Тривала відсутність спілкування між батьком і дітьми сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд повинен з’ясувати причини такої поведінки, оцінити її винний характер, можливість відновлення сімейних зв’язків та відповідність обраного заходу інтересам дітей.

У постанові від 14 жовтня 2026 року у справі № 521/22725/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув спір про позбавлення батька батьківських прав щодо двох малолітніх дочок.

Позивачка обґрунтовувала вимоги тим, що після припинення шлюбних відносин батько фактично не брав участі у вихованні дітей, не цікавився їхнім життям, навчанням і розвитком.

Молодша дочка його не знала, старша не пам’ятала. У 2021 році мати уклала новий шлюб. Діти проживали з нею та вітчимом, якого сприймали як батька. Вітчим мав намір їх удочерити.

На підтвердження позовних вимог були подані характеристики навчальних закладів, психологічні висновки та висновок судово-психологічної експертизи. За висновком експерта, діти не мали емоційної прив’язаності до біологічного батька, не знали його та не пам’ятали.

Суд першої інстанції задовольнив позов і позбавив батька батьківських прав.

Апеляційний суд скасував це рішення в зазначеній частині та відмовив у задоволенні позову.

Водночас батька було попереджено про необхідність належного виконання батьківських обов’язків і зміни ставлення до виховання дітей. На орган опіки та піклування покладено обов’язок контролювати виконання ним батьківських обов’язків.

Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.

Ухилення від виконання батьківських обов’язків: значення вини

Підстави позбавлення батьківських прав визначені статтею 164 Сімейного кодексу України.

Для цієї справи значення мав пункт 2 частини першої цієї статті. Він передбачає можливість позбавлення батьківських прав у разі ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Верховний Суд наголосив, що для застосування цієї підстави необхідно встановити винну поведінку одного з батьків і свідоме нехтування ним своїми обов’язками.

У постанові зазначено:

«Ухилення від виконання обов’язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками».

Суд також навів обставини, які можуть свідчити про ухилення від виховання:

·       відсутність турботи про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя;

·       незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду та лікування;

·       відсутність спілкування в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитини;

·       байдужість до її внутрішнього світу.

Водночас такі обставини мають оцінюватися з урахуванням вини батьків, характеру їхньої поведінки та конкретних обставин справи.

Таким чином, для застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України недостатньо встановити, що один із батьків тривалий час не спілкувався з дитиною.

Суд має з’ясувати, чи було таке невиконання обов’язків свідомим і винним.

Тривала відсутність спілкування не виключає відновлення сімейних зв’язків

У цій справі період відсутності контактів між батьком і дітьми був тривалим.

Проте Верховний Суд не погодився з доводами позивачки про те, що лише ця обставина свідчить про неможливість відновлення сімейних зв’язків.

Суд урахував, що батько раніше звертався до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у їхньому вихованні. За результатами розгляду тієї справи було визначено порядок його спілкування з дочками.

Цю обставину апеляційний суд оцінив як свідчення наміру батька підтримувати стосунки з дітьми та реалізовувати батьківські права.

Крім того, суди врахували висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батька батьківських прав, періодичну сплату ним аліментів і погашення заборгованості, а також відсутність доказів обставин, які негативно характеризували б його поведінку.

Верховний Суд зазначив, що тривалість періоду, протягом якого батько не підтримував контактів із дітьми, не виключає можливості відновлення сімейних зв’язків.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 357/1627/24.

Вирішуючи такі спори, суд повинен оцінювати не лише час, що минув без спілкування, а й причини припинення контактів, поведінку батьків та можливість відновлення відносин.

Верховний Суд також звернувся до практики Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04, рішення від 7 грудня 2006 року). У цьому рішенні ЄСПЛ наголосив, що питання сімейних відносин має вирішуватися з урахуванням особистості заявника та його поведінки.

Заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав також може свідчити про інтерес до дитини.

Окремо у цій справі апеляційний суд урахував попереднє звернення батька до суду з метою визначення порядку спілкування з дітьми.

Ці обставини були оцінені в сукупності з іншими доказами.

Думка дитини та психологічна експертиза

Окрему увагу Верховний Суд приділив доводам матері про те, що апеляційний суд не надав належного значення думці дітей, психологічним висновкам та результатам судово-психологічної експертизи.

Право дитини бути вислуханою закріплене у статті 171 СК України. Думка дитини має бути врахована під час вирішення питань, які стосуються її життя. Водночас вона не є єдиною обставиною, від якої залежить результат розгляду справи.

Верховний Суд сформулював такий підхід:

«Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з’ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності».

У цій справі апеляційний суд урахував пояснення дітей, психологічні висновки та висновок експерта, але оцінив їх у сукупності з іншими доказами.

За результатами такої оцінки суд дійшов висновку, що підстав для позбавлення батька батьківських прав не встановлено.

Верховний Суд погодився з тим, що апеляційний суд міг ухвалити рішення всупереч висловленій дітьми думці, оскільки цього вимагали їхні інтереси.

Таким чином, думка дитини та висновки психолога чи експерта мають важливе значення, але не підміняють правової оцінки обставин, передбачених статтею 164 СК України.

Суд повинен з’ясувати, чи відповідає конкретне рішення інтересам дитини та чи є правові підстави для застосування такого заходу.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід

Верховний Суд підтвердив, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який має істотні правові наслідки як для батька чи матері, так і для дитини.

Його застосування потребує встановлення не лише факту невиконання батьківських обов’язків, а й винної поведінки, свідомого нехтування ними та обставин, які свідчать про неможливість змінити поведінку батьків у кращу сторону.

У цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що позивачка не довела наявності таких обставин.

Верховний Суд погодився з цим висновком та зазначив, що за встановлених судами обставин нагальна потреба у позбавленні батька батьківських прав була відсутня.

Водночас відмова в позові не означає, що поведінка батька була визнана належною.

Апеляційний суд попередив його про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків, налагодити контакт із дітьми та брати участь у їхньому вихованні.

Правове значення попередження суду

Окремий висновок постанови стосується наслідків невиконання такого попередження.

Верховний Суд роз’яснив, що невиконання батьком попередження апеляційного суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків, налагодити контакт із дітьми, брати участь у їх вихованні, розвитку та піклуванні може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

При цьому суд послався на постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 та від 9 червня 2023 року у справі № 591/6037/21.

Цей висновок має практичне значення.

Якщо після судового попередження батько або мати не змінює поведінки, не намагається налагодити відносини з дитиною та продовжує ухилятися від виконання батьківських обов’язків, така поведінка може бути врахована судом під час розгляду нового позову.

Водночас попередження не означає автоматичного позбавлення батьківських прав у майбутньому.

Під час розгляду нового позову суд повинен оцінити обставини, які матимуть значення на час такого розгляду, та надати їм належну правову оцінку.

Висновки для судової практики

Постанова Верховного Суду у справі № 521/22725/23 підтверджує кілька важливих підходів до розгляду справ про позбавлення батьківських прав.

По-перше, тривала відсутність спілкування між батьком або матір’ю та дитиною сама по собі не доводить винного ухилення від виконання батьківських обов’язків.

По-друге, суд повинен установити винний характер поведінки, з’ясувати причини невиконання обов’язків та оцінити можливість зміни поведінки батьків.

По-третє, думка дитини, психологічні висновки та результати експертизи мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами. Вони не замінюють установлення передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав.

По-четверте, попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків має практичне значення. Його невиконання може бути враховане як підстава для позбавлення батьківських прав під час подальшого судового розгляду.

Під час вирішення таких спорів суд має оцінювати не лише фактичну відсутність участі одного з батьків у житті дитини, а й причини такої поведінки, її винний характер, докази у справі та наслідки можливого рішення для дитини.

Першоджерело: постанова Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 521/22725/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/140653713

Більше розборів судової практики та відповідей на питання з цивільного і сімейного права — у телеграм-каналі авторки «Право з Любов'ю»: t.me/pravo_z_Liuboviu