Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За 4 місяці 2025 року до Нацполіції надійшло 43 104 звернення щодо випадків вчинення домашнього насильства. Серед яких, складено 34 713 протоколів про адміністративне правопорушення за 173-2 КУпАП; Винесено 27 082 термінових заборонних приписи стосовно кривдників; На профілактичному обліку перебуває 95 171 кривдник.

За 5 місяців 2025 року до Нацполіції надійшло 53 606 звернення щодо випадків вчинення правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками правничу допомогу потерпілим від домашнього насильства, а саме:

1. Покроковий порядок надання правничої допомоги постраждалим від домашнього насильства.

2. Захист прав дитини: коли дитина визнається потерпілою (врахування останніх законодавчих змін).

3. Порядок винесення термінового заборонного припису та видачі обмежувального припису (ключові відмінності між терміновим заборонним та обмежувальним приписами).

4. Особливості доказування у справах про адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства та видачу обмежувального припису.

5. Актуальна судова практика у справах про притягнення кривдників до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та у справах про видачу обмежувальних приписів; релевантна практика Європейського суду з прав людини.

У рамках характеристики правничої допомоги потерпілим від домашнього насильства акцентовано на наступному:

1. Покроковий порядок надання правничої допомоги постраждалим від домашнього насильства

Суди наголошують на необхідності розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Ознаки домашнього насильства:

• наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);
• системна основа;
• повна влада та контроль над постраждалою особою;
• насильницькі дії у відносинах між близькими людьми;
• якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Насильство – це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Судова практика:

• постанова Київського апеляційного суду від 02.11.2023 у справі № 761/29663/23;
• постанова Полтавського апеляційного суду від 22.12.2023 у справі № 953/3728/21;
• постанова Полтавського апеляційного суду від 31.08.2023 у справі № 553/708/23;
• постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 213/3249/23;
• постанова Чернігівського апеляційного суду від 28.07.2023 у справі № 749/447/23.

Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

1. Спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики та реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству – Міністерство соціальної політики України;
• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
• сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

2. Інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

• cлужби у справах дітей; уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, заклади освіти, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
• центри з надання безоплатної правничої допомоги;
• суди; прокуратура; уповноважені органи з питань пробації.

3. Загальні служби підтримки постраждалих осіб:

• центри соціальних служб; центри надання соціальних послуг;
• притулки для дітей служб у справах дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші надавачі соціальних послуг.

4. Спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб:

• притулки для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
• денні центри соціально-психологічної допомоги;
• спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування;
• центри захисту дитини;
• кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
• мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства;
• служби, заклади та установи, призначені виключно для осіб, які постраждали від домашнього насильства.

5. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Алгоритм:

1. Виклик поліції /написання заяви.
2. Вимагати скласти ТЗП.
3. Представництво потерпілої особи в суді у справі про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності (в суді першої інстанції та за необхідності в суді апеляційної інстанції).
4. За необхідності звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Права постраждалої особи:

1) Право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;

2) Право на звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) Право отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;

4) Право безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;

5) Право на безоплатну правничу допомогу у порядку, встановленому Законом України “Про безоплатну правничу допомогу”;

6) Право повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

7) Право конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;

8) Право вибір спеціаліста за статтю (за можливості);

9) Право відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;

10) Право звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;

11) Право своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;

12) Інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Питання, з яких особи, які постраждали від домашнього насильства, можуть отримати БВПД:

• розірвання шлюбу, якщо кривдником є один з подружжя;
• стягнення аліментів на утримання постраждалої особи, дитини (дітей) тощо (якщо передбачається стягнення аліментів з кривдника);
• компенсація витрат на лікування (у тому числі отримання консультації лікаря постраждалою особою, необхідність у якій настала внаслідок вчинення відносно неї домашнього насильства);
• компенсація на оренду житла, яке постраждала особа винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства;
• позбавлення батьківських прав кривдника (у разі вчинення насильства відносно дитини);
• відібрання дитини у кривдника (у разі вчинення насильства відносно дитини);
• визначення місця проживання дитини з матір’ю/батьком, якщо насильство вчинено відносно дитини одним з них;
• спори щодо участі кривдника (як одного з батьків) у вихованні дитини (у разі вчинення насильства відносно дитини);
• виселення кривдника з житлового приміщення;
• визнання кривдника таким, що втратив право користування житловим приміщенням;
• відшкодування кривдником матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення домашнього насильства;
• відшкодування кривдником завданої моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення домашнього насильства;
• поділ майна подружжя, якщо один з подружжя є кривдником тощо.

2. Захист прав дитини: коли дитина визнається потерпілою (врахування останніх законодавчих змін)

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX (набрав чинності 19.12.2024):

• Визнання дитини потерпілим у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі в присутності дитини незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» від 20.11.2024 № 4073-ІХ (набрав чинності 19.12.2024):

• Внесені зміни до ст.ст. 110, 111 СК України, ст.ст. 185, 240, 251 ЦПК України: виключено обмеження щодо розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини; встановлена неможливість примирення подружжя, якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство.

Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства стосовно дітей приймаються і розглядаються згідно з Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585.

Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

3. Порядок винесення термінового заборонного припису та видачі обмежувального припису (ключові відмінності між терміновим заборонним та обмежувальним приписами)

1. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Припис може містити такі заходи: зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від: кривдника; постраждалої особи (її представника); свідка(ів) (у разі наявності).

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія – постраждалій особі або її представнику.

За невиконання ТЗП особою, стосовно якої він винесений, а також за неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису встановлена відповідальність – ст. 173-8 КУпАП.

2. Обмежувальний припис:

Заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

1) Заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) Усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) Обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) Заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею;

6) Заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається судом за заявою:

• постраждалої особа або її представника;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
• у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікуна, органу опіки та піклування.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

1) Найменування суду, до якого подається заява;

2) Ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 ЦПК, – процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

3) Обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

4. Особливості доказування у справах про адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства та видачу обмежувального припису

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

В справах про притягнення до адміністративної, відповідальності суди беруть до уваги такі докази:

• протокол про адміністративні правопорушення, складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
• рапорт поліцейського про надходження заяви про вчинення домашнього насильства;
• протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення;
• поясненнях потерпілої особи щодо скоєння відносно неї домашнього насильства; відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (у разі повторного вчинення правопорушення);
• висновок психолога, в якому вказано, що внаслідок домашнього насильства завдано шкоди психічному здоров’ю потерпілої особи, знизилась якість її життя;
• медичні документи на підтвердження наявності шкоди фізичному здоров’ю (наприклад, консультаційні висновки за результатами проходження медичних оглядів);
• наявність термінового заборонного припису;
• аудіо/відеозаписи подій вчинення насильства; пояснення свідків;
• скриншоти переписки;
• рішення суду про видачу обмежувального припису належним чином заповнена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (постанова Вінницького апеляційного суду від 11.10.2023 № 149/2488/23, в якій суд звернув увагу на недоліки заповнення форми оцінки ризиків);
• довідки про перебування потерпілої особи в кризових центрах.

Поширеною практикою є закриття провадження у справах у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення:

• постанова Київського апеляційного суду від 30.10.2023 у справі № 754/12429/23;
• постанова Київського апеляційного суду від 11.12.2023 у справі № 363/5924/23;
• постанова Київського апеляційного суду від 17.04.2025 у справі №752/21562/24.

З аналізу судової практики вбачається, що суди при прийнятті рішень у справах про притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, враховують характер вчиненого правопорушення, ставлення особи до вчиненого правопорушення, визнання/невизнання своєї вини, особу порушника, в тому числі перебування особи на військовій служби.

Судова практика у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства:

• постанова Київського апеляційного суду від 26.05.2025 у справі 369/6315/25 (психологічне стосовно дружини та пасинка);
• постанова Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2025 у справі № 730/514/25 (економічне насильство стосовно дочки;
• апеляційна скарга потерпілої) постанова Хмельницького апеляційного суду від 12.05.2025 у справі № 689/256/25 (фізичне насильство стосовно колишньої дружини, психологічне насильство стосовно дітей);
• постанова Київського апеляційного суду від 20.08.2024 у справі № 361/3597/24 (економічне насильство стосовно дружини);
• постанова Київського апеляційного суду від 03.04.2025 у справі № 369/11036/24 (розмежування фізичного насильства відповідно до КУПАП та заподіяння тілесних ушкоджень відповідно до ККУ).

5. Актуальна судова практика у справах про притягнення кривдників до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та у справах про видачу обмежувальних приписів; релевантна практика Європейського суду з прав людини

• Постанова Верховного Суду від 24.02.2025 у справі № 569/11625/24: Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
• Постанова Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 727/614/24: У даній справі судами встановлено, що між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки та існує цивільний спір щодо поділу спільного майна подружжя, що автоматично не свідчить про застосування домашнього насильства. Вчинення колишнім чоловіком дій з метою усунення перешкод, які чиняться йому заявницею, у доступі до будинку шляхом виклику поліції, повідомлення про вселення до будинку, 1/2 частина якого, належить йому на праві власності, не є формою домашнього насильства, виключаючи умисне позбавлення заявника та дітей житла або можливості користуватися ним. Верховний Суд в своїй практиці раніше висновував те, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не є безумовною підставою для застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом № 2229-VIII.
• Постанова Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 447/3095/22: Сам по собі факт наявності термінових заборонних приписів стосовно кривдника не може бути безумовною підставою для застосування спеціального заходу у вигляді обмежувального припису.
• Постанова Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 466/4439/22: Сам факт звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу дій колишнього чоловіка, які вона вважає неправомірними, без складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, а також покази свідка матері заявниці не є неналежними доказами, оскільки не вказують на вчинення колишнім чоловіком фізичного чи психологічного насильства стосовно заявниці у розумінні Закону № 2229-VIII, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
• Постанова Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 676/265/23: Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
• Постанова Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 607/3234/23: Спір щодо способу та участі батьків у вихованні дитини не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису. Співмешканець колишньої дружини заявника є вітчимом для неповнолітнього сина, а тому належить до встановленого статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» переліку осіб, до яких можливе застосування обмежувального припису.

Практика ЄСПЛ:

• Справа “Курт проти Австрії” (Заява № 62903/15);
• Справа “Ланді проти Італії” (Заява № 10929/19);
• Справа “М.Дж. проти Туреччини” (Заява № 646/10);
• Справа “Левчук проти України” (Заява № 17496/19);
• Справа “Івашків проти України” (Заява № 59670/14);
• Справа “Д.М.Д. проти Румунії” (Заява № 23022/13).

Першоджерело - https://tinyurl.com/4a599ct5