Правнича допомога потерпілим від домашнього насильства: адімністративно-правовий аспект
Про правничу допомогу потерпілим від домашнього насильства: адімністративно-правовий аспект розповіла адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ Ірина Попіка під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ
Матеріали заходів
11.02.2026

Домашнє насильство — це не конфлікт, а правопорушення з чіткими юридичними ознаками, яке потребує негайного, комплексного та доказового реагування, де роль адвоката є ключовою на кожному етапі захисту.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками правничу допомогу потерпілим від домашнього насильства, а саме:

1. Покроковий порядок надання правничої допомоги постраждалим від домашнього насильства.

2. Захист прав дитини: коли дитина визнається потерпілою (врахування останніх законодавчих змін).

3. Порядок винесення термінового заборонного припису та видачі обмежувального припису (ключові відмінності між терміновим заборонним та обмежувальним приписами).

4. Особливості доказування у справах про адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства та видачу обмежувального припису.

5. Актуальна судова практика у справах про притягнення кривдників до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та у справах про видачу обмежувальних приписів; релевантна практика Європейського суду з прав людини.

 

У рамках характеристики правничої допомоги потерпілим від домашнього насильства акцентовано на наступному:

 

1. Покроковий порядок надання правничої допомоги постраждалим від домашнього насильства

1) Первинне звернення постраждалої особи:

·              виклик поліції або подання заяви про вчинення домашнього насильства;

·              інформування про права та доступні сервіси підтримки (соціальні, психологічні, правові).

2) Реагування поліції:

·              вимога складання протоколу за ст. 173-2 КУпАП;

·              ініціювання винесення термінового заборонного припису (ТЗП);

·              можливе затримання кривдника до 3 або 12 годин для з’ясування обставин.

3) Забезпечення безпеки постраждалої:

·              скерування до загальних або спеціалізованих служб підтримки (притулки, мобільні бригади, центри допомоги).

4) Судовий захист:

·              представництво у справі про адміністративну відповідальність кривдника;

·              за необхідності — звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

2. Захист прав дитини: коли дитина визнається потерпілою (з урахуванням останніх змін)

Дитина визнається потерпілою, якщо домашнє насильство або насильство за ознакою статі:

·              вчинене у присутності дитини;

·              незалежно від того, чи заподіяно дитині безпосередню шкоду.

Цей підхід відповідає стандартам ЄСПЛ щодо особливого захисту дітей від насильства в сім’ї.

3. Порядок винесення термінового заборонного припису та видачі обмежувального припису

Терміновий заборонний припис (ТЗП):

·              виноситься уповноваженим підрозділом поліції;

·              строк дії — до 10 діб;

·              може виноситись за заявою постраждалої або з ініціативи поліції після оцінки ризиків;

·              пріоритет — безпека постраждалої, незалежно від майнових прав кривдника.

Можливі заходи ТЗП:

·              зобов’язання залишити місце проживання;

·              заборона входу та контактування;

·              обов’язок повідомити поліцію про місце тимчасового перебування.

Обмежувальний припис:

·              видається виключно судом;

·              підставою є наявність ризиків повторного насильства;

·              заявники: постраждала особа, законні представники дитини, орган опіки та піклування тощо.

Ключова відмінність:

·              ТЗП — екстрений поліцейський захід;

·              обмежувальний припис — судовий превентивний захід, що потребує належного доказування ризиків.

4. Особливості доказування у справах за ст. 173-2 КУпАП та щодо обмежувального припису

Адміністративна відповідальність (ст. 173-2 КУпАП):

Для складу правопорушення обов’язкова сукупність ознак:

·              умисність;

·              спричинення шкоди;

·              порушення прав і свобод;

·              перевага сил кривдника.

За відсутності хоча б однієї ознаки дії не можуть кваліфікуватися як домашнє насильство.

Обмежувальний припис:

Докази повинні підтверджувати:

·              місце та обставини насильства;

·              ризики безпеки постраждалої особи;

·              імовірність повторного або більш тяжкого насильства.

5. Актуальна судова практика та практика ЄСПЛ

Судова практика ВС:

·              Постанова ВС від 05.03.2024 у справі № 447/3095/22: Наявність ТЗП сама по собі не є безумовною підставою для обмежувального припису.

·              Постанова ВС від 10.10.2023 у справі № 466/4439/22: Звернення до поліції без належних доказів не підтверджує факту домашнього насильства.

·              Постанова ВС від 07.11.2023 у справі № 676/265/23: Домашнє насильство відрізняється від звичайного конфлікту за сукупністю ознак.

·              Постанова ВС від 13.12.2023 у справі № 607/3234/23: Спори щодо виховання дитини не вирішуються через обмежувальний припис.

·              Постанова ВС від 28.05.2025 у справі № 761/44907/24: Систематичність насильства оцінюється за повторюваністю дій та неефективністю попередніх заходів.

Практика ЄСПЛ;

·              «Курт проти Австрії» (№ 62903/15);

·              «Ланді проти Італії» (№ 10929/19);

·              «М.Дж. проти Туреччини» (№ 646/10);

·              «Левчук проти України» (№ 17496/19);

·              «Івашків проти України» (№ 59670/14);

·              «Д.М.Д. проти Румунії» (№ 23022/13).

ЄСПЛ послідовно підкреслює обов’язок держави забезпечити ефективний захист постраждалих, зокрема дітей, і превентивне реагування на ризики домашнього насильства.

 

Першоджерело  https://tinyurl.com/yder2rzt