Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва»), треті особи: Київська обласна військова адміністрація, Київська міська рада (Київської міської державної адміністрації), Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання рішення протиправним, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:20 год. було здійснено виклик за номером «103» щодо надання екстреної медичної допомоги її батьку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Диспетчер прийому виклику оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва», витрачаючи дорогоцінний час (розмова тривала 3 хвилини 31 секунду), не передала виклик, не скерувала бригаду екстреної медичної допомоги, а надала їй додатковий номер телефону, на який запропонувала зателефонувати, оскільки місце події не відноситься до територіального обслуговування відповідача.
Як наслідок, за її викликом була направлена бригада екстреної швидкої медичної допомоги Броварської станції екстреної медичної допомоги КНП «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за адресою: АДРЕСА_1, яке хоча і знаходиться в адміністративному управлінні с. Гнідин, проте фактично знаходиться у межах м. Києва.
Бригада екстреної швидкої медичної допомоги Броварської станції екстреної медичної допомоги КНП «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» прибула за вищевказаною адресою о 14:29 год., тобто через 69 хвилин після першого повідомлення на номер «103».
Позивачка вважала, що диспетчером прийому виклику оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» було прийнято помилкове тактико-логістичне рішення щодо реєстрації виклику без урахування тієї обставини, що адреса виклику відноситься до умовного району обслуговування відповідача, яке знаходиться значно ближче до адреси виклику. Вказаними діями диспетчер фактично відмовила їй в обслуговуванні, оскільки не передала виклик між оперативно-диспетчерськими службами через інформаційно-аналітичну систему «Централь 103» іншій службі за належністю та не ухвалила рішення щодо обслуговування виклику.
Позивачка зазначала, що внаслідок протиправної поведінки диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» її батьку було надано екстрену швидку медичну допомогу несвоєчасно, внаслідок чого він за дві хвилини до прибуття карети швидкої допомоги помер.
Вона понесла витрати на поховання батька у сумі 15 тис. грн, а тому вважала, що на підставі положень статті 1166 ЦК України вказана сума витрат має бути відшкодована відповідачем.
Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральних страждань, у зв`язку зі смертю батька вона перебувала у стані постійного напруження та стресі, були порушенні її нормальні життєві зв`язки. Завдану їй неправомірними діями відповідача моральну шкоду вона оцінювала у розмірі 257 950 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним рішення працівника оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва щодо відмови ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:20 год. в обслуговуванні виклику про надання екстреної швидкої медичної допомоги її батькові - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про його переадресацію; стягнути з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» в особі виконавчого органу (директора) ОСОБА_4 завдану майнову шкоду у розмірі 15 тис. грн та моральну шкоду у розмірі 257 950 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року у складі судді Притули Н. Г. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про відсутність можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби відповідача та смертю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки суд не володіє спеціальними знаннями, а позивачка таких доказів не надала. У лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_3 вказана причина смерті, яка не пов`язана з тим, що диспетчер напрямку оперативно-диспетчерської служби відповідача не передала виклик між оперативно-диспетчерськими службами через інформаційно-аналітичну систему «Централь 103» іншій службі за належністю та не ухвалила рішення щодо обслуговування виклику, внаслідок чого ОСОБА_3 несвоєчасно надано екстрену медичну допомогу.
Таким чином, позивачка не довела належними та допустимими доказами, що внаслідок дій диспетчера настала смерть її батька - ОСОБА_3 , як і не довела завдання їй моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним рішення працівника оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» від ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:20 год щодо відмови обслуговування виклику про надання екстреної медичної допомоги ОСОБА_3 та про його переадресацію. Стягнуто з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 245,56 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 862,33 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з положеннями Закону України «Про екстрену медичну допомогу», Порядку інформування бригад екстреної (швидкої) допомоги (у редакції станом на ІНФОРМАЦІЯ_3), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1118, Порядку роботи оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1359, диспетчер напрямку приймає рішення щодо обслуговування виклику або його переадресації іншій оперативно-диспетчерській службі. Переадресація виклику здійснюється саме з метою забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги.
Отже, після надходження виклику від ОСОБА_1 диспетчер КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» зобов`язана була прийняти виклик та самостійно передати виклик диспетчеру напрямку своєї оперативно-диспетчерської служби.
Проте, всупереч визначеним обов`язкам, диспетчер прийому виклику оперативно-диспетчерської служби надала ОСОБА_1 додатковий номер телефону для здійснення позивачкою повторного виклику швидкої медичної допомоги за територіальним обслуговуванням.
З огляду на викладене, завдана ОСОБА_1 моральна шкода полягає у тому, що диспетчером прийому виклику оперативно-диспетчерської служби не було здійснено переадресацію виклику іншій оперативно-диспетчерській службі за територіальним обслуговуванням, а не у причинно-наслідковому зв`язку неправомірних дій диспетчера та смерті батька позивачки.
Таким чином, є доведеним неправомірність дій диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби, оскільки вона не мала передбачених законодавством повноважень надання будь-якого іншого номеру телефону для подальшого повторного виклику швидкої медичної допомоги.
Врахувавши характер і обсяг страждань, завданих позивачці внаслідок нездійснення диспетчером прийому виклику оперативно-диспетчерської служби переадресації виклику іншій оперативно-диспетчерській службі за територіальним обслуговуванням,апеляційний суд вважав, що на користь позивачки підлягає стягненню завдана моральна шкода у розмірі 5 тис. грн.
Разом з тим, позовна вимога про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між встановленими неправомірними діями диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби та понесеними ОСОБА_1 витратами на поховання батька у розмірі 15 тис. грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 тис. грн.
Стягнуто з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 тис. грн.
У задоволенні в іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин цієї справи, беручи до уваги, що ця справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви та апеляційної скарги, зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 тис. грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 19 тис. грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Апеляційний суд вважав, що на користь ОСОБА_1 із КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 тис. грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 тис. грн.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд, правильно встановивши вину у діях відповідача, не врахував, що розмір грошової компенсації у сумі 5 тис. грн не відповідає завданій позивачці моральній шкоді (втрачене життя, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню), а також верховенству права, вимогам розумності і справедливості. Судом у достатній мірі не було враховано ступінь переживань позивачки, її постійні душевні страждання після смерті батька, втрату душевного спокою, депресію, звільнення з роботи позивачки, постійного напруження та стресу. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає критерію адекватності завданої моральної шкоди та дійсним стражданням позивачки, а також суперечить принципу справедливого судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода (витрати на поховання батька у розмірі 15 тис. грн, які позивачка змогла підтвердити), завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, - відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. У справі, яка переглядається, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності протиправності і вини в своїх діях.
Щодо додаткового судового рішення, то суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про зменшення судових витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, вийшов за межі своїх повноважень та неправильно застосував норму процесуального права (частину першу статті 141 ЦПК України), порушивши при цьому принцип змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подачу клопотання про зменшення судових витрат у порядку та у спосіб, встановлений процесуальним законодавством. У цій справі відповідачем не спростовано твердження позивачки щодо фактичності та реальності понесених нею витрат на правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду:
Згідно з положеннями пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1359 «Деякі питання організації роботи оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» виклик, що надійшов із території обслуговування центру та був прийнятий оперативно-диспетчерською службою, може переадресовуватися до будь-якої іншої оперативно-диспетчерської служби. Передача виклику здійснюється через інформаційно-аналітичну систему «Централь103» відповідно до регламенту функціонування зазначеної системи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1118 затверджено «Порядок інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги про виклик екстреної медичної допомоги та їх направлення на місце події», який встановлює вимоги щодо інформування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригади) про виклик екстреної медичної допомоги (далі - виклик) та їх направлення на місце події з метою забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги людині, яка перебуває у невідкладному стані (далі - екстрена медична допомога), недопущення випадків неприбуття або несвоєчасного прибуття бригад на місце події.
У разі надходження виклику з-поза меж території обслуговування центру диспетчер прийому викликів зобов`язаний прийняти виклик та передати виклик диспетчеру напрямку своєї оперативно-диспетчерської служби. Диспетчер напрямку приймає рішення щодо обслуговування виклику або його переадресації іншій оперативно-диспетчерській службі. Переадресація викликів між оперативно-диспетчерськими службами відбувається через інформаційно-аналітичну систему «Централь103».
Положеннями частини четвертої статті 5 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» передбачено, що основними принципами функціонування системи екстреної медичної допомоги є: постійна готовність до надання екстреної медичної допомоги; оперативне та цілодобове реагування на виклики екстреної медичної допомоги; доступність та безоплатність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність; послідовність та безперервність надання екстреної медичної допомоги та її відповідність єдиним вимогам; регіональна екстериторіальність.
Отже, диспетчер напрямку приймає рішення щодо обслуговування виклику або його переадресації іншій оперативно-диспетчерській службі. Переадресація виклику здійснюється саме з метою забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги.
Проте, всупереч вищевказаним обов`язкам, диспетчер прийому виклику оперативно-диспетчерської служби КНП«Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» надала ОСОБА_1 додатковий номер телефону для здійснення позивачкою повторного виклику швидкої медичної допомоги за територіальним обслуговуванням.
Неправомірність дій диспетчер прийому виклику оперативно-диспетчерської служби КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» учасники справи в касаційному порядку не оскаржували.
Щодо відшкодування майнової шкоди:
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд зазначив про відсутність можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби відповідача та смертю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки суд не володіє спеціальними знаннями, а позивачка таких доказів не надала.
Верховний Суд погоджується із такими висновками суду, так як причинно-наслідковий зв`язок між встановленими неправомірними діями диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби відповідача та понесеними ОСОБА_1 витратами на поховання батька у розмірі 15 тис. грн у цій справі відсутній, а позивачка протилежного не довела, що в силу вимог положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
Доводи касаційної скарги у цій частині висновки апеляційного суду не спростовують.
иходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що надаючи оцінку розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд врахував вказані вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, положення статті 137 ЦПК України, обсяг виконаних адвокатом робіт, через призму оцінки їх необхідності, та обґрунтував наявність підстав для зменшення заявленого представником до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 тис. грн у суді першої інстанції та до 5 тис. грн у суді апеляційної інстанції.
Отже, у цій справі суд апеляційної інстанції належно обґрунтував і оцінив підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.