Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками неприпустимість зловживання процесуальними правами у сімейних спорах, а саме:

1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві.

2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду.

3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом.

4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків та припинення зловживання правами.

5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин.

У рамках характеристики зловживання процесуальними правами у сімейних спорах акцентовано на наступному:

1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві

До зловживань належать дії, спрямовані на досягнення неправомірної мети, зокрема:

Основні види зловживання:

·              Використання «можливостей» судочинства на шкоду правам інших осіб.

·              Створення штучних підстав для звернення до суду.

·              Використання надуманих перешкод, що унеможливлюють розгляд справи.

·              «Замаскований» вплив на вирішення справи.

·              Затягування процесу, подання безпідставних заяв та клопотань.

·              Маніпуляції з підсудністю, юрисдикцією, автоматизованим розподілом суддів.

·              Маніпуляції зі складом суду (наприклад, ініціювання врегулювання спору без реального наміру).

·              Подання нецензурних, образливих документів або прояв неповаги до суду.

·              Подання скарги на рішення, яке не підлягає оскарженню.

·              Повторне подання ідентичних заяв або позовів (зокрема, з метою впливу на автоматизований розподіл).

·              Заявлення необґрунтованих відводів суддям з метою затягування процесу.

·              Використання процесуальних прав не для вирішення спору, а для створення штучного спору чи тиску на іншу сторону.

Перелік дій у ст. 44 ЦПК України не є вичерпним — будь-які дії, що суперечать завданню судочинства, можуть бути визнані зловживанням.

2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду

Ключові положення ВС:

·              Добросовісність — обов’язок учасника процесу діяти чесно, відкрито, без умислу зашкодити іншим.

·              Зловживання правами — умисні недобросовісні дії, що порушують порядок судочинства та перешкоджають доступу до правосуддя.

·              Дії, які формально є реалізацією права, але виконуються не для захисту права, а для перешкоджання процесу, — це зловживання.

·              Критерії добросовісної поведінки (ВП ВС, 29.11.2023):

1)           поведінка має бути очікуваною;

2)           не повинна обмежувати права інших;

3)           не може переслідувати протиправну мету;

4)           має сприяти встановленню істини.

·              ВС: повторні апеляції або касації всупереч закону — це зловживання (справа №682/3512/18).

·              Подання образливих скарг — окремий вид зловживання (повернення касації).

Принцип добросовісності тлумачиться як противага зловживанню правами.

3. Наслідки визнання судом дій учасника процесу зловживанням правом

Процесуальні наслідки (ст. 44 ЦПК):

·              Залишення без розгляду скарги, заяви, клопотання.

·              Повернення скарги, заяви, клопотання, позову.

·              Накладення штрафу (поширена практика, напр.: штраф ТОВ «Шепетівка Агро» за багаторазові апеляції — три прожиткові мінімуми).

·              Інші заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК.

Правові наслідки:

·              Визнання поведінки очевидно недобросовісною.

·              У випадку з матеріальними правами — відмова у позові (зловживання матеріальним правом).

·              Можливість ухвалення окремої ухвали з повідомленням відповідних органів.

ВС підкреслює: зловживання — це форма процесуального правопорушення, що тягне процесуальні санкції.

4. Заходи процесуального примусу для припинення зловживання правами

ЦПК передбачає:

·              Штраф (найтиповіший захід).

·              Привід (якщо ігноруються виклики суду).

·              Видалення із залу судового засідання (при неповазі до суду).

·              Залишення без розгляду процесуальних документів.

·              Повернення скарг і заяв.

·              Обмеження строків для подання документів.

·              Фіксація порушення у окремій ухвалі.

Суд зобов’язаний застосовувати ці заходи для забезпечення доступу до правосуддя:
зловживання одних осіб позбавляє інших можливості отримати рішення у розумні строки.

5. Висновки щодо зловживання правами у справах, що виникають із сімейних правовідносин

Ключові узагальнені висновки:

·              Сімейні спори — одна з категорій, де найчастіше трапляються спроби штучно створити спір, вплинути на суд або обійти закон.

·              ВС встановлює, що:

1)           недобросовісна поведінка подружжя при поділі майна може бути зловживанням правом;

2)           штучні позови (наприклад, аліменти між «пов’язаними» особами для зменшення зобов’язань перед іншими кредиторами) — зловживання;

3)           проведення процесуальних маніпуляцій за участі родичів (бабуся–внук) задля створення фіктивних передумов — неприпустиме;

4)           суди мають активно протидіяти штучним спорам, що імітують сімейні конфлікти, але насправді мають іншу мету.

ВС прямо вказує: зловживання правами у сімейних спорах підлягає доведенню на загальних підставах, а при встановленні таких фактів суд повинен застосовувати процесуальні санкції.спорах підлягає доведенню на загальних підставах, а при встановленні таких фактів суд повинен застосовувати процесуальні санкції.

Першоджерело https://tinyurl.com/ydmnjmfd