Доповідач докладно проаналізував разом з учасниками права потерпілого у кримінальному провадженні, а саме:

• 1. Потерпілий у кримінальному провадженні. Значення процесуального статусу.
• 2. Права та обов’язки потерпілого.
• 3. Перешкоди у реалізації прав потерпілого та шляхи їх подолання.

У рамках характеристики потерпілого у кримінальному провадженні акцентовано на наступному:

1. Потерпілий у кримінальному провадженні. Значення процесуального статусу

Потерпілий – у кримінально-правовому розумінні це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння) або юридична особа якій заподіяно матеріальної шкоди.

Процесуальними умовами виникнення статусу потерпілого у кримінальному провадженні є:

1. Подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
2. Подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
3. Надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява не подавалась).

Кримінальний процесуальний закон (ст. 55, 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу під час розслідування та судового розгляду. Без процедурного та документального визнання статусу потерпілого у кримінальному провадженні реалізувати власні права та брати участь у ньому є неможливим.

Найбільш доцільною формою звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення є письмова форма.

Як подати заяву про вчинення кримінального правопорушення:

• Поліція — звернення за екстреним номером виклику (у подальшому складніше отримати підтвердження про реєстрацію заяви та результати її розгляду).
• Особисте звернення під час особистого прийому в правоохоронному органі (поліції, прокуратурі, НАБУ, ДБР, БЕБ тощо) —дає змогу одразу отримати підтвердження про реєстрацію заяви.
• Письмова заява, надіслана цінним листом з описом вкладення на адресу правоохоронного органу — одна з найбільш прийнятних форм звернення.

Адвокат наголосив, що у жодному органі не мають права відмовити прийняти заяву і повинні видати документ, який підтверджує реєстрацію вашого звернення.

2. Права та обов’язки потерпілого

Потерпілий має права:

1. На будь-якій стадії кримінального провадження:

• дізнатися й отримати роз’яснення своїх прав і обов’язків;
• знати сутність підозри й обвинувачення;
• бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження (наприклад, таких, як арешт майна, відсторонення від посади, затримання, запобіжні заходи тощо);
• бути повідомленим про закінчення досудового розслідування;
• подавати докази слідчому, прокуророві, слідчому судді, судові;
• заявляти відводи (слідчому судді, судді, присяжному, прокуророві, слідчому, захисникові, спеціалісту, перекладачеві, експерту тощо);
• заявляти клопотання;
• на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи/та членів своєї сім’ї, майна та житла за визначених у законодавстві умов;
• мати представника та відмовитись від нього в будь-який момент кримінального провадження;
• давати пояснення, показання рідною чи іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
• на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди;
• знайомитись із матеріалами досудового розслідування, які мають безпосереднє відношення до вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в тому числі у випадку закриття провадження;
• застосовувати технічні засоби при проведенні тих процесуальних дій, в яких він бере участь (заборонити потерпілому робити це можуть лише на підставі вмотивованого рішення слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду);
• одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.

2. На стадії досудового розслідування потерпілий також має право:

• на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та про визнання його потерпілим;
• отримувати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
• подавати докази на підтвердження своєї заяви;
• брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку їх проведення, що заносяться до протоколу, знайомитись із протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які проводилися за його участю;
• отримувати копії матеріалів стосовно вчиненого щодо нього кримінального правопорушення після закінчення розслідування.

3. Під час судового провадження потерпілий має право:

• бути завчасно повідомленим про час і місце судового розгляду;
• брати участь у судовому провадженні;
• брати участь у безпосередній перевірці доказів;
• підтримувати обвинувачення в суді, якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення;
• висловлювати свою думку при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому чи застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
• знайомитись із судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
• оскаржувати судові рішення в передбаченому законом порядку. Зазначені права об’єднано і детально викладено у статті 56 КПК, однак слід;
• мати на увазі, що цей перелік прав потерпілого не є вичерпним;
• до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку примиритися з підозрюваним, обвинуваченим й укласти угоду про примирення (ч. 1 ст. 469 КПК);

оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування (ст. 303 КПК);

• одержати відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження.

Для реалізації певних своїх прав потерпілому варто проявити ініціативу– заявляти клопотання, тобто звернення в письмовій або усній формі до слідчого, прокурора слідчого судді чи суду з певними вимогами щодо реалізації процесуальних прав.

Поряд з правами потерпілий має обов’язки, а саме:

1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а вразі неможливості своєчасного прибуття- завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2. не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю;
4. крім того, потерпілий зобов’язаний у разі потреби проходити освідування (ст. 241 КПК), письмово підтверджувати прокурору факт надання йому доступу до матеріалів кримінального провадження (ч. 9 ст. 290 КПК), не спілкуватись із присяжними поза межами кримінального провадження (ст. 389 КПК).

КПК України не дозволяє застосовувати до потерпілого привід, тобто примусове супроводження до місця виклику. Водночас за злісне ухилення від явки до вказаних вище осіб чи органів потерпілий несе адміністративну відповідальність.

Потерпіли й несе кримінальну відповідальність за:

• завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК);
• розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого чи прокурора, якщо він у встановленому законом порядку був попереджений про обов’язок не розголошувати їх (ч. 1 ст. 387 КК).

Лектор наголосив на тому, що потерпілий не несе кримінальну відповідальність за відмову від давання показань.

3. Перешкоди у реалізації прав потерпілого та шляхи їх подолання

Основна проблема, з якою стикається потерпіла сторона у кримінальному провадженні, — це систематична бездіяльність органу досудового розслідування та затягування процесуальних строків.

Основні методи та напрямки подолання:

1. Фіксація (усі звернення подаються у письмовій формі, а копії з відмітками зберігаються).

2. Своєчасне звернення із процесуальними клопотаннями.

3. Оскарження дій та бездіяльності слідства та прокуратури до слідчого судді (судовий контроль).

4. Звернення до прокурора (оскарження дій та бездіяльності слідчого поряд з судовим контролем).

5. Скарга на порушення розумних строків.

6. Заяви про відвід слідчому та прокурору.

7. Дисциплінарні скарги на дії слідчого та прокурора у вищі інстанції.

8. Публічний розголос та «тиск» (звернення до ЗМІ, депутатських приймалень, омбудсмена).

Першоджерело - https://tinyurl.com/26rm78xt