Скасування посвідки на тимчасове проживання, отриманої на підставі підробленого паспорта, є правомірним незалежно від відсутності вироку у кримінальній справі
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №240/2126/24
Суть спору:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - УДМС України в Житомирській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 07 червня 2021 року № 1801150002360 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1, видану ОСОБА_1 , громадянину російської федерації (далі - рф), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати УДМС України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовано тим, що він є громадянином російської федерації і у 2020 році на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» йому було видано посвідку на тимчасове проживання на території України строком до 27 лютого 2023 року. Однак рішенням УДМС України в Житомирській області від 07 червня 2021 року № 800131713 указану посвідку скасовано на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державні, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (далі - Порядок № 321), з тих підстав, що її було видано на підставі підроблених документів. Позивач указує, що з 2014 року приймав участь в антитерористичній операції (далі - АТО) у складі добровольчого батальйону, у тому числі на території донецького аеропорту, що підтверджено перевіркою Служби безпеки України, у зв`язку з чим йому надано статус учасника бойових дій відповідно до законодавства України і оформлено посвідку на тимчасове проживання на території України. Посилаючись на те, що наразі не має процесуального статусу підозрюваного/обвинуваченого у жодному кримінальному провадженні та не є засудженим вироком суду України, а у разі повернення до російської федерації йому, як учаснику бойових дій проти окупаційних військ росії в Україні, існує загроза його свободі, життю та здоров`ю з підстав політичних переконань, просив суд задовольнити позов.
Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення УДМС України в Житомирській області від 07 червня 2021 року № 18011500023860 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано УДМС України в Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Житомирської обласної прокуратури від 21 грудня 2021 року було закрито кримінальне провадження від 24 вересня 2020 року № 12020060000000391 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 358 КК України, а отже інформація Нацполіції України про підробку паспорта не встановлена вироком суду, який міг би бути належним юридичним фактом, кримінальне провадження № 12020060000000391 про підробку паспорта було закрите і підстави розслідування не були підтверджені. Тому суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення УДМС України у Житомирській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні злочинів, зазначених у поданні ГУ НП у Житомирській області і відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Також суд першої інстанції урахував участь позивача в АТО та перебування його з перших днів повномаштабної війни рф проти України у складі механізованого батальйону «ІНФОРМАЦІЯ_6», як добровольця, та дійшов висновку, що ОСОБА_1 переслідував суспільнокорисну та законну мету, беручи участь в захисті суверенітету та недоторканості України в складі добровольчого батальйону, при цьому використання ним інших паспортних даних було обумовлено обставинами, які виключають прямий умисел з посягання на суспільні відносини, які є об`єктом охорони згідно зі статтею 358 КК України. Отже, використання позивачем своїх документів у ДМС України для отримання посвідки на тимчасове проживання було обумовлено тим, що у всіх військових документах, отриманих в добровольчому підрозділи (ДУК ПС) та структурах Міністерства оборони України для підтвердження участі в захисті України від збройної агресії РФ зазначалися дані ОСОБА_1 .
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання УДМС України в Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання та відмовлено в позові в цій частині вимог. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишено без змін.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання відповідно до норм Порядку № 322, серед іншого, є: надання уповноваженими органами інформації щодо того, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів. В цьому ж випадку, кримінальне провадження № 12020060000000391 про підробку паспорта було закрите постановою прокурора від 21 грудня 2021 року і підстави розслідування не були підтверджені. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані докази є неналежними та недопустимими і відповідач неправомірно взяв їх до уваги приймаючи оскаржуване рішення. Разом з тим, зобов`язуючи УДМС у Житомирській області видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки видача посвідки на тимчасове проживання є дискреційними повноваженнями відповідача.
Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін:
Не погоджуючись із судовими рішеннями, УДМС у Житомирській області подало касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Заявник зазначив, що, вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку № 321, оскільки за діючого законодавства для скасування попередньо виданої посвідки, органу ДМС достатньо отримати інформацію, що таку посвідку видано на підставі неправдивих відомостей. Натомість у цій справі, суди висновуючи таку визначену підпункту 1 пункту 63 Порядку №321 підставу для скасування посвідки, як отримання інформації від уповноваженого органу, безпідставно розширили межі її дії до доведення суб`єктом владних повноважень факту вини іноземця у кримінальному провадженні щодо факту підробки документів, на підставі яких іноземцю було оформлено посвідку на тимчасове проживання.
У касаційній скарзі УДМС у Житомирській області наголошує, що питання застосування органами ДМС приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 (у разі отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів), що є наслідком недотримання іноземцем частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», потребує розгляду Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку.
Заявник підкреслює, що нормами частини двадцять першої статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Отже, підстави скасування посвідки на тимчасове проживання, передбачені приписами підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, не містять жодних передумов для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, окрім отримання інформації від уповноважених органів про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів.
УДМС у Житомирській області звертає увагу Верховного Суду на те, що суди попередніх інстанцій фактично залишили поза увагою ту обставину, що позивач у справі не ідентифікований у розумінні визначених термінів Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (пункти 5, 6 частини першої статті 3) ні як ОСОБА_1 , ні як ОСОБА_2 , оскільки, за інформацією представника позивача, паспорт на ім`я ОСОБА_2 у нього відсутній, а паспорт ОСОБА_1 (має ознаки підробленого за висновком експертизи) знищений у межах кримінального провадження. Водночас така інформація щодо знищення паспорта була одноособово надана стороною позивача і судами перевірена не була.
У касаційній скарзі відповідач указав, що при розгляді справи як у суді першої так і в суді апеляційної інстанцій представник позивача не заперечував, що ОСОБА_1 по справі є ОСОБА_2 , тоді як документовано цю особу було за персональними даними ОСОБА_1 , що фактично підтверджує надану ГУНП у Житомирській області інформацію про оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі неправдивих відомостей та підроблених документів.
У касаційній скарзі УДМС у Житомирській області посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа є винятковою, оскільки така судова практика надає змогу усім, без виключення громадянам іноземних країн (в т.ч. громадянам рф), які прибули на територію України поза пунктами пропуску державного кордону України за чужими персональними даними, не лише уникати ідентифікації за своїми справжніми персональними даними, але і легалізувати своє перебування на території України у статусі «самозванців» (Іmpostor - відповідно до Стандартів ІКАО, особу, яка подає заяву або отримує документ, видаючи себе за іншого, або особа, яка змінює свій зовнішній вигляд, щоб представити себе, як іншу особу з метою використання документу цієї особи), що в умовах повномасштабного військового вторгнення, може мати негативні наслідки, оскільки для забезпечення оборони країни і безпеки держави гострота стану вимагає особливого контролю за процедурою легалізації в Україні іноземців, зокрема, громадян країни-агресора, які потребують ретельної ідентифікації, оскільки в силу відсутності у них будь-яких документів можуть видавати себе за інших.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою УДМС у Житомирській області, оскільки зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а питання щодо застосування приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, за обставин установлених судами у цій справі, потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку.
У листопаді 2024 року надійшли додаткові пояснення УДМС у Житомирській області, в яких відповідач указав, що одночасно з підготовкою касаційної скарги направив запити щодо підтвердження чи спростування інформації з приводу знищення паспорта громадянина рф, оформленого на ОСОБА_1 і за отриманою від Житомирської обласної прокуратури інформацією указаний документ зберігається у матеріалах закритого кримінального провадження 12020060000000391 і рішення щодо його знищення слідчим відділом не приймалося.
Позиція Верховного Суду:
Верховний Суд погоджується з аргументами УДМС у Житомирській області про те, що суди безпідставно визнали протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, вчинених ним на виконання приписів підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322, оскільки відсутність вироку у кримінальній справі та закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування, жодним чином не спростовує факт надання позивачем підробленого паспорта на ім`я громадянина рф ОСОБА_1 , що підтверджується іншими доказами у справі, описаними у судових рішеннях (листи ГУ НП в Житомирській області, СБУ, висновок експерта, інформацією з дактилоскопічних карток тощо).
Верховний Суд указує, що наслідком кримінального переслідування є визначення вини особи у скоєнні кримінального злочину і сам факт вчинення злочину передує відкриттю кримінального провадження. Водночас відсутність чи наявність вини позивача у вчиненні злочинів, зазначених у поданні ГУ НП у Житомирській області (на що указав суд першої інстанції) не має значення для вирішення цього спору, оскільки для скасування посвідки достатньо лише факту невідповідності поданого паспорту особі, яку він посвідчує, через його підробку і свідоме використання такого документа для отримання такої посвідки.
Верховний Суд наголошує, що головна мета видачі посвідки - це офіційне підтвердження державою законних підстав для проживання іноземця на її території і використання такою особою підроблених документів перетворює правовий статус іноземця із «законного» на «нелегальний з видимістю легальності», що повністю суперечить принципу добросовісності, а надання підроблених документів повністю нівелює функцію верифікації особи та її намірів.
Також, із змісту оскаржених рішень вбачається, що у ході розгляду справи, позивач не заперечував, що органу ДМС був наданий документ, в якому надалі було виявлено ознаки підробки, а аргументи позивача зводились до того, що саме за цими даними він числився у складі ІНФОРМАЦІЯ_4.
Верховний Суд зауважує, що орган ДМС у таких випадках не наділений повноваженнями оцінювати обставини особистого та суспільного характеру, оскільки у разі отримання від уповноважених органів інформації щодо надання іноземцем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів, останній зобов`язаний лише перевірити такі відомості та, за потреби, додатково їх уточнити, а у разі підтвердження такої інформації, в імперативному порядку скасувати посвідку на тимчасове проживання, оскільки такі дії ДМС є не лише правом, а й прямим обов`язком, установленим чинним законодавством.
Відсутність у іноземця інших документів, а також позитивна поведінка (участь в обороні України тощо), не усувають факт незаконності набуття посвідки та не можуть бути підставою для визнання дій ДМС протиправними, оскільки такі обставини не спростовують обов`язковості дотримання закону, так як не усувають факту підробки, не змінюють юридичної природи виданого документа та не можуть бути покладені в основу легалізації незаконно отриманого права.
Висновок:
Ураховуючи те, що у ході розгляду цієї справи сторона позивача не наполягала на неправдивості отриманої відповідачем інформації щодо підробки документів, а у відзиві на касаційну скаргу додатково наголошує, що ОСОБА_2 використовував дані ОСОБА_1 , після зйомок документального фільму, Верховний Суд погоджується з висновками ДМС України в Житомирській області щодо наявності підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322.
Верховний Суд наголошує, що за обставин, установлених судами у цій справі, вимога скасувати акт індивідуальної дії, виданий на підставі підроблених документів, не є належним захистом прав особи, яка здійснює захист суверенітету та територіальної цілісності України, проте наразі державною запроваджено спеціальні механізми легалізації перебування таких осіб на території України, а отже позивач не позбавлений можливості та має право вирішити питання легального перебування на території України у межах правового поля.
Відповідно до статті 351 КАС України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню, з ухваленням нового рішення в межах перегляду справи судом касаційної інстанції.