Правові наслідки відмови позивача від позову в апеляційній інстанції: Визнання рішення нечинним, закриття провадження та відмова відповідачу у стягненні судових витрат через добровільне задоволення вимог
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 343/982/24
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку торгового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син, ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_5 позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом. Мати спадкодавця - ОСОБА_4 подала заяву про відмову від спадщини на користь позивача. Спадкоємцями першої черги також є дружина спадкодавця ОСОБА_2 і неповнолітній син спадкодавця, ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину майна, яке було зареєстровано за його сином.
Водночас спадкодавцем у шлюбі із ОСОБА_2 набуто і інше нерухоме майно, зокрема: торгове приміщення на АДРЕСА_1 .
Однак нотаріус у листі від 15 травня 2023 року зазначив, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно необхідно подати правовстановлюючий документ. Позивач не має можливості оформити спадкові права на частку у торговому приміщенні, оскільки у нього немає правовстановлюючих документів на це майно і вказаний об`єкт нерухомості зареєстрований за відповідачем.
Короткий зміст судових рішень:
Ухвалою Долинського районного суду від 08 травня 2024 року вжито заходи забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на 1/4 частину торгового приміщення 39 на АДРЕСА_1 .
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської області рішенням від 06 листопада 2024 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку торгового приміщення № 39 в торгово-офісному центрі, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської області додатковим рішенням від 21 листопада 2024 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва О. Б. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 626,69 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В решті вимог заяви відмовив.
Додаткове рішення мотивоване наявністю підстав для відшкодування судового збору та часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, враховуючи їх співмірність і розумність, конкретні обставин справи, її складність і виконану адвокатом роботу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 06 листопада 2024 року адвокат Моленя Р. Б. як представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Долинського районного суду від 21 листопада 2024 року адвокат Іванів О. Б. як представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалами від 30 грудня 2024 року, від 14 січня 2025 року відкрив апеляційні провадження за поданими апеляційними скаргами.
10 березня 2025 року адвокат Іванів О. Б як представник ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про відмову від позову.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2025 року прийняв відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Іваніва О. Б. від позову. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року визнав нечинними. Провадження у справі закрив. Скасував вжиті ухвалою Долинського районного суду від 08 травня 2024 року заходи забезпечення позову. Повернув ОСОБА_2 з державного бюджету 50 % судового збору, сплачений нею у розмірі 2 273,20 грн. В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Моленя Р. Б. про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відмовив.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України. З наслідками відмови від позову позивач та його представник ознайомлені, про що стверджено зазначив представник у засіданні апеляційного суду.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи:
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 березня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач подав відмову від позову, у зв`язку із наданням відповідачем оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно нотаріусу. Нотаріус повідомила позивачу про можливість видачі свідоцтва про право на спадщину за умови скасування судом арешту на майно. Однак після закриття провадження позивачу стало відомо, що на спірне торгове приміщення накладено також арешт в рамках розгляду іншої справи. За таких обставин позивач би не підтримував відмову від позову.
Апеляційний суд не роз`яснив наслідки відмови від позову, не перевірив чи суперечать дії представника інтересам довірителя. Суд позбавив ОСОБА_1 можливості захистити своє право на спадкове майно.
У касаційній скарзі адвокат Моленя Р. Д. як представника ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що предмет спору і порушене право позивача були відсутні ще на момент прийняття справи до розгляду судом першої інстанції. В матеріалах справи не має копії постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно. Позивач не звертався до відповідача із вимогою надати правовстановлюючі документи. Позовна заява є безпідставною, а тому на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати.
Позиція Верховного Суду:
Згідно зі статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
У цій справі представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції подав заяву про відмову від позову. Заява обґрунтована тим, що на стадії апеляційного розгляду ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори і подала заяву про визнання майна, яке є предмету позову, спільною власністю подружжя із визначенням частини померлого ОСОБА_5 у цьому майні. Нотаріус повідомив позивачу, що йому буде видано свідоцтво на спірне спадкове майно.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав заяву, та підтвердив обізнаність щодо наслідків такої відмови.
Висновок:
Встановивши, що заява про відмову від позову відповідає вимогам стаття 206 ЦПК України, позивач і його представник обізнані з наслідками такої відмови, з огляду на принцип диспозитивності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для прийняття заяви про відмову від позову, у зв`язку із чим правильно визнав нечинними рішення суду першої інстанції і закрив провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не роз`яснив наслідки відмови від позову є безпідставні, оскільки зі змісту постанови суду відомо, що представник позивача підтвердив про обізнаність щодо наслідків відмови від позову.
Подальше виявлення нових обставин, а саме наявність арешту на спірне майно в рамках іншого провадження не може бути підставою для скасування ухвали про прийняття відмови від позову.
Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки позивач відмовився від позову на стадії апеляційного провадження, у зв`язку із добровільним зверненням відповідача до нотаріуса з заявою про визначення частки спірного спадкового майна, що було підставою для звернення позивача з позовом до суду, апеляційний суд правильно відмовив відповідачу у стягненні судових витрат.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність спору на момент прийняття справи до розгляду судом першої інстанції є безпідставні, адже відповідач усунула обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом лише на стадії апеляційного провадження.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.