Предметом звернення до суду може бути не встановлення факту тотожності особи, а встановлення факту реєстрації шлюбу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2026 року у справі № 344/6220/24
Короткий зміст заявлених вимог:
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту зміни її прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
В обґрунтування заяви вказала, що в 1987 році вона закінчила медичне училище № 1 в м. Ленінград за спеціальністю фельдшер-лаборант та 30 червня 1987 року отримала диплом НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_2 . Її попереднє прізвище в шлюбі було ОСОБА_3 .
Станом на тепер потрібно підтвердити, що диплом видано саме їй, оскільки прізвище в ньому і в паспорті відрізняється. На теперішній час її прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25 вересня 2013 року.
Відповідно до свідоцтва про народження від 15 серпня 2023 року серії НОМЕР_3 її дівоче прізвище, ім`я та по-батькові було ОСОБА_5 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 в Тернопільській області, Борщівський район, с. Гермаківка.
ОСОБА_1 02 жовтня 2023 року звернулася із заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з проханням видачі витягу про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , однак 23 жовтня 2023 року отримала відповідь, що надати такий витяг не можуть.
Заявник просила суд встановити факт зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » з дати реєстрації шлюбу 28 червня 1987 року, зареєстрованого у палаці одружень № 2 виконкому Ленінградської (зараз Санкт-Петербург) міської ради, актовий запис № 3857.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 30 квітня 2024 року, яку Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 26 червня 2024 року залишив без змін, закрив провадження у цій справі.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що факт зміни прізвища фіксується актовим записом, в даному випадку про укладення шлюбу, його розірвання, що не є правовстановлюючим документом, а є документом, який фіксує певні дії та події. Також, аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник фактично просить встановити факт тотожності особи, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України. Наведене виключає можливість розгляду даної заяви в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд.
В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації в Україну отримати будь-які документи для підтвердження юридичних фактів від органів державної влади російської федерації неможливо.
Скаржник вказує, що не має змоги отримати документи, які підтверджують зміну її прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та позбавлена можливості врегулювати дане питання в позасудовому порядку, тому змушена звертатися до суду з заявою про встановлення факту зміни її прізвища без встановлення якого вона не матиме змоги підтвердити свій диплом, а в подальшому реалізувати свої спадкові права.
Позиція Верховного Суду:
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, обґрунтовано виходив з того, що факт зміни прізвища підтверджується актовими записами цивільного стану про укладення та розірвання шлюбу. Такі документи не є правовстановлюючими, а лише фіксують відповідні події та юридичні акти, що відбулися у житті особи.
Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявник фактично просить суд встановити факт тотожності особи з метою підтвердження належності їй диплома про освіту. Однак встановлення тотожності особи не належить до переліку юридичних фактів, які можуть встановлюватися у порядку окремого провадження відповідно до статті 315 ЦПК України. Саме тому суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про неможливість розгляду такої заяви в межах цивільного судочинства та, як наслідок, про необхідність закриття провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що без судового встановлення факту зміни прізвища заявник нібито позбавлена можливості підтвердити належність диплома, а в подальшому реалізувати спадкові права, не можуть бути прийняті як обґрунтовані.
У своїй заяві ОСОБА_1 не навела конкретних юридичних фактів, що підлягають встановленню та від яких безпосередньо залежало б виникнення, зміна або припинення її суб`єктивних прав. Вона послалася лише на практичні труднощі у підтвердженні диплома, але не зазначила, для якої саме юридичної мети необхідне встановлення судом відповідного факту, а також яким чином встановлення факту впливатиме на реалізацію її спадкових прав.
Висновок:
За таких обставин суди обґрунтовано дійшли висновку, що вимоги заявника не відповідають предмету окремого провадження, а підстави для судового встановлення факту, що має юридичне значення, відсутні.
Водночас Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у цій справі не позбавляє скаржника права на судовий захист. У такому випадку предметом звернення до суду може бути не встановлення факту тотожності особи, а встановлення факту реєстрації шлюбу. Подібний спосіб захисту застосовується судами у разі, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту цивільного стану.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.