Правові позиції верховного суду щодо оголошення військовослужбовців померлими або безвісти відсутніми за 2026 рік

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.01.2026 р. у справі № 127/11048/24 (провадження № 61-12420св25) щодо оголошення військовослужбовця померлим

Обставини справи. Згідно з рапортом заступника начальника штабу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 під час оборонних дій вздовж каналу Сіверський Донець-Донбас на ВП «Острів» солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій-електрик 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону потрапив під обстріл з танку противника і отримав поранення несумісні з життям. Тіло загиблого було знищено снарядом противника. Залишки тіла загиблого було евакуйовано в медичний заклад міста Костянтинівка Краматорського району Донецької області, але встановити особу наразі неможливо.

Відповідно до витягу з журналу Бойових дій від 20 липня 2023 року під час оборонних дій вздовж каналу Сіверський Донець-Донбас, на ВП «ОСТРІВ» 3МР, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій-електрик 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 МБ, потрапив під обстріл з танку противника. Втрати особового складу: безвісті зниклі - 1 військовослужбовець, був виявлений відсутнім солдат ОСОБА_4.

За поясненнями молодшого сержанта ОСОБА_7 20 липня 2023 року він виконував обов`язки чергового офіцера в зоні відповідальності у в/ч НОМЕР_6 . Приблизно о 10 год. 20 хв. по рації до молодшого сержанта ОСОБА_7 звернувся командир однієї з груп солдат ОСОБА_6 і доповів, що під час руху на позицію «Острів», внаслідок обстрілу з танку противника, зник солдат ОСОБА_4. Пошуки власними силами результату не дали. Приблизно о 10 год. 25 хв. 20.07.2023 року він дав команду пошуковій групі пройти по маршруту руху групи солдата ОСОБА_6 з метою пошуку солдата ОСОБА_4. Висунувшись по маршруту пошукова група солдата ОСОБА_4 не знайшла. Аналогічні за змістом пояснення надали солдати ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .

Згідно із витягом із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20230829-1813, виданого МВС України 29 серпня 2023 року, ОСОБА_4, 29 грудня 1988 року, обліковується зниклим безвісти за особливих обставин (на території бойових дій/під час воєнних дій).

У довідці військової частини НОМЕР_1 від 12 жовтня 2023 року №12428/1 зазначено, що загиблий (померлий) солдат ОСОБА_4 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Костянтинівській міській територіальній громаді, Краматорського району Донецької області.

Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 11 березня 2024 року інформація, яка підтверджує утримання в полоні військовослужбовця ОСОБА_4, у Об`єднаному центрі відсутня.

За результатами службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_12 та солдат ОСОБА_13 бачили тіло солдата ОСОБА_4, який отримав поранення, несумісні з життям. Група евакуації, яка прибула на місце, де знаходилось тіло солдата ОСОБА_4 , виявила множинні вирви від ворожих снарядів на місці, де останній раз бачили тіло солдата ОСОБА_4.

18 березня 2024 року Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України у відповідь на адвокатський запит повідомив, що, зокрема з 20 липня 2023 року солдат ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти. Інформацією щодо можливого перебування солдата ОСОБА_4 у полоні не володіють.

Відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, виданої ДП «Український національний центр розбудови миру» Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, інформація про підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста та з інших відкритих джерел щодо ОСОБА_4 – відсутня.

Обгрунтування Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

ОСОБА_1 у заяві про оголошення фізичної особи померлою, посилаючись на результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2023 року №1305 «Про призначення службового розслідування», зазначила, що її чоловік ОСОБА_4 із 20 липня 2023 року зник безвісті при обставинах, що загрожували йому смертю, і дають підстави стверджувати, що він загинув, захищаючи територіальну цільність та державний суверенітет України поблизу н. п. Бахмут Донецької області

Зазначила, що оголошення ОСОБА_1 померлим необхідно їй для оформлення спадкових прав та отримання гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, інших соціальних гарантій. Аналізуючи докази, надані заявницею на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини справи дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_4 унаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України поблизу н. п. Бахмут Донецької області 20 липня 2023 року.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133578922

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.02.2026 р. у справі № 753/2274/25 (провадження № 61-14943св25) щодо строків

Обставини справи. У листі Командування сухопутних військ Збройних Сил України від 18 жовтня 2023 року щодо інформації про обставини зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 виконував завдання в районі проведення бойових дій. Під час виконання завдання Збройні сили російської федерації здійснили штурм позицій, де перебував солдат ОСОБА_2 . Під час штурму відбувся стрілецький бій з противником, в ході якого особовий склад військової частини НОМЕР_1 був вимушений відступити на більш безпечні позиції, для перегрупування. У процесі перегрупування особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 , на зв`язок він не виходив і місце його знаходження невідоме. З метою встановлення місця знаходження солдата ОСОБА_2 особовим складом військової частини НОМЕР_1 проводився пошук останнього, але без позитивного результату. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_2 було визнано безвісти зниклим. Наразі відсутні підтверджені відомості, які б давали можливість встановити факт перебування солдата ОСОБА_2 у полоні або серед загиблих.

Заявниця зазначала, що оголошення ОСОБА_2 померлим є необхідним для реалізації права на оформлення спадкових прав, вирішення певних соціальних питань та грошового забезпечення родини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим військовослужбовця ОСОБА_2, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, відповідно до статті 46 ЦК України.

Обгрунтування Суду. За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Првова мета встановлення спеціальних строків, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, полягає у тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 -Званівської сільської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, актом службового розслідування № 17636 від 28 серпня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2, солдат військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Званівка Донецької області.

Відповідно до Наказу № 376 Званівська сільська територіальна громада Бахмутського району Донецької області з 24 лютого 2022 року до 06 серпня 2024 року була територією бойових дій, а з 07 серпня 2024 року - перебуває в тимчасовій окупації.

Колегія суду відхиляє довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд пов`язує початок відліку встановленого частиною четвертою статті 46 ЦК України шестимісячного строку виключно із діючим в Україні воєнним станом, оскільки він спростовується змістом оскаржуваного рішення.

З урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим з тих підстав, що таку заяву подано до суду передчасно.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134041104

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2026 р. у справі № 639/1567/25 (провадження № 61-16316св25) щодо строків

Обставини справи. ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим. Фактами, які доводять смерть ОСОБА_2 за обставин, що прямо загрожували його життю, на думку заявниці, є: акт службового розслідування від 24 грудня 2024 року, проведеного військовою частиною НОМЕР_1;журнал бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , інв. № 149 дск; пояснення, надані командиром 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_4 та командиром ротно-тактичної групи НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном.

З відповіді Державного підприємства «Український національний центр Розбудови миру» від 24 вересня 2024 року вбачається, що відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, інформація щодо перебування ОСОБА_2 у полоні відсутня.

З листа заступника командувача Медичних сил Збройних Сил України від 15 лютого 2025 вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31 липня 2024 року до теперішнього часу за медичною допомогою до закладів охорони здоров`я в системі ІНФОРМАЦІЯ_9 не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував.

ОСОБА_1 пояснила, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне їй для проведення державної реєстрації його смерті, задля реалізації її права як дружини загиблого на отримання одноразової державної грошової допомоги, права на отримання пенсійного забезпечення по втраті годувальника та на оформлення спадщини.

Обгрунтування Суду. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22,від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі №205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134322811