статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).
Частиною четвертою статті 252 КАС України установлено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною п`ятою статті 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що за наведеного нормативно-правового регулювання, право на відшкодування витрат зі сплати судового збору мають учасники справи (сторони та треті особи, які не є суб`єктами владних повноважень), якщо відповідне судове рішення ухвалено на їх користь, за умови, якщо таку заяву подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
За приписами частини першої статті 293 КАС України, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. У такому випадку ці особи користуються таким же обсягом прав що й інші учасники справи, включаючи право на відшкодування понесених ними судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи та з прохальної частини заяви про розподіл судових витрат, ОСОБА_1 просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на його користь 2666,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, що були понесені за подання позовної заяви та представництво в Запорізькому окружному адміністративному суді у справі № 280/9536/23.
Питання щодо стягнення витрат з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у цій справі ОСОБА_1 у поданій ним заяві не порушував. Тому суд апеляційної інстанції розглянув не ті вимоги, що заявляв представник позивача у заяві.
Верховний Суд також погоджується з аргументами позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог частини четвертої статті 252 КАС України в частині ухвалення судового рішення у формі додаткової постанови, оскільки указана норма КАС України містить імперативний припис щодо виду судового рішення у вигляді ухвали у разі відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат з правничої допомоги.
У матеріалах справи містяться: договір про надання правової (правничої) допомоги від 20 вересня 2023 року; Додаткова угода № 1 до цього договору від 31 жовтня 2023 року; Акт виконаних робіт від 13 листопада 2023 року та розрахункова квитанція серія СЖТІ № 898369 від 13 листопада 2023 року на суму 4000,00 грн.
Висновок:
Ураховуючи те, що Третім апеляційним адміністративним судом задоволено дві позовні вимоги, а указані документи підтверджують розмір витрат, що були понесені позивачем за подання позовної заяви та представництво в Запорізькому окружному адміністративному суді у справі № 280/9536/23, Верховний Суд дійшов висновку, що заява позивача про їхній розподіл підлягає задоволенню, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.
Відповідно до статті 351 КАС України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення в межах перегляду справи судом касаційної інстанції.
Таким чином, Суд постанови касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стариченка Миколи Петровича задовольнити частково. Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - скасувати. Заяву про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу задовольнити. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2666,00 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн.