Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
11.11.2022

Право хворого на туберкульоз на лікарську таємницю: чи існують обмеження?

Відповідь на питання підготувала: Оксана Яремко, адвокат, к.ю.н., член Центру медичного прав ВША НААУ

Відповідь: Фізична особа може бути зобов’язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством (ст. 286 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III обов’язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають:

1) малолітні та неповнолітні особи;

2) працівники окремих професій, виробництв та організацій, професійна діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення та/або виконанням робіт, під час здійснення яких є високий ризик зараження збудником захворювання на туберкульоз інших осіб;

3) студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації;

4) особи, стосовно яких суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту;

5) особи, які тримаються в установах виконання покарань;

6) особи, звільнені з установ виконання покарань;

7) особи, віднесені до груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, у тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію.

Відповідно до абз. 4 п. 3.6 Етичного кодексу лікаря України медична інформація про пацієнта може бути розголошена:

– якщо зберігання таємниці істотно загрожує здоров’ю і життю пацієнта і/або/інших осіб (небезпечні інфекційні захворювання);

– у випадку залучення до лікування інших спеціалістів, для яких ця інформація є професійно необхідною.

Законом України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» визначено випадки, за яких лікар має право розголошувати інформацію про пацієнта без його згоди чи згоди його законного представника:

  •  у разі звільнення хворого на туберкульоз з місць позбавлення волі (арештного дому) установа виконання покарань, в якій такий хворий відбував покарання, інформує його про стан здоров’я та необхідність продовження лікування за обраним місцем проживання чи перебування, а також повідомляє про клінічну та диспансерну категорію його захворювання відповідний протитуберкульозний заклад (ч. 2 ст. 18).
  •  у разі виявлення медичним працівником захворювання на туберкульоз. З метою забезпечення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз, організації належного медичного обстеження хворого на туберкульоз, його лікування та здійснення відповідних протиепідемічних заходів медичний працівник, який виявив захворювання на туберкульоз, зобов’язаний повідомити про це головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та районному/міському фтизіатру за місцем виявлення випадку хвороби. (п. 8 ч. 3 ст. 9).

Форма зазначеного повідомлення та порядок його подання затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України і Державного комітету статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № 089/о «Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом активного туберкульозу або його рецидиву» та Інструкції щодо її заповнення» від 25.03.2002 № 112/139. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0405-02#Text

Відповідно до даного наказу від 25.03.2002 № 112/139 повідомлення заповнюється лікарем, який виявив захворювання на туберкульоз або його рецидив, незалежно від його спеціальності.

Повідомлення заповнюють на всіх хворих, яким уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу або його рецидиву (тобто активізація перебігу туберкульозу в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз і вважалися вилікуваними), незалежно від обставин виявлення хвороби – під час звернення з приводу захворювання, профілактичного огляду чи обстеження у стаціонарі тощо.

Повідомлення заповнюють також на померлих, діагноз яким було встановлено лише після розтину.

  • у разі звернення із завою представника протитуберкульозного закладу до суду задля отримання дозволу на примусову госпіталізацію до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» контроль за дотриманням хворими призначеного лікарем режиму лікування та протиепідемічного режиму, у тому числі виявлення їх порушення, здійснюється медичними працівниками, які відповідно здійснюють або мають здійснювати лікування хворого на туберкульоз.

У разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

Заява про примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи продовження строку примусової госпіталізації (ч. 1, 2 ст. 11 даного Закону).

  •  у разі здійснення реєстрації випадку захворювання на туберкульоз. Інформація стосовно хворих на туберкульоз може вноситися до відповідного реєстру. Збір, використання та поширення такої інформації здійснюється з дотриманням вимог закону щодо захисту інформації про фізичну особу (персональних даних) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Ведення іншої облікової документації стосовно хворих на туберкульоз здійснюється з дотриманням вимог Закону «Про захист персональних даних» (ч. 2 ст. 16 даного Закону).

Нормативно-правові акти:

  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.
  2. Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III.
  3. Наказ Міністерства охорони здоров’я України і Державного комітету статистики України «Про затвердження форми первинного обліку № 089/о «Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом активного туберкульозу або його рецидиву» та Інструкції щодо її заповнення» від 25.03.2002 № 112/139.
  4. Етичний кодекс лікаря України від 27 вересня 2009 р.: виданий Всеукраїнським з’їздом лікарських організацій.