Наслідки збройної агресії російської федерації на території України суттєво вплинули не лише на соціально-економічне становище населення, а й на сферу спадкових відносин. Масова трудова міграція, вимушене переселення, тимчасова окупація окремих територій, а також зміни у нормативно-правовому регулюванні щодо перебігу строку для прийняття спадщини призвели до того, що значна кількість громадян втратила можливість своєчасно реалізувати своє право на прийняття спадщини.
Строк для прийняття спадщини визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України та становить шість місяців з часу відкриття спадщини. У разі пропуску цього строку спадкоємець вважається таким, що не прийняв її. Водночас закон передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК), за умов якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
При цьому чинне законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку, а тому їх оцінка здійснюється судом у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;
3) ці обставини визнані судом поважними.
У правозастосовній практиці Верховного Суду під поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини розуміється ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. (Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.)
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на території України, нормативно-правове регулювання щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану неодноразово змінювалися, що ставало підставою численних спорів щодо поважності причин пропуску строків за цієї підстави.
Так, у справі № 638/16450/23 суд визнав поважною причину пропуску строку, врахувавши введення воєнного стану, ведення бойових дій та зміни законодавства щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які були непередбачуваними для спадкоємиці та призвели до пропуску строку для подання заяви.
Аналогічна правова позиція викладена й у справі № 534/143/23, де суд дійшов висновку, що зміни у законодавстві внаслідок введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Близькі за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2024 у справі № 553/6658/22, від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24), від 14 серпня 2024 року в справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).
Ще однією підставою пропуску строку для прийняття спадщини, яка може бути визнана поважною, є проживання спадкоємця на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Зокрема, у випадку, коли спадкоємець постійно проживав на тимчасово окупованій території, де доступ до нотаріальних органів та можливість своєчасного подання заяви про прийняття спадщини були істотно ускладнені, суд визнав такі обставини поважними для надання додаткового строку ( цивільна справа № 522/22340/21).
Незначний пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини також може враховуватися судами при оцінці поважності пропуску строку для прийняття спадщини.
Водночас законодавство України не містить визначення поняття «незначного строку пропуску» для подання заяви про прийняття спадщини. Однак, у відповідності до судової практики пропуск строку до двох місяців визнається незначним строком пропуску.
Так, у справі 533/835/23 суд визнав поважними обставини пропуску строку, який становив 1 місяць 23 дні, що було оцінено як незначний.
Подібні висновки місяться у постановах: Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №758/13293/18, від 12 жовтня 2021року у справі № 953/8112/20).
Однак, слід звернути увагу, що сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.