В постанові від 05 лютого 2026 року по справі № 11/5025/1265/12 (495/5193/18) https://surl.lt/benpgf) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що повернення поштових відправлень із відміткою "за закінченням терміну зберігання" не може автоматично тлумачитися як підтвердження фактичного інформування особи. Однак у випадку юридичної особи така обставина не спростовує висновку про дотримання судом вимог процесуального закону щодо повідомлення, якщо суд надсилав документи за належною адресою, а юридична особа, будучи зобов`язаною зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС, не виконала цього обов`язку та, відповідно, прийняла на себе ризики наслідків такої бездіяльності.
Обставини справи
ТОВ у касаційній скарзі посилається на п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, зазначаючи, що товариство не було належним чином повідомлене про дату, час і місце судових засідань у суді першої інстанції та фактично було позбавлене можливості подати відзив, докази і заяви.
Верховний Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц, на яку посилається скаржник, відповідно до якої повернення судової повістки/кореспонденції з відміткою поштового оператора "за закінченням терміну зберігання" саме по собі не дає підстав вважати, що учасник справи був належним чином поінформований про час і місце судового розгляду; аналогічний підхід висловлювався і Касаційним цивільним судом (зокрема, у постанові від 20.06.2018 у справі №127/2871/16-ц). Разом із тим у кожній конкретній справі ці обставини підлягають оцінці у сукупності з іншими даними про процесуальну комунікацію та поведінку учасника.
Оцінюючи доводи юридичної особи, Верховний Суд також враховує приписи ГПК України щодо використання ЄСІТС як одного з каналів обміну документами, а також встановлений для юридичних осіб обов`язок реєстрації електронного кабінету (ч. 6 ст. 6 ГПК України), що спрямовано на забезпечення належної процесуальної комунікації з судом.
Так, на відміну від моделі повідомлення, оцінюваної Великою Палатою Верховного Суду у 2018 році у цивільному процесі, у господарському судочинстві чинна редакція ГПК України передбачає використання ЄСІТС як стандартного інструменту обміну документами, а для юридичних осіб встановлює обов`язок реєстрації електронного кабінету (ч. 6 ст. 6 ГПК України), який покликаний забезпечити належну процесуальну комунікацію між судом і учасником справи.
Верховний Суд звертає увагу на те, що після набрання чинності змінами, внесеними Законом України №3200-IX, для юридичних осіб у господарському процесі встановлено обов`язок реєстрації та використання електронного кабінету в ЄСІТС (ч. 6 ст. 6 ГПК України), а невиконання цього обов`язку тягне ризик процесуальних наслідків, пов`язаних з отриманням/неотриманням процесуальних документів.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 03.11.2025 у справі №917/2317/24, де Верховний Суд, оцінюючи доводи юридичної особи про необізнаність щодо розгляду справи, виходив із того, що надсилання судових документів за належною адресою та повернення поштових відправлень не свідчать про порушення судом обов`язку повідомлення, а відсутність (несвоєчасність) реєстрації електронного кабінету є дією/бездіяльністю самого учасника, яка не може покладатися на суд та не створює підстав для висновку про неналежне повідомлення.
Отже, невиконання юридичною особою обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету (за наявності такого обов`язку відповідно до закону) не означає автоматичного належного повідомлення, однак свідчить про невикористання передбаченого законом інструменту процесуальної комунікації і, відповідно до принципу змагальності та ризику процесуальної поведінки (ст. 13 ГПК України), покладає на таку особу ризик наслідків, пов`язаних із невчиненням необхідних процесуальних дій.
За таких обставин доводи ТОВ про його неналежне повідомлення за сукупністю встановлених обставин не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо дотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону про повідомлення ТОВ про розгляд справи в суді першої інстанції та не зумовлюють скасування судових рішень відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України.
Повернення поштових відправлень із відміткою "за закінченням терміну зберігання" не може автоматично тлумачитися як підтвердження фактичного інформування особи (що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду). Однак у випадку юридичної особи така обставина не спростовує висновку про дотримання судом вимог процесуального закону щодо повідомлення, якщо суд надсилав документи за належною адресою, а юридична особа, будучи зобов`язаною зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС, не виконала цього обов`язку та, відповідно, прийняла на себе ризики наслідків такої бездіяльності (ч.ч. 5, 6 ст. 6, ст.ст. 120, 242 ГПК України).
ОСОБА_2 у касаційній скарзі також посилається на п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, зазначаючи, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, а відтак була позбавлена можливості подати відзив, докази та заяви.
На відміну від юридичної особи, для фізичної особи реєстрація електронного кабінету є правом, а не обов`язком, тому оцінка доводів про повідомлення здійснюється з урахуванням фактичних даних про вручення процесуальних документів та реальної можливості участі у справі.
Матеріали справи свідчать, що щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції здійснював направлення процесуальних документів поштовим зв`язком; водночас такі відправлення поверталися з відміткою "за закінченням строку зберігання", а матеріали справи не містять підтвердження вручення у спосіб, який відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України засвідчує "день вручення".
За таких обставин апеляційний суд мав надати мотивовану оцінку доводам скаржниці про відсутність належного повідомлення та наслідкам цього для реалізації процесуальних прав, однак належного аналізу зазначених обставин не здійснив.
Верховний Суд виходить з того, що встановлене у цій справі порушення права ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді мало місце на стадії розгляду справи судом першої інстанції, оскільки остання не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Таке порушення має індивідуальний характер та саме по собі не спростовує висновків судів щодо належності повідомлення інших відповідачів.
На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:
Вебінар Ефективний захист інтересів Відповідача у цивільному процесі через призму електронного судочинства https://surl.li/ufezij
Вебінар Цифрова взаємодія у виконавчому провадженні https://surl.li/zigbar
Вебінар Процесуальні строки в «Електронному суді»: як перевіряти, контролювати й не пропустити важливе https://surl.li/vygijy
Вебінар Електронні докази і тенденції судової практики https://surl.li/rgfyax
Вебінар Оскарження судових рішень в умовах електронного судочинства https://surl.li/ouxrps
Вебінар Електронне судочинство: подання позову без помилок https://surl.lu/abirjd
Вебінар ШІ у адвокатській діяльності: відповідальне використання та оцінка судом використання. ШІ у процесуальних документах https://surl.li/bfztac
Вебінар Проєкт Правосвідомість "Електронний суд простими словами для фізичних осіб" https://surl.li/gsmuca
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
Дата отримання повного тексту ухвали суду як визначальний момент для обчислення строку на апеляційне оскарження https://surli.cc/bzkgxo
Процесуальний обов’язок адвоката відстежувати документи в е‑суді не залежить від його статусу у справі https://surl.li/pxbwuj