Позов про оскарження процесуальних дій суду (судді) або зобов'язання суду вчинити процесуальні дії не підлягає розгляду в порядку будь-якого судочинства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2026 року у справі № 686/34801/25
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Верховний Суд ухвалив низку рішень про відмову в задоволенні його позовів, відмову у відкритті касаційного провадження, визнання касаційних скарг неподаними та їх повернення, а також про закриття провадження. Такі процесуальні рішення він сприймає як катування відмовою у здійсненні правосуддя та вважає, що внаслідок їхнього ухвалення йому завдано моральну шкоду.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 129-1 Конституції України, статей 23, 1173 ЦК України, статей3, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод просив суд відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000 000 грн, завданої йому катуванням правосуддям та відмовою у здійсненні правосуддя.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року провадження у цій цивільній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд застосував у тому числі правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваними судовими рішеннями йому фактично перекрито доступ до правосуддя та позбавлено його права на судовий захист.
Суд помилково ототожнив відповідача Державу Україна з її процесуальним представником - Верховним Судом.
Вважає, що судові рішення винесено незаконно сформованим складом суду, що є істотним порушенням норм процесуального права.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд справи за його обов`язкової участі.
Зазначене клопотання ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки розгляд справи за участю сторін є можливим лише у разі розгляду справи судом касаційної інстанції у порядку 402 ЦПК України.
Разом з цим, цю постанову Верховний Суд ухвалює за результатами попереднього розгляду справи, у порядку, визначеному статтею 401 ЦПК України. Так, відповідно до положень частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція Верховного Суду:
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Закони України не передбачають розгляд у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Висновок:
Врахувавши підстави та зміст позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Таким чином, встановивши, що даний спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 686/31901/19 (провадження № 61-6964св20), від 12 січня 2022 року справі № 760/8141/19 (провадження № 61-269св20), від 22 червня 2022 року у справі № 686/21093/20 (провадження № 61-9580св21), від 02 листопада 2022 року у справі № 686/1530/20 (провадження № 61-14323св21), від 02 жовтня 2023 року у справі № 686/2117/23 (провадження № 61-12543св23), від 03 квітня 2024 року у справі № 686/26568/22 (провадження № 61-12312св23), від 21 травня 2025 року у справі № 757/14434/20-ц (провадження № 61-454св25), від 09 квітня 2026 рокуу справі № 686/25258/25 (провадження № 61-2308св26).
Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України ґрунтуються на правильно встановлених обставинах справи та відповідають нормам процесуального права.
Доводи, наведені в обґрунтуванні касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів щодо неможливості розгляду заявлених позовних вимог у судовому порядку, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Безпідставними є й посилання заявника на незаконність складу суду. Суди попередніх інстанцій розглянули справу у складі, визначеному відповідно до вимог процесуального закону. Заявником не наведено жодних конкретних обставин чи доказів втручання у систему автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.