Повнолітня сестра загиблого військовослужбовця має право на одноразову грошову допомогу лише за умови належності до непрацездатних утриманців, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2026 року у справі № 940/2042/25
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт перебування заявниці на утриманні її рідного брата ОСОБА_2, у тому числі на момент його загибелі (смерті), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 не був одружений і не мав інших родичів, окрім сестри ОСОБА_1 . До його мобілізації вони проживали разом та вели спільне господарство. Їх батьки померли.
Після смерті брата заявниця залишилась без основного джерела існування, оскільки вона з 2016 року не працює, а її чоловік ОСОБА_3 родину не забезпечує, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи. Дітей вона не має.
ОСОБА_2 за життя, зокрема під час служби у Збройних Силах України, систематично надавав їй матеріальну допомогу. За ці кошти нею оплачувалися комунальні послуги, придбавалися продукти харчування, одяг, ліки та інші необхідні товари.
Брат вказав її єдиною контактною особою у відповідних документах під час прийняття на військову службу, оскільки вважав єдиним членом його сім`ї. При цьому сповіщення № 2/15з від 26 серпня 2024 року про смерть ОСОБА_2 прийшло саме на ім`я заявниці. Поховання загиблого брата здійснювалось за її участі за кошти Тетіївської міської ради Київської області в с. Хмелівка Білоцерківського району Київської області.
Пояснила, що встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення, необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та інших видів допомоги.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання її рідним братом ОСОБА_2 матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
25 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою її представником - адвокатом Завальнюком В. В. в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту перебування на утриманні задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 просить суд встановити факттого, що вона перебувала на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 , який загинув при виконанні обов`язків з військової служби.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявниця вказала, що встановлення цього факту необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та інших видів допомоги.
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Непрацездатними членами сім`ї вважаютьсядружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункт «д» частини четвертої статті 30 ЗаконуУкраїни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 законодавець передбачив, що повнолітня сестра загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітня сестра мала у випадку, якщо, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.
Висновок:
Установивши, що ОСОБА_1 на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нею не надано,суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні.
При цьому суди правильно прийняли до уваги, що допомога, яку ОСОБА_1 отримувала від брата, була для неї додатковою підтримкою, а не єдиним або основним джерелом засобів існування, а тому вказані обставини також не підтверджуютьнаявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 утриманкою загиблого військовослужбовця у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.