Практичні аспекти заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах
Про практичні аспекти заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах розповів суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, викладач-тренер Національної школи суддів України, член GEMME Ukraine – Асоціації суддів з медіації Максим Ходаківський під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
14.01.2026

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах, а саме:

1. Міжнародні стандарти.

2. Право ЄС та право Ради Європи.

3. Практика ЄСПЛ.

4. Національне законодавство.

5. Національна судова практика.

 

У рамках застосування практичних аспектів заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах акцентовано на наступному:

1. Міжнародні стандарти

Конвенція ООН про права дитини (ст. 12):

·              дитина, здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди;

·              поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до її віку та зрілості;

·              дитині забезпечується можливість бути заслуханою у будь-якому судовому або адміністративному провадженні, що стосується її, безпосередньо або через представника.

Загальний коментар № 12 Комітету ООН з прав дитини (2009):

·              немає вікових обмежень щодо права дитини бути заслуханою (п. 21);

·              заслуховування дитини має бути:

1)           безпечним,

2)           недискримінаційним,

3)           без тиску, без залякування чи ворожої атмосфери;

·              Комітет рекомендує державам:

1)           забезпечувати інформування дитини про її права,

2)           гарантовано давати дитині зворотній зв’язок про те, як її думка була врахована,

3)           забезпечити механізм подання скарг, якщо думка дитини була проігнорована.

Справа Комітету ООН: Y.B. and N.S. v. Belgium (2018):

·              стаття 12 не допускає вікових обмежень;

·              дитина не повинна мати «всеосяжні знання» — достатньо розуміння питання;

·              рішення, ухвалене без урахування поглядів дитини, не відповідає Конвенції;

·              вразливість дитини (інвалідність, міграційний статус тощо) не знижує значущість її думки;

·              держава повинна створювати пристосування та підтримку, щоб забезпечити повноцінну участь дитини.

2. Право ЄС та право Ради Європи

Право ЄС:

·              Хартія основоположних прав ЄС, ст. 24 (право дитини на захист, турботу, врахування думки).

·              Стаття 3(3) Договору про ЄС.

·              Брюссельський регламент IIb (2019/1111/EU) — сімейні справи, включно з правами дітей.

·              Директива 2011/93/ЄС — про сексуальне насильство над дітьми.

·              Директива 2016/800/ЄС — процесуальні гарантії дітей.

·              Суд ЄС (СЄС):

1)           C-244/06 Dynamic Medien;

2)           C-112/20 М.А. v Belgium;

3)           C-491/10 PPU Aguirre Zarraga v Pelz – право бути вислуханим не є абсолютним, але суд повинен створити реальні умови для вираження думки.

Право Ради Європи:

·              Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (2010):

1)           опитування дітей має проводитись спеціально навченими фахівцями;

2)           кількість опитувань має бути мінімальною;

3)           уникати контакту з підозрюваними;

4)           суд може дозволити дитині не давати свідчення, якщо це відповідає інтересам дитини.

·              Європейська конвенція про здійснення прав дітей:

Дитина має право:

1)           отримувати інформацію,

2)           отримувати консультації,

3)           висловити свою думку,

4)           бути поінформованою про наслідки.

·              Конвенція Ради Європи про контакт з дітьми (ст. 6):

Дитина, якщо достатньо свідома, має право висловити думку, а її бажанням приділяється значна увага.

·              Лансаротська конвенція (2007) містить положення про врахування думки дитини.

·              Конвенція про права людини та біомедицину (Ов'єдо) (ст. 6).

·              Європейська конвенція про усиновлення дітей

1)           найкращі інтереси дитини — пріоритет;

2)           згода дитини на усиновлення (ст. 5–6).

3. Практика ЄСПЛ

Загальні принципи ЄСПЛ (за справами Sahin v Germany, Sommerfeld v Germany):

·              хоча ст. 8 Конвенції не містить процесуальних вимог, дитина має бути достатньо залучена до процесу прийняття рішень;

·              спосіб заслуховування визначається віком та зрілістю дитини.

Основні правові позиції ЄСПЛ:

·              старша дитина → пріоритет особистого заслуховування суддею;

·              молодша дитина → можна використовувати висновок експерта;

·              суди не можуть ґрунтувати рішення на думці дитини, якщо вона сформована:

1)           через конфлікт лояльності,

2)           ізоляцію одним із батьків

(K.B. and Others v Croatia).

·              думка дитини не може бути «вето» щодо контактів з іншим із батьків (Zelikha Magomadova v Russia, 2019).

·              інтереси дитини зазвичай вимагають збереження зв’язку з сім’єю (Suur v Estonia, 2020).

Приклади ключових справ:

·              Sahin v Germany (2003) — заслуховування не є обов’язковим, якщо існує ризик шкоди й експерт це підтвердив.

·              M. and M. v Croatia (2015) — 13-річну дитину не заслухали 4 роки; порушення ст. 8.

·              N.Ts. and Others v Georgia (2016).

·              Plaza v Poland.

·              Gajtani v Switzerland.

·              Petrov and X v Russia.

4. Національне законодавство

1) Сімейний кодекс України:

·              ст. 160 — визначення місця проживання дитини (10 років — спільна згода, 14 років — самостійно);

·              ст. 171 — думка дитини враховується у всіх питаннях, що стосуються її життя;

Суд може ухвалити рішення всупереч думці дитини, але лише якщо цього вимагають її інтереси.

2) ЦПК України:

·              ст. 45 — дитина має право висловити свою думку безпосередньо або через представника.

3) Закон «Про охорону дитинства»:

·              ст. 14 — під час розлучення з батьками думка дитини обов’язково заслуховується судом.

5. Національна судова практика

Вік дитини:

·              ВС, 25.03.2019, № 165/2240/16-ц: думка дитини враховується з урахуванням віку і зрілості.

·              ВС, 28.10.2020, № 241/47/19: з 10 років дитина має право не лише бути почутою, а й брати активну участь у визначенні свого місця проживання.

Думка дитини не є абсолютною:

·              ВС, 09.11.2020, № 487/7241/18: згода дитини не є для суду безумовною.

·              ВС, 13.07.2022, № 705/3040/18: думка дитини може бути висловлена під впливом зовнішніх факторів.

Опитування дитини судом:

·              ВС, 17.07.2019, № 185/6994/15-ц:

1)           малолітню дитину має опитувати психолог;

2)           бесіда — у невимушеній атмосфері;

3)           думку оцінюють системно.

Зміст процесу заслуховування

·              ВС, 19.06.2024, № 372/3402/22:

1)           заслуховування думки дитини не є допитом свідка;

2)           суд має створювати безпечні та неформальні умови (кабінет судді, без мантії).

Відеоконференція:

·              ВС, 09.02.2023, № 753/572/20: у воєнних умовах заслуховування в режимі відеоконференції є допустимим.

Алгоритм врахування думки дитини (ВС, 14.03.2025, № 527/955/24):

Суд має:

1.            Вказати, як враховував найкращі інтереси дитини;

2.            Оцінити думку дитини або пояснити причини неврахування;

3.            Оцінити висновок органу опіки;

4.            Надати відповідь на твердження про насильство;

5.            Оцінити рівень розвитку, умови проживання та інші фактори.

Першоджерело  https://tinyurl.com/5pxsbnf2