Про наявність у справі спору про право щодо участі біологічних батьків у вихованні та утриманні своїх дітей та/або ухилення від такої участі
Короткий зміст вимог заяви:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 червня 2024 року він одружився з ОСОБА_2 , яка є внутрішньо-переміщеною особою, та разом з її дітьми із жовтня 2023 року проживає в будинку по АДРЕСА_1 .
Заявник вказує, що дружина та її діти перебувають на його утриманні і встановлення цього факту має юридичне значення, оскільки можливий призов його до лав Збройних Сил України позбавить цих осіб засобів до існування, що і стало підставою для звернення до суду з цією заявою, у якій ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що неповнолітні діти його дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, перебувають на його утриманні.
Короткий зміст оскаржених судових рішень:
Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2025 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не є вимогами, які спрямовані на захист, виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, оскільки стосуються прав, обов`язків та інтересів інших осіб, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зозуля Ю. М., просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час залишення заяви без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт утримання заявником трьох неповнолітніх дітей породжує юридичний наслідок у вигляді виникнення права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Вказує, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту, про який він просить. Навпаки, пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України та пунктом 3 Додатку № 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено виключно судовий порядок встановлення факту утримання нерідних дітей.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не вказують між ким саме виник спір та який саме предмет цього спору.
Позиція Верховного Суду:
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Висновок:
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У розглядуваній справі заявник просить встановити факт, що неповнолітні діти його дружини ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , 2011 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_5 , 2020 року народження, щодо яких він фактично є вітчимом, а вони - падчерками та пасинком, перебувають на його утриманні.
Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з утриманням трьох дітей.
Згідно з наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є громадянин України ОСОБА_7 , а батьком ОСОБА_5 - громадянин України ОСОБА_8 .
З огляду на викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність у справі спору про право, зокрема, спору щодо участі біологічних батьків (відомості про які внесені до свідоцтв про народження) у вихованні та утриманні своїх дітей та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження, що згідно з вимогами частини четвертої статті 315 ЦПК України є підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права та/або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.