Приватний виконавець у виконавчому провадженні правомірно визначається боржником як фізична особа
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2026 року у справі № 185/5597/15-ц
Короткий зміст вимог скарги:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - державний виконавець) Вітріченка І. А. в частині визначення боржником фізичну особу ОСОБА_1 замість боржника - приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1
Скарга мотивована тим, що 20 червня 2023 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 185/5597/15-ц видано виконавчий лист про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 на користь держави судового збору 536,80 грн. Однак державний виконавець на виконання зазначеного виконавчого листа відкрив виконавче провадження, зазначивши боржником фізичну особу ОСОБА_1 .
Такі дії заявниця вважала неправомірними, оскільки приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності, а тому не може відповідати за зобов`язаннями, пов`язаними з професійною діяльністю усім своїм майном. Виходячи з наведеного, просила скаргу задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 24 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця перебувало ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 185/5597/15-ц від 20 червня 2023 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1 на користь держави судового збору 536,80 грн. 31 липня 2023 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття провадження із зазначенням боржником фізичну особу ОСОБА_1 , а 23 серпня 2023 року виконавче провадження закінчено у зв`язку із виконанням на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Підпунктом 3 пункту 8 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256, передбачено, що система обліковує виконавчі документи за категорією стягнення (характером зобов`язання), суб`єктом стягувача та боржника, суб`єктом видачі виконавчого документа, зокрема, за боржником:
фізична особа; фізична особа-підприємець; юридична особа; державне підприємство; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства; комунальне підприємство; держава; державний орган; орган місцевого самоврядування; установа банку; установа банку, у якій введено тимчасову адміністрацію. Зазначеним Положенням визначено вичерпний перелік видів боржників, в якому відсутній такий вид боржника як приватний виконавець. Суд виснував, що державний виконавець здійснив всі дії для того, щоб виконати рішення суду, а іншої функціональної можливості щодо визначення боржником саме приватного виконавця, виходячи з налаштувань системи АСВП, у нього не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала:
10 червня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Заявниця указує, що суди не врахували, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 здійснено заходи щодо примусового виконання, пов`язані із зверненням стягнення на особисте майно громадянки ОСОБА_1 , що є порушенням її особистих прав. Стверджує, до виконавче провадження відкрито щодо неналежної особи, оскільки відповідно до виконавчого листа № 185/5597/15-ц від 20 червня 2023 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, стягнення на користь держави судового збору 536,80 грн має проводитися з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області ОСОБА_1, а не фізичної особи ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду:
У підпункті 3 пункту 8 розділу І Положення про АСВП не передбачено внесення боржником, зокрема, приватного виконавця, оскільки графа «приватний виконавець» як боржник у АСВП відсутня.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
Згідно із підпунктом 14.1.226 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, приватний виконавець належить до самозайнятих осіб-платників податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах цієї незалежної професійної діяльності.
За нормами пункту 63.5 ПК України особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають узяттю на облік як самозайняті особи в контролюючих органах згідно з ПК України. Взяття на облік самозайнятих осіб здійснюють незалежно від наявності обов`язку щодо сплати певного податку та збору (пункт 63.2 ПК України).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року (в редакції від 22 квітня 2014 року) № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588) приватний виконавець перед початком своєї діяльності зобов`язаний зареєструватися в органах податкової служби.
Згідно із пунктом 1.5. Порядку № 1588 інформація про зареєстрованих самозайнятих осіб вноситься до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
За положеннями пункту 6.7. Порядку № 1588 взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація (реєстрація) такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб- підприємців.
Для системи АСВП та податкового обліку базовим ідентифікатором такої особи є її реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП / ІПН), що ідентифікує прив`язку до конкретної фізичної особи. Отже, самозайняті особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, в тому числі приватні виконавці, у розумінні податкового законодавства діють як фізичні особи зі спеціальним статусом.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково виснували про те, що державний виконавець неправомірно визначив приватного виконавця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні боржником як фізичну особу, однак це не впливає на правильність висновків судів про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи з урахуванням того, що державний виконавець правильно визначив приватного виконавця ОСОБА_1 як фізичну особу боржником у виконавчому провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 185/5597/15-ц, яке закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які набрало законної сил та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.