Право на свободу: стаття 5 ЄКПЛ у практиці ЄСПЛ
Про право на свободу: стаття 5 ЄКПЛ у практиці ЄСПЛ розповіла суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області, викладач Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України Вікторія Бучківська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
29.05.2026

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками право на свободу у практиці ЄСПЛ, а саме:

1. Основні гарантії статті 5 ЄКПЛ:

1.1. Право на свободу і особисту недоторканість.

1.2. Законність позбавлення свободи.

1.3. Процесуальні гарантії при затриманні.

1.4. Право на судовий контроль.

1.5. Право на компенсацію у випадку порушення.

2. Ключові поняття та критерії ЄСПЛ за статтею 5 ЄКПЛ.

3. Практика ЄСПЛ за статтею 6 ЄКПЛ: основні рішення.

 

У рамках характеристики статті 5 ЄКПЛ  акцентовано на наступному:

1. Основні гарантії статті 5 ЄКПЛ

1.1. Право на свободу і особисту недоторканість

Стаття 5 ЄКПЛ гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість. Позбавлення свободи можливе лише у виняткових випадках, прямо передбачених Конвенцією, які підлягають вузькому тлумаченню.

1.2. Законність позбавлення свободи

Позбавлення свободи має відповідати:

             вимогам Конвенції та національного законодавства;

             чітко визначеній меті (наприклад, допровадження до суду);

             наявності обґрунтованої підозри.

ЄСПЛ перевіряє не лише формальну законність, а й реальну мету тримання під вартою, з’ясовуючи, чи не є вона прихованою (наприклад, покаранням).

1.3. Процесуальні гарантії при затриманні

До процесуальних гарантій належать:

             належне документування затримання (дата, час, підстави тощо);

             наявність протоколу затримання;

             чітке визначення процесуального статусу особи.

Відсутність належної фіксації затримання є серйозним порушенням і може свідчити про свавільне позбавлення свободи.

1.4. Право на судовий контроль

Кожна особа має право на:

             перевірку законності затримання судом;

             участь у розгляді питання про тримання під вартою;

             обґрунтоване судове рішення.

Суд має оцінювати:

             наявність обґрунтованої підозри;

             існування ризиків (втечі, впливу на свідків тощо);

             можливість застосування альтернативних заходів.

1.5. Право на компенсацію у випадку порушення

Особа має право на компенсацію у разі незаконного затримання чи тримання під вартою. Відсутність такої можливості визнається порушенням Конвенції.

2. Ключові поняття та критерії ЄСПЛ за статтею 5 ЄКПЛ

Обґрунтована підозра:

Це наявність фактів або інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа могла вчинити правопорушення. Вона:

             не потребує доказів для засудження;

             але має виправдовувати подальше розслідування.

Критерії:

             правопорушення передбачене кримінальним законом;

             існують факти причетності особи.

Презумпція свободи:

Особа повинна залишатися на волі до суду, якщо держава не доведе необхідність тримання під вартою.

Ризики як підстава для тримання під вартою:

             ризик втечі;

             ризик впливу на свідків;

             ризик перешкоджання правосуддю;

             ризик вчинення нових злочинів.

При цьому:

             ризики мають бути доведені, а не припущені;

             тяжкість злочину сама по собі не є достатньою підставою.

Необхідність і пропорційність

Тримання під вартою:

             має бути необхідним у конкретних обставинах;

             застосовується як виняток;

             повинно бути пропорційним меті.

Суд зобов’язаний розглянути альтернативні заходи (застава, підписка тощо).

Заборона свавілля:

Навіть формально законне затримання може бути визнане свавільним, якщо:

             відсутнє належне обґрунтування;

             не розглянуті альтернативи;

             прихована мета застосування заходу.

3. Практика ЄСПЛ за статтями 5 та 6 ЄКПЛ: основні рішення

За статтею 5 ЄКПЛ:

             «Тимошенко проти України» – тримання під вартою використовувалося не з процесуальною метою, а як покарання — порушення.

             «Осипенко проти України» – навіть згода особи на затримання не виключає порушення ст. 5.

             «Гриненко проти України» – відсутність належного документування затримання та обґрунтованої підозри — незаконне тримання під вартою.

             «Кушнір проти України» – відсутність протоколу затримання є серйозним порушенням та запереченням гарантій ст. 5.

             «Корнейкова проти України» – відсутність достатніх підстав для тримання під вартою та неможливість отримати компенсацію — порушення.

             «Лопатін і Медведський проти України» – незаконне тримання під вартою та надмірна тривалість судового розгляду — порушення ст. 5 і 6.

             «Москаленко проти України» – відсутність конкретних підстав для тривалого тримання під вартою.

             «Хайредінов проти України» – не враховано особу обвинуваченого та не розглянуто альтернативні заходи — свавільне позбавлення свободи.

             «М. проти України» – незаконна примусова госпіталізація без належних гарантій — порушення ст. 5.

За статтею 6 ЄКПЛ (право на справедливий суд):

             «Лопатін і Медведський проти України» – порушення розумних строків розгляду справи.

             ЄСПЛ підкреслює, що:

-              судові рішення мають бути обґрунтованими;

-              сторони повинні бути почуті;

-              має дотримуватися принцип пропорційності та змагальності.

 

Першоджерело  https://tinyurl.com/2c7ce563