Право платника на уточнення податкової звітності після камеральної перевірки та межі повноважень податкового органу
Постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 640/19710/21
Коротка історія справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО МЕГАПОЛІС» (далі - ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 13.04.2021 №0065111808.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень місяць 2021 року, однак було виявлено, що під час подання податкової декларації допущено технічну помилку в назві місяця, яка жодним чином не вплинула на кінцеву суму декларації. 23.03.2021 ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9059673763.
29.03.2021 ГУ ДПС у Київський області направлено лист № 13217/6/10-36-18-8, відповідно до якого ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» повідомлено, що уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9059673763, надано статус «Не визнано як податкова звітність». Підставою для відмови вказано порушення пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України. При цьому, ГУ ДПС у Київський області не зазначило, що саме порушило ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» при складанні та подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9059673763, обмежившись посиланням на пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.
Також, 17.03.2021 ГУ ДПС у Київський області було проведено камеральну перевірку, за результатами якої було складено акт № 3800/10-36-18-08/43880602, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0065111808 від 13.04.2021, яке, на думку позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неврахування відповідачем наведених вище обставин.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, позов задоволено.
Касаційна скарга:
ГУ ДПС у Київській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
У поданій касаційній скарзі ГУ ДПС у Київській області зазначає, що висновки камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобов`язань, викладені в акті від 08.11.2021 № 3800/10-36-18-08/43880602, є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 №0065111808 складено згідно вимог чинного законодавства.
Позиція Верховного Суду:
Судами вказано, що контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не визнана як податкова декларація», оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.
Як встановлено судами та не заперечувалося учасниками справи, позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року від 22.02.2021 за № 9031909253 та задекларовано від`ємне значення (рядок 21) в сумі 7 215 975 грн. У графах 1 та 2 таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації за січень 2021 платник визначив періодом, у якому виникло від`ємне значення, саме лютий 2021 року.
Тобто, фактично позивач, хоч і помилково з огляду на назву місяця (лютий замість січня) зазначив (відобразив/вказав) в таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації в графі звітний (податковий) період, у якому виникло значення - лютий (02) 2021 року.
Водночас, відповідач, зазначаючи в акті камеральної перевірки про те, що позивачем задекларовано звітний податковий період у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 02.2021, безпідставно робить висновок, що позивачем у вказаній звітності - не визначено (невірне значення/відображення), тобто звітний (податковий) період - не задекларовано та/або не вказано або відсутнє, що спричини невідповідність даних декларації з ПДВ в частині задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) з даними задекларованими у відповідних рядках Додатку 2.
Крім того, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, а також не спростовано відповідачем, сума задекларованого позивачем від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) як у поданій первинні декларації з додатками так і в поданому Уточнюючому розрахунку із додатками є незміною та становить 7 215 975 грн.
Фактично позивачем було уточнено лише місяць з лютого на січень 2021 року, оскільки станом на звітний період - січень 2021 року, фактично лютий 2021 року ще не настав, був помилково вказаний позивачем та уточнений лише в назві місяця без зміни будь-яких сум ПДВ та податкового кредиту і від`ємного значення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.
Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Тобто цією нормою обмежено право на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).
Отже, якщо після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання.
Наведене узгоджується також із змістом пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період у разі неподання останнім уточнюючого розрахунку до податкової декларації протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.
Вирішуючи даний спір судами враховано, що позивач скористався наданим пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України правом на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих декларацій, у зв`язку з чим у контролюючого органу виник обов`язок по їх прийняттю, із перевірки таких уточнень та встановлення дійсного обов`язку платника із сплати відповідного податку.
Відтак, вищенаведене спростовує доводи контролюючого органу, про те, що після отримання акту камеральної перевірки, яким було встановлено порушення з боку позивача, на платника податків не можуть поширюються норми статті 50 Податкового кодексу України.
Висновок:
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0065111808 від 13.04.2021.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.