Говорячи про Принципи УНІДРУА (UNIDROIT Principles Of International Commercial Contracts 2016), учасники правовідносин, як правило, мають на увазі джерело «м’якого права» (soft law source), яке має необов’язковий характер (non-binding power), застосовується до контрактних відносин сторін за їх взаємною згодою та широко використовуються саме в міжнародній договірній практиці.
Обираючи сферу застосування, доцільно спиратися на Преамбулу Принципів УНІДРУА (https://tinyurl.com/29ns5p25), в якій зазначена їх мета:
|
Текст англійською мовою: |
Текст українською мовою:
|
|
PREAMBLE (Purpose of the Principles) |
ПРЕАМБУЛА (Мета цих Принципів)
|
|
These Principles set forth general rules for international commercial contracts. |
Ці Принципи встановлюють загальні правила для міжнародних комерційних договорів. |
|
They shall be applied when the parties have agreed that their contract be governed by them. |
Вони застосовуються, коли сторони домовилися про те, що до їх договору будуть застосовуватися ці Принципи. |
|
They may be applied when the parties have agreed that their contract be governed by general principles of law, the lex mercatoria or the like. |
Вони можуть застосовуватися, коли сторони домовилися про те, що їх договір регулюється загальними принципами права, lex mercatoria або іншими подібними нормами. |
|
They may be applied when the parties have not chosen any law to govern their contract.
|
Вони можуть застосовуватися, якщо сторони не обрали жодного права для регулювання свого договору. |
|
They may be used to interpret or supplement international uniform law instruments. |
Вони можуть бути використані для тлумачення або доповнення міжнародних уніфікованих правових документів. |
|
They may be used to interpret or supplement domestic law.
|
Вони можуть використовуватися для тлумачення або доповнення національного законодавства. |
|
They may serve as a model for national and international legislators. |
Вони можуть слугувати зразком для національних та міжнародних законодавців. |
Отже, із тексту Преамбули вбачається можливим застосування Принципів УНІДРУА не тільки для врегулювання міжнародних комерційних відносин, які виникають на підставі відповідного контракту, але й в сфері тлумачення або доповнення національного законодавства, принаймні самі Принципи це дозволяють. У своєму дослідженні, присвяченому аналізу ролі Принципів УНІДРУА в гармонізації міжнародного контрактного права та їх впливу на розбудову національних правових систем (https://tinyurl.com/y38umw35). Christine Whited називає їх “a gap-filler”, тобто нормами, які заповнюють прогалини, при чому, не тільки в міжнародному приватному праві, але в національних правових системах:
“Reference to the Principles under these circumstances would not have binding effect, but may be used to provide persuasive support. Many courts have used the UNIDROIТ Principles to bolster their arguments as to issues that are unclear under the national law.” Таким чином, посилаючись на Принципи УНІДРУА в спорі, який має національний характер, суди, як правило, використовують їх, як джерело переконання та з метою підсилення власних аргументів щодо питань, які є незрозумілими в національному законодавстві.
Аналіз актуальної судової практики свідчить, що українськими судами активно застосовуються Принципи УНІДРУА навіть в тих спорах, де відсутній іноземний елемент. Наразі сформувалася низка судових актів, які пов’язані із оцінкою належної поведінки сторін за обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце в умовах повномасштабного вторгнення. Наприклад, у постанові від 01 березня 2024 року у справі № 922/4328/23, досліджуючи питання направлення повідомлення про факт настання форс-мажору (обставин непереборної сили), Східний апеляційний господарський суд посилався на положення Принципів УНІДРУА, адже ані норми чинного законодавства України, ані умови договору, укладеного між сторонами, не містять зобов’язання сторони, яка посилається на обставини непереборної сили, направити відповідне повідомлення («нотіс»). За вказаних умов суд зазначає таке:
«…у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов’язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов’язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення… Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Отже, в ході апеляційного провадження відповідач не навів обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та для відмови у позові» (https://tinyurl.com/4uzea49h).
Аналогічний підхід в тлумаченні зобов’язань сторін в умовах форс-мажору із одночасним згадуванням Принципів УНІДРУА продемонстровано в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 (справа №916/3661/23) https://tinyurl.com/fxnyhvd5, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 (справа №922/4532/23) https://tinyurl.com/2utxf4z3, постанові Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (справа №913/308/23), постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (справа №910/3394/23) тощо.
Примітно, що підхід в правозастосуванні, продемонстрований апеляційними судами, із посиланням на Принципи УНІДРУА для посилання аргументації, ретроспективно знаходить свою підтримку в судових рішеннях касаційних судів. Так в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 (https://tinyurl.com/ypdu6f37) суд також посилається на ч.3 ст.7.1.7 Принципів УНІДРУА в обґрунтування необхідності направлення відповідного повідомлення про настання форс-мажору, однак, при цьому суд вказує, що «неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором». До такого висновку суд дійшов, оскільки в справі № 910/15264/21 мали місце інші обставини: договір, укладений сторонами (резидентами України), встановлював обов’язок направити повідомлення про форс-мажор та, навіть, строки, однак, вказане зобов’язання було виконано правомочною стороною із порушенням встановленого строку, що, на думку суду, не позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, якщо договір прямо не вказує протилежне (що порушення строку направлення повідомлення про форс-мажор позбавляє сторону посилатися на нього, як на підставу звільнення від відповідальності).
Отже, незважаючи на міжнародний характер такого правового інструменту, як Принципи УНІДРУА, вони яскраво та послідовно застосовуються українськими судами, що підтверджується відповідною судовою практикою. Примітно, що посилання на Принципи УНІДРУА з метою тлумачення або доповнення національного законодавства здійснюється українськими судами й в інших видах правовідносин, а не тільки в тих, які пов’язані із форс-мажором.