Щодо неможливості зобов’язання нотаріуса вчиняти нотаріальні дії та правомірності відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 748/3837/24
Історія справи:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівської районної державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Чернігівська РДНК) про зобов`язання вчинити певні дії та скасування постанови щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 липня 2024 року вона звернулась до Чернігівської РДНК із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка
ОСОБА_2 на належне йому майно: 1/4 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок по АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,1200 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 7425555400:01:000:0217.
Постановою від 20 липня 2024 року № 1143/02-31 державний нотаріус Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем 2/3 частин спадкового майна (з урахуванням відмови від спадщини сина спадкодавця - ОСОБА_3 ), а щодо 1/3 частини спадкового майна спадкоємцем є дочка спадкодавця - ОСОБА_4 .
Позивачка вказувала, що згідно з актом від 22 травня 2024 року, складеним КП «Новозаводське», ОСОБА_2 на момент смерті проживав у квартирі АДРЕСА_1, разом зі своєю дружиною ( ОСОБА_1 ) і жодних доказів фактичного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини його дочки ОСОБА_4 , окрім реєстрації місця проживання, нотаріусом не здобуто.
Стверджувала, що ОСОБА_4 проживала без реєстрації по АДРЕСА_3 з 2009 року по березень 2022 року, в березні 2022 року виїхала до Польщі, а наразі проживає в Англії.
12 березня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи в Англії, склала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька, яка була прийнята та завірена місцевим нотаріусом, і 15 березня 2024 року скріплена апостилем. Вказану заяву ОСОБА_1 мала намір передати нотаріусу, проте отримала відмову, у зв`язку з чим направила її поштою 25 квітня 2024 року.
Заяву ОСОБА_4 нотаріус отримала 02 травня 2024 року, але не взяла до уваги та відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, чим, на думку позивачки, порушила її права.
У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. та зобов`язати державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , як єдиному спадкоємцю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. від 20 липня 2024 року № 1143/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язано Чернігівську РДНК видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що постанова державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. від 20 липня 2024 року № 1143/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії є необґрунтованою, оскільки:
- державна реєстрація спадкодавця та його дочки за однією адресою сама по собі не свідчить про їх спільне проживання;
- ОСОБА_4 20 березня 2024 року, тобто до закінчення передбаченого законом шестимісячного строку, за місцем свого проживання у Великій Британії написала і відправила засобами поштового зв`язку заяву про відмову від спадщини після смерті батька.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2025 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції;
- заявлені в цій справі позовні вимоги про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не відповідають належному способу захисту, оскільки у разі їх задоволення судом права позивачки на спадкування відновлені не будуть.
Апеляційний суд вважав, що ефективним способом захисту прав позивачки, які вона вважає порушеними, є вимоги про визнання права власності на спадкове майно, які підлягають вирішенню з належно визначеним суб`єктним складом відповідачів - спадкоємців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яковлев А. Л., просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 325/1141/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин. Проте під час розгляду цієї справи встановлено, що спадкоємці дійшли між собою згоди у вирішенні питання про перерозподіл часток у спадковій масі і подали нотаріусу відповідні заяви, а тому між ними не існує спору.
Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в допиті в якості свідка ОСОБА_4 , яка подавала відповідне клопотання про допит за допомогою відеозв`язку.
Позиція Верховного Суду:
Щодо позовних вимог про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину
Позивачка просила суд зобов`язати державного нотаріуса Чернігівської РДНК Деркач Н. Б. видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом як єдиному спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальної дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину, належить до виключних повноважень нотаріуса.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 підтвердила висновок про те, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Отже апеляційний суд, врахувавши відповідні висновки Верховного Суду, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо позовних вимог про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії
Встановивши, що на день смерті разом зі спадкодавцем була зареєстрована його дочка, яка у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, державний нотаріус Чернігівської РДНК Деркач Н. Б., діючи в межах визначених законом повноважень, прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на все спадкове майно, як єдиному спадкоємцю.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування постанови нотаріуса від 20 липня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
При цьому колегія суддів враховує, що до прийняття вказаної постанови нотаріуса призвели в першу чергу дії самих спадкоємців, які при реалізації своїх спадкових прав надавали суперечливу інформацію та не дотримувались строків подання нотаріусу відповідних заяв. Покладення за цих обставин відповідальності на нотаріуса буде безпідставним.
Питання щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , може бути вирішено спадкоємцями в нотаріальному порядку шляхом укладення відповідного договору про поділ спадкового майна або в судовому порядку шляхом подання відповідного позову про визнання права власності на спадкове майно.
Заяву ОСОБА_4 від 07 квітня 2025 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційний суд правильно повернув ухвалою від 09 квітня 2025 року, оскільки ОСОБА_4 не є учасником розглядуваної справи.
Щодо клопотання представника позивачки від 11 квітня 2025 року про допит ОСОБА_4 в якості свідка, то згідно протоколу судового засідання від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 та її представник після дослідження письмових доказів пояснили апеляційному суду, що в такому допиті немає необхідності.
В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.