Приватизаційні майнові сертифікати не є беззаперечним доказом на підставі якого суд може встановити факт того, що позивачі є власниками спірної квартири
Короткий зміст вимог позову:
У травні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру.
Позов мотивували тим, що вони є власниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто внаслідок приватизації.
24 лютого 2022 року у смт. Тошківка у зв`язку із повномасштабною війною росії проти України розпочалися бойові дії, внаслідок чого правовстановлюючі документи на квартиру було знищено разом із квартирою, а отримати дублікат правовстановлюючого документа позивачі не мають можливості, оскільки останні зберігаються на непідконтрольній Україні території.
Оскільки квартира була приватизована заявниками у 1998 році, інформація про право власності позивачів на останню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна відсутня.
З урахуванням зазначеного, просили суд визнати за ними право власності по 1/2 частин на квартиру АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що позивачами не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження права власності на спірну квартиру.
Короткий зміст постанови апеляційного суду:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Галкіна В. Л. залишено без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження права власності позивачів на спірне майно.
При цьому колегією суддів зауважено, що позивачі у змісті позову хоча
і зазначали про неможливість отримання дублікатів правовстановлюючих документів у зв`язку із їх зберіганням на непідконтрольній території України, водночас не надали суду будь-яких доказів на підтвердження звернення до відповідних державних установ з метою отримання дублікатів правовстановлюючих документів, а також на підтвердження того, що їм було відмовлено у видачі таких документів з підстав знаходження документів на непідконтрольній території України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Галкін В. Л., просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою наявні у матеріалах справи приватизаційні майнові сертифікати, оформлені на ім`я позивачів, які, на переконання адвоката Галкіна В. Л., достеменно підтверджують набуття позивачами права власності на спірну квартиру в результаті приватизації.
Таким чином, на переконання заявника касаційної скарги, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено набуття позивачами права власності на майно.
Позиція Верховного Суду:
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження набуття права власності на квартиру позивачами було надано до суду: копію довідки, виданої КП «Прогрес» Гірської міської ради, про відсутність станом на 01 січня 2022 року заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , копії квитанції про оплату комунальних послуг та копії приватизаційних майнових сертифікатів.
На переконання заявника касаційної скарги, саме копії приватизаційних майнових сертифікатів підтверджують право власності позивачів на квартиру.
Водночас такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизаційні папери» приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Відповідно до частини першої, третьої статті 4 Закону України «Про приватизаційні папери» приватизаційні папери використовуються громадянами України для придбання частки майна державних підприємств та інших об`єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодавства України про приватизацію.
Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обов`язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного паперу.
Згідно з пунктом 1.1 Положення Національного Банку України «Про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів» від 02 грудня 1994 року, приватизаційний майновий сертифікат - це особливий вид державного цінного папера, який засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств.
Комплексний аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку, що приватизаційний майновий сертифікат засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, який використовується, зокрема, для придбання державного житлового фонду.
При цьому колегія суддів зауважує, що у разі використання такого приватизаційного паперу, як приватизаційний майновий сертифікат, останній має відображати зміст обмінної операції.
Матеріали цивільної справи містять копії приватизаційних майнових сертифікатів НК № 0224516, власником якого зазначена ОСОБА_3 , та НК № 0224513, власником якого зазначено ОСОБА_2 , водночас, у останніх не відображено жодної обмінної операції, зокрема щодо придбання державного житлового фонду.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо того, що наявні у матеріалах справи приватизаційні майнові сертифікати не є беззаперечним доказом на підставі якого суд може встановити факт того, що позивачі є власниками спірної квартири. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Висновок:
З урахуванням зазначеного, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.