Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
19.10.2022

Постанова Верховного Суду у справі №308/10493/14-а від 21 квітня 2022 року щодо відсутності достатніх підстав для госпіталізації матері позивача до психіатричного закладу

Огляд підготувала: адвокат Бабенко Яна, член Центру медичного права ВША НААУ.

Фактичні обставини: позивач звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2011 року його мати, без її згоди та без згоди будь-кого з родичів помістили до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр» (далі – ОКТМО «Фтизіатрія») на підставі підозри захворювання туберкульоз легенів. У медичній документації ОКТМО «Фтизіатрія» немає жодного підпису матері та будь-кого з її родичів про згоду на поміщення у лікарню або про згоду на лікування у лікарні. Крім того, у медичній документації за матір позивача підписи про згоду ставили працівники медичного закладу.

З 30 травня 2011 р. до 10 червня 2011 р. працівники ОКТМО «Фтизіатрія» вводили в організм матері позивача багаточисельні хімічні препарати, а у медичній документації за неї підписи про згоду ставили працівники медичного закладу. У медичній документації ОКТМО «Фтизіатрія» немає жодного підпису саме пацієнтки або її родичів про згоду на введення в її організм хімічних препаратів.

Оскільки пацієнтка не надала згоди на лікування у відповідача, не поставила жодного підпису, працівники ОКТМО «Фтизіатрія» 07 червня 2011 р. викликали лікаря психіатра з обласної клінічної лікарні ім. А. Новака, який безпідставно поставив їй неправдивий діагноз судинна деменція, тобто слабоумство, та рекомендував направити пацієнтку на лікування у обласну психіатричну лікарню с. Вільшани Хустського району Закарпатської області.

На підставі рекомендації лікаря психіатра з обласної клінічної лікарні ім. А. Новака, не отримавши жодної згоди, працівники відповідача 10 червня 2011 року перевезли пацієнтку з ОКТМО «Фтизіатрія» до обласної психіатричної лікарні с. Вільшани Хустського району Закарпатської області. При цьому працівники медичного закладу не дозволяли пацієнтці подзвонити будь-кому з родичів або її знайомим та повідомити будь-кого про свій переїзд в іншу лікарню, не дозволили поштою відправити повідомлення. Крім того, увечері 08 червня 2011 р. мобільний зв`язок з пацієнткою був перерваний у лікарні і жодного разу до настання смерті матері позивача, ніхто з її родичів та знайомих не зміг додзвонитися на її мобільні телефони.

На переконання позивача, внаслідок незаконного поміщення і лікування його матері з 30 травня 2011 р. до 07 серпня 2011 р. в ОКТМО «Фтизіатрія» та обласній психіатричній лікарні с. Вільшани Хустського району Закарпатської області без жодної згоди пацієнтки та без згоди її родичів мати позивача померла. Ураховуючи викладене, позивач просив визнати дії відповідача щодо поміщення, лікування та перевезення до обласної психіатричної лікарні с. Вільшани Хустського району Закарпатської області його матері, внаслідок яких остання померла, незаконними та неправомірними.

Позиція судів першої та апеляційної інстанції: за рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв згідно з положеннями ст. ст. 9, 20 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», а пацієнтка повідомила, що є самотньою і родичів немає, не давала згоду на введення деяких необхідних їй лікарських препаратів. Суд не є уповноваженим органом для вирішення питання щодо відповідності підпису певній особі чи його підроблення на підставі документів та зразків, наданих позивачем для огляду, а клопотання про призначення судово- почеркознавчої експертизи останнім не заявлялось, тому у суду відсутня можливість встановити підроблення підпису пацієнтки на медичних документах, які ставляться під сумнів позивачем, у зв`язку з чим твердження позивача про відсутність згоди його матері на лікування та госпіталізацію є безпідставним та недоведеним, тому відсутні підстави для визнання незаконними і неправомірними дій відповідача. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд при новому розгляді в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій щодо перевезення матері позивача з Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр» Закарпатської обласної ради в Обласну психіатричну лікарню с. Вільшани Хустського району Закарпатської області, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги. Визнано дії Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний фтизіопульмонологічний лікувально-діагностичний центр» Закарпатської обласної ради щодо перевезення пацієнтки в Обласну психіатричну лікарню с. Вільшани Хустського району Закарпатської області, неправомірними. У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю достатніх підстав для госпіталізації матері позивача до психіатричного закладу, тому відповідні дії ОКТМО «Фтизіатрія» є неправомірними.

Правовий висновок Верховного Суду.

30 травня 2011 р. матір позивача була доставлена автомобілем «швидкої допомоги» у ОКТМО «Фтизіатрія», де хвора була дообстежена рентгенологічно і на рентгенограмі виявлені патологічні зміни у вигляді вогнищево-інфільтративних тіней зливного характеру, апікально порожнина розпаду 3,7 см. в діаметрі. В матеріалах справи наявна добровільна згода при виконанні протоколу по стандартам діагностики і лікування туберкульозу, яка містить підпис від імені пацієнтки 30 травня 2011 р. Після чого вона підписала погоджувальний лист на обстеження та лікування у ОКТМО «Фтизіатрія».

Оскільки, хвора декілька разів категорично відмовилася від введення інсуліну, який був для неї життєво необхідний та декількох епізодів необґрунтованої підвищеної дратівливості, неадекватної поведінки до пацієнтки був викликаний на консультацію лікар-психіатр Обласної клінічної лікарні імені А. Новака і ним виставлений діагноз: судинна деменція та рекомендоване стаціонарне лікування в протитуберкульозному відділенні в умовах Вільшанської обласної психіатричної лікарні (далі – Вільшанська ОПЛ).

З медичної карти стаціонарного хворого №275/2011 вбачається, що пацієнтка перебувала на стаціонарному лікуванні у Вільшанській обласній психіатричній лікарні з 10 червня 2011 р. Діагноз при поступленні: Судинна деменція. Супутній діагноз: ВДТБ (30 травня 2011 р.) верхньої частини правої легені (інфільтративний). Дестр. + МБТ – (2011 р.). Цукровий діабет ІІ тип. середнього ступеня важкості, компенсований. Вторинна діабетична кардіопатія СН ІІ В. ІХС Кардіосклероз атеросклеротичний. В подальшому пацієнтка померла.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №553 від 10 жовтня 2016 р, проведеної на виконання ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2016 р., комунальним закладом Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня м. Львів встановлено зі світлокопії медичної карти стаціонарного хворого 541/2011 ОКТМО «Фтизіатрія», що пацієнтка скерована у дану установу поліклінічним відділення Закарпатського облтубдиспансеру з діагнозом інфільтрований туберкульоз. Поступила на стаціонарне лікування 30 травня 2011 р. У первинному огляді вказано, що хвора проживає останній рік на вокзалі. Швидкою допомогою була доставлена у важкому стані в … (нерозбірливо) вночі. Згідно денника від 30 травня 2011 р. … неадекватна, на питання відповідає … (нерозбірливо), від прийому інсуліну відмовляється. Згідно денника від 03 червня 2011 р. … хвора неадекватна, відмовляється від інсуліну. Запис 07 червня 2011 р. психіатр: на основі скарг, анамнезу, … (нерозбірливо) стану – Діагноз: судинна деменція. Рекомендовано стаціонарне лікування в умовах Вільшанської обласної психіатричній лікарні. Запис 07 червня 2011 р. стан хворої попередній, періодично неадекватна, 10 червня 2011 р. переведена у Вільшанську обласну психіатричну лікарню.

При цьому у цьому висновку вказано, що наявна у лікарських записах медичної карти стаціонарного хворого №541/2011 ОКТМО «Фтизіатрія» м.Ужгорода інформація є недостатньою для встановлення діагнозу судинна деменція у пацієнтки. Які дані були відомі лікарю психіатру при встановленні діагнозу судинна деменція невідомо, оскільки записи з цього приводу відсутні. Встановити експертним шляхом за наявною інформацією чи дійсно мала хворобу судинна деменція пацієнтка не виявляється можливим. Психічне захворювання судинна деменція відноситься до категорії тяжкого психічного розладу, внаслідок чого особа, як правило, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Тому, у разі відсутності необхідної опіки поза лікарнею, така особа може бути госпіталізована до психічного закладу у примусовому порядку на підставі ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Хворі на судинну деменцію, у залежності від ступеня вираженості деменції, можуть бути здатні зрозуміти інформацію, що надається доступним способом та надати усвідомлену згоду відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу».

З медичної карти № 1224/26/97 від 02 – 11 лютого 2011 р. щодо лікування пацієнтки, 1935 року народження вбачається, що 11 лютого 2011 р. остання виписана із стаціонару з Пульмонологічного відділення Ужгородської ЦМКЛ з діагнозом (основний): ВДТБ (11.02.11) Вогнищевий в/частки правої легені Д(+), МБТ?, М-?, К-?, р-0, г-0, кат. 1, ког-І (2011). Ro-гр. ОГК: (03.02.11). Ознаки інфільтративного туберкульозу справа з розпадом. Фтизіатр: (11.02.11) Д-з вище. Рекомендовано перевід в ОКТМО «Фтизіатрія» для подальшого лікування. 11 лютого 2011 року міститься запис, здійснений медичним працівником наступного змісту: … Категорично заявила, що не буде звертатись в ОКТМО «Фтизіатрія» і лікувати основне захворювання, про що повідомлено фтизіатрів.

Зазначена медична карта доводить ту обставину, що пацієнтка не безпідставно 30 травня 2011 р. об 11 год. 30 хв. була доставлена з приймального відділення Ужгородської ЦМКЛ в ОКТМО «Фтизіатрія», так-як потребувала протитуберкульозного лікування. Наведене також підтверджується відповідями ОКТМО «Фтизіатрія» від 05 вересня 2011 р. №К-10/17-01-14 та від 09 липня 2012 р. №К-5/17-01-14 які надано позивачем .

Пред`являючи позов, позивач посилався на незаконність перевезення його матері – до Обласної психіатричної лікарні с. Вільшани Хутського району Закарпатської області.

У статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» зазначено, що кожна особа вважається такою, яка не має психологічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно – на її прохання або за її усвідомленою згодою. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.

У висновку судово-психіатричного експерта від 10 жовтня 2016 р. №553 зазначено, що інформація у лікарських записах медичної карти стаціонарного хворого №541/2011 ОКТМО «Фтизіатрія» м. Ужгорода є недостатньою для встановлення діагнозу судинна деменція у пацієнтці і які дані були відомі лікарю психіатру при встановленні діагнозу судинна деменція невідомо. Оскільки записи з цього приводу відсутні і встановити експертним шляхом за наявною інформацією чи дійсно пацієнтка мала хворобу судинна деменція не є можливим.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що із матеріалів справи неможливо встановити чи дійсно у пацієнтки був діагноз судинна деменція та чи потребувала вона при цьому госпіталізації до психіатричного закладу, як і не можливо встановити наявність чіткого усвідомлення пацієнтки її госпіталізацію до психіатричної лікарні.

За таких обставин, зважаючи на встановлену статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» презумпцію психічного здоров`я особи, відсутні у колегії суддів підстави стверджувати, що для госпіталізації пацієнтки до психіатричного закладу було достатньо правових підстав, суд апеляційної інстанції встановив, що дії ОКТМО «Фтизіатрія» з переведення останньої до психіатричної лікарні не можуть вважатися правомірними.

Верховний Суд встановив, що всі аргументи сторін були перевірені апеляційним судом під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин. З огляду на це, Суд не знайшов підстав для скасування рішення апеляційного суду та залишив його без змін.

Рішення Верховного Суду за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104086067.