Повернення апеляційної скарги через порушення порядку подання не є обмеженням права на доступ до суду
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 758/14565/24
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень суду першої інстанції:
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2023 року № 01776-09/2023, укладеним з ТОВ «Стар Файненс Груп», у розмірі 23 977, 50 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року у справі № 758/14565/24 залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року та ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Подільського районного суду міста Києва.
09 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва направив до Київського апеляційного суду матеріали справи № 758/14565/24 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року.
10 жовтня 2025 року матеріали справи № 758/14565/24 разом з апеляційною скаргою надійшли до Київського апеляційного суду.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції:
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року повернуто.
Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано безпосередньо до суду першої інстанції, а не як того вимагають норми законодавства - до Київського апеляційного суду, що є підставою для її повернення відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 357 ЦПК України, адже у разі подання апеляційної скарги не за правилами, встановленими ЦПК України, апеляційний суд мав повернути апеляційну скаргу до суду першої інстанції. Вважає, що апеляційний суд допустив вихід за межі законних повноважень, позбавивши його права на апеляційне оскарження і обмеживши у доступі до правосуддя (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Позиція Верховного Суду:
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції стосовно доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, які встановлюють зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
У частині першій статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 355 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, у розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя оприлюднила оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку, та вказано про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України.
Київський апеляційний суд у грудні 2023 року здійснив оголошення на сайті суду про завершення початкового етапу інтеграції Київського апеляційного суду до модулів ЄСІТС, а саме до підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» і про побудову обміну між АСДС та Електронним судом. Альтернативою звернення учасників до суду з процесуальними документами залишається звернення в письмовій формі. Проте вказане звернення має бути здійснене до суду, визначеного відповідним положенням процесуального закону, а норми пункту 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України застосуванню не підлягають.
У пункті 3 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо її подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була направлена засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції, а не до Київського апеляційного суду, як передбачено нормами законодавства.
Висновок:
Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування пункту 3 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки заявник подав апеляційну скаргу в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатись обмеженням права доступу до суду, оскільки заявник має право повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до статті 357 ЦПК України, та подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.