Позбавлення та поновлення батьківських прав
Про позбавлення та поновлення батьківських прав розповів кандидат юридичних наук, суддя Верховного Суду Павло Пархоменко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
31.07.2025

Доповідач докладно проаналізував разом з учасниками позбавлення та поновлення батьківських прав, а саме:

  • 1. Правова база. Базові принципи. Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.
  • 2. Участь органу опіки та піклування.
  • 3. Процедура позбавлення батьківських прав.
  • 4. Поновлення батьківських прав.

У рамках характеристики позбавлення та поновлення батьківських прав акцентовано на наступному:

1. Правова база. Базові принципи. Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав

Відповідно до пп. «b» п. 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасником якої є Україна, закріплює правило проте, що поряд із нормами міжнародного договору обов’язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Імплементація Верховним Судом (постанова ВС від 14.03.25 року, справа № 527/955/24): Оскільки Україна взяла на себе зобов`язання за Конвенцією, яка є джерелом права в нашій державі, важливими для побудови національної політики та правозастосовної практики будуть висновки Комітету ООН з прав дитини (далі- Комітет), які є джерелом права відповідно до пп. «b» пункту 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка закріплює правило про те, що поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (постанова ВС від 31.10.2024 року, справа № 753/14640/23): Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини були прийняті в якості практичного інструменту для держав-членів Ради Європи у процесі адаптації їх судових і позасудових систем до конкретних прав, інтересів і потреб дітей. Рада Європи закликає держави-члени забезпечити їх широке розповсюдження серед всіх органів, відповідальних або іншим чином причетних до прав дітей в судочинстві.

Базові принципи:

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку:

  1. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною.
  1. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері.

Зауваженнях Загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» – це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

  • по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;
  • по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Широке тлумачення змісту «якнайкращих інтересів дитини» (постанова ВС від 4.08.21 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20)):

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

  • погляди дитини,
  • індивідуальність дитини,
  • збереження сімейного оточення і підтримання відносин,
  • піклування, захист і безпека дитини,
  • вразливе положення,
  • право дитини на здоров`я,
  • право дитини на освіту.

Порядок з’ясування думки дитини (постанова ВС від 17.07.2019 року, справа № 185/6994/15-ц):

Дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Крім того, коли суд бажає вислухати думку дитини аби визначити її побажання щодо проживання з одним із батьків, та при цьому не травмувати психіку дитини та уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

З’ясування думки дитини в режимі відеоконференції (постанова ВС від 9.02.2023 року, справа № 753/572/20): Посилання у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції під час з`ясування думки дитини не створив сприятливого оточення, не забезпечив залучення кваліфікованого фахівця (дитячого психолога), заслуховування думки дитини відбувалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в присутності матері, чим порушив пункт 64 розділу 6 принципів Комітету, є необґрунтованими з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції створив усі умови для реалізації права дитини бути заслуханою у спосіб, який суд правильно визначив як можливий під час триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, коли дитина перебуває на території іншої держави, яка надає прихисток громадянам України.

Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав:

Стаття 8 Конвенції передбачає: Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Три ступеневий тест на втручання в права людини:

  1. Чи було втручання передбачено законом.
  2. Легітимна мета втручання.
  3. Чи було втручання необхідним в демократичному суспільстві (пропорційним).

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює проблему позбавлення батьківських прав:

  • Хант проти України– порушення прав заявника і не забезпечено його участь в процесі прийняття рішень.
  • CASE OF STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY – справа стосувалася рішення національних органів про позбавлення заявниці батьківських прав та надання дозволу прийомним батькам на усиновлення її сина.
  • CASE OF HADDAD v. SPAIN – справа стосувалася тимчасового позбавлення батьківських прав батька та подальшого усиновлення дочки всупереч волі біологічних батьків.
  • М.Д. та інші проти Мальти – порушення ст. 8 Конвенції у зв’язку з автоматичним і безстроковим позбавленням батьківських прав внаслідок кримінального засудження за жорстоке поводження з дітьми.
  • Хаас проти Німеччини – тимчасове позбавлення батьківських прав не ґрунтувалося на суттєвих і достатніх причинах, і що заявники не були в достатній мірі залучені в процес прийняття рішення по їх справі.

2. Участь органу опіки та піклування

Згідно із ст. 19 СК: при розгляді судом спорів, в тому числі щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Провадження органами опіки та піклування (нормативна база):

  • «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866;
  • Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Участь двох органів опіки та піклування (постанова ВС від 16.12.2020 року, справа № 319/606/18):

Виходячи із заявлених позовних вимог за первісним і зустрічним позовами, а також визначеного складу учасників справи, у справі беруть участь два органи опіки та піклування: Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області – третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом, та Виконавчий комітет Добропільської міської ради Донецької області – третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом. У матеріалах справи відсутній висновок Виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області як органу опіки та піклування щодо вирішення спору, який виник між сторонами. При цьому, незважаючи на необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158, 159 СК України, цей орган опіки та піклування обмежився лише поданням до суду заяви про те, що спеціалісти служби у справах дітей Добропільської міської ради 31 травня 2018 року обстежили умови проживання матері дитини, відповідний акт був направлений до служби у справах дітей Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, заяви про неможливість виконання ухвали суду від 06 вересня 2018 року про надання оригіналу акта обстеження умов проживання у зв`язку з тим, що оригінал акта направлено до органу опіки та піклування Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, а також клопотань про розгляд справи без його участі.

Оскарження рішень органу опіки та піклування (постанова Великої Палати ВС від 29.08.2018 року, справа № 203/4901/16-ц):

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення хоч і прийняте суб’єктом владних повноважень, спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача як батька дитини. Позовні вимоги про зобов’язання відповідача прийняти рішення про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання позивачу є похідними від вимоги про скасування рішення № 168 і спрямовані на забезпечення ефективного судового захисту цивільних прав позивача. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин і не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Провадження за місцем проживання дитини (ухвала Бахмацького РС від 5.02.2020 по справі № 2/728/78/20):

При вирішенні спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини відповідна заява подається за місцем проживання (перебування) дитини (див. пункт 72 Порядку). Також необхідність вирішення питання органом опіки та піклування саме за місцем проживання дитини прослідковується із положень статті 62 ЦК України та пункту 2.4. Правил опіки та піклування. Саме такий підхід буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини». При цьому, органом опіки та піклування за місцем проживання відповідача проведено обстеження матеріально-побутових умов і складено відповідний акт, який надсилається до Органу опіки та піклування Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області для врахування при прийнятті відповідного рішення.

Висновок органу опіки та піклування:

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з роз’ясненнями, наданими у від 19 грудня 2008 року № 20 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав” висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Наявність висновку органу опіки та піклування (постанова ВС від 11.12.2023 року у справі №523/19706/19):

Передбачена частинами четвертою та п’ятою статті 19 СК України обов’язковість висновку органу опіки та піклування у певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Неможливість надати органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема, у зв’язку з перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Постанова ВС від 18.01.2021 року, справа № 685/511/19: Отже, висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

3. Процедура позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого – заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Крайній захід (постанова ВС від 18.04.25, справа № 644/7516/23): В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя». Інтереси дитини вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зав’язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб … (ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Стандарт доказування (постанова ВС від 12.03.25, справа № 930/1141/24): Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Тягар доказування (постанова ВС від 29.05.2020 року, справа № 739/2159/18): Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Підстави позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК):

  • 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
  • 3) жорстоко поводяться з дитиною;
  • 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Підстави для позбавлення батьківських прав, які зазначені в статті 164 СК України є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків (постанова ВС від 29.10.18, справа № 619/3764/17–ц).

Перебування за кордоном – ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини (постанова ВС від 01.11. 2023 року у справі № 522/9895/22 (провадження № 61-11777св23)): Вимушене тимчасове перебування одного з батьків за кордоном унаслідок життєвих обставин (зокрема, запровадження карантинних заходів, уведення воєнного стану на території України) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дитиною, проте вказана обставина сама по собі не свідчить про ухилення батька від участі у вихованні та утриманні дитини.

Доказова база – орієнтовний перелік:

  • Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав;
  • Характеристики;
  • Медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби та рекомендації лікарів;
  • Акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло;
  • Думка дитини;
  • Інші документи, що підтверджують більш сприятливі обставини проживання дитини саме з вами і несприятливі умови проживання з другим із батьків;
  • Показання свідків;
  • Рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
  • Відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
  • Судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);
  • Відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
  • Довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
  • Тощо.

Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК України):

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Подання позову про позбавлення батьківських прав дитиною, яка досягла 14 років, щодо самої себе не впливає на перелік обставин, які підлягають встановленню при розгляді такого позову, та їх доведеність належними та допустимими доказами (постанова ВС від 18.01.21 року, справа № 685/511/19).

Чи можна позбавити батьківських прав після досягнення дитиною 18 років (постанова ОП КЦС ВС від 29.01.2024 в справі № 185/9339/21): Позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов’язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому, та відповідатиме принципам розумності й справедливості. Приписи СК та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття З огляду висновки в цій справі, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що існують підстави для відступлення від висновку, викладеного у попередніх постановах.

Перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об’єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач проживає на окупованій території України, цей факт позивач не оспорювала, що об’єктивно ускладнює спілкування та участь у вихованні сина. (постанова ВС від 23.04.2020 року у справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19)).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав (ст. 166 СК):

Особа, позбавлена батьківських прав:

  • втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини;
  • втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
  • не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

4. Поновлення батьківських прав

Поновлення батьківських прав (ст. 169 СК):

  • Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
  • Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
  • Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
  • Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
  • При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
  • Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
  • У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Вимагати поновлення батьківських прав може лише той, хто був їх позбавлений.

Відповідачем є той, з ким проживає дитина.

Підстави за яких поновлення батьківських прав неможливе:

1. Якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

2. Якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Порядок розгляду судом справи про поновлення батьківських прав:

  • Заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав.
  • Орган опіки та піклування, повинен до початку розгляду справи надати письмовий висновок про можливість поновлення батьківських прав.
  • Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
  • При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина, а також думку дитини, якщо вона може її висловити.
  • Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом модна лише через один рік із часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.
  • Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов’язків у повному обсязі.

Постанова ВС від 12.05.2022 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-21142св21): Особа, позбавлена батьківських прав, має право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов’язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка такої особи й обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, а також думки другого з батьків та інших осіб, з якими проживає дитина, враховуючи, крім цього, інтереси і думку самої дитини, якщо вона її може висловити.

Першоджерело - https://tinyurl.com/5cskjx5d