Про відмову у задоволенні касаційної скарги щодо визнання бездіяльності органу державної виконавчої служби та зобов’язання розробити комплексну стратегію виконання рішення суду про контакт батька з дитиною
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2026 року у справі № 1309/9120/12
Короткий зміст вимог і підстав скарги:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив:
визнати дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника Ю. Р. (інших посадових осіб) у виконанні доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача про контакт з дитиною, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 неправомірними; з огляду на тривалу «легковажність» заходів, що передбачені рішеннями національних судів: від 08 березня 2023 року Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22), від 19 вересня 2024 року Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24) - таким, що може умисно приховати реальну потребу цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;
скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника Ю. Р. від
15 жовтня 2024 року/В-12 № 88528 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, як неспівмірну з засадами виконавчого провадження та передчасну заходами, що передбачені рішеннями національних судів від 08 березня 2023 року Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22), від 19 вересня 2024 року Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24), що ігнорує найкращі інтереси дитини та очевидне відчуження;
зобов`язати державного виконавця Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) негайно усунути вказані порушення шляхом негайного виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків, потребує цільової підтримки;
визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, що передбачені постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (провадження №61-4339св22) та постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2024 у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24), такою що може мати ознаки «легковажності»;
зобов`язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - з чим, з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, - утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження»;
в повноті дослідити інші фактори 10-річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, з чим здійснити оцінку в дотримання найкращих інтересів Дитини, яка, «вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки», що не може бути тотожним з найкращими інтересами.
Скаргу мотивував тим, що 20 лютого 2013 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення у справі № 1309/9120/12, яким задовольнив його позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно з витягом з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної державної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня 2012 року, а саме: щотижнево з 18 години 00 хвилин п`ятниці до 21 години 00 хвилин суботи за місцем проживання батька (квартира АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин середи спільна прогулянка, 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.
Вказане судове рішення знаходилося на виконанні у різних відділах державної виконавчої служби м. Львова.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 касаційний суд зобов`язав Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак рекомендації Верховного Суду не виконані.
Вказував, що ні в п`ятницю 22 листопада 2024 року, ні в середу 27 листопада 2024 року державним виконавцем не вжито заходів примусового виконання судового рішення у справі № 1309/9120/12 в межах виконавчого провадження№ НОМЕР_1.
Протягом десяти років державні виконавці заходи примусового виконання рішення суду у справі №1309/9120/12 щодо відновлення порушених прав батька про участь у вихованні та спілкуванні з донькою зводять лише до «повідомлень про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником».
Водночас Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі керівництва не виконує свої обов`язки, визначені Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Мін`юсту 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим у Мін`юсті України 23 червня 2011 року за № 759/19497, заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком у межах виконавчого провадження № 70201785не вживало.
На підставі наведеного просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника Ю. Р. у виконанні
22 листопада 2024 року та 27 листопада 2024 року рішення суду у справі № 1309/9120/12 неправомірною.
Зобов`язано державного виконавця Мельника Ю. Р. усунути вказане порушення у виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12. У решті вимог скарги відмовлено.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що вимоги заявника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Мельника Ю. Р. у виконанні 22 та 27 листопада 2024 рішення суду у справі № 1309/9120/12 і зобов`язання його усунути вказане порушення підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах справи і документах автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні будь-які докази того, що цим державним виконавцем 22 листопада 2024 року та 27 листопада 2024 року вживались заходи для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною в цей день, не надано жодних доказів неможливості виконання судового рішення в цій частині.
Що стосується інших вимог, заявлених у скарзі, суди зазначили, що такі є загальними щодо дій/бездіяльності начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабини Ю.В. та державного виконавця Мельника Ю. Р. у виконавчому провадженні НОМЕР_2, їх не конкретизовано щодо відповідних епізодів примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Водночас у межах справи № 1309/9120/12 ОСОБА_1 вже неодноразово звертався до суду із скаргами на дії дії/бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби щодо виконання рішення суду у цій справі, які були задоволені, зокрема, в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі №1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою та зобов`язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі №1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.
Таким чином, за наявності відповідних судових рішень, ухвалених за вказаними скаргами, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
29 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року в частині визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. Ухвалити нове рішення, яким вимоги касаційної скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком задовольнити.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду:
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби щодо виконання рішення суду у справі №1309/9120/12 .
Зокрема, постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком.
Крім цього, постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мельника Ю. Р. щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах виконання рішення суду у ВП НОМЕР_2 та виконання судового рішення в межах ВП НОМЕР_2 у розумні строки в цілому та зобов`язано державного виконавця Мельника Ю.Р. усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП НОМЕР_2 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 .
Також визнано неправомірною бездіяльність першої заступниці начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), представниці Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Бабини Ю. В. щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12 та в межах ВП НОМЕР_2.
Зобов`язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) в особі першої заступниці Бабиної Ю. В. та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконання покладених на підпорядкований підрозділ Управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі №1309/9120/12.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за наявності судових рішень про визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою та зобов`язання Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується.
Крім того, необхідно враховувати, що на виконання постанови Верховного Суду 08 березня 2023 року, 27 грудня 2024 року начальником Шевченківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) розроблено Комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12, за якою визначено, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком. Залучення психолога є необхідним для врахування поведінкових особливостей дитини під час спілкування з батьком. Важливим аспектом психологічного супроводу є також встановлення відкритого та довірливого спілкування. Державному виконавцю при виконанні виконавчого провадження необхідно залучити спеціаліста - психолога та надати йому перелік питань, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема: оцінка психоемоційного стану дитини; причини та умови, що призвели до відмови дитини від спілкування з батьком; шляхи усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком та встановлення між ними стійкого психологічного контакту, відкритого та довірливого спілкування.
Доказів того, що розроблена Комплексна стратегія примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 буде неефективною у разі її добросовісного виконання усіма заінтересованими особами, матеріали справи не містять.
Крім того, ця Комплексна стратегія може бути змінена та доповнена з урахуванням обставин, які виникнуть, та думки заінтересованих осіб.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 січня 2026 року у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-13987св25) за аналогічною скаргою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) в особі начальника Бабини Ю. В., державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р., Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , тобто у цій же справі.
Висновок:
З огляду на викладене, за встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття в оспорюваний період належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.
Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, вони в цілому є ідентичними доводам, викладеним у скарзі та апеляційній скарзі, яким надана належна оцінка судами першої та апеляційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими.