Зміст позовної заяви:
У грудні 2021 року позивачі звернулися до Печерського районного суду міста Києва з позовом, у якому просили:
Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, інформацію, яку власник автомобіля поширив ІНФОРМАЦІЯ_1 для невизначеного кола осіб на вебсайті «Електронна книга скарг України» (https://reaction.org.ua) у мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_6».
Зобов`язати засновника електронного ресурсу у строк 10 календарних днів із дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на вебсайті «Електронна книга скарг України» повного тексту судового рішення, ухваленого у цій справі. Текст спростування має бути розміщений під назвою «Спростування інформації, викладеної в статті власника автомобіля «Клієнт СТО «Трансматик» сплатив за ремонт автівки майже $ 2,5 тис., але обіцяних послуг не отримав» у тому самому розділі та таким самим шрифтом, що і спростовувана інформація, без власних коментарів.
Стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з учасників товариства по 150 000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди.
Обґрунтували позов тим, що поширення відповідачами недостовірної інформації принижує ділову репутацію товариства і завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації його учасникам, загрожує їхній підприємницькій діяльності.
Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду:
15 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою справу передав на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
18 травня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов залишив без задоволення. Мотивував рішення так:
Висловлювання власника автомобіля не були цілеспрямованими діями, спрямованими на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів. Тому відповідну інформацію не можна вважати недостовірною і такою, яка би принижувала честь, гідність і ділову репутацію позивачів.
Вони не довели негативного впливу поширеної інформації на ділову репутацію товариства; не надали доказів, що внаслідок публікації такої інформації відбулося зниження його ділової активності у відповідній сфері. Позивачі також не надали належних і достовірних доказів повного та належного обсягу проведених робіт із ремонту автомобіля, а досліджені судом докази підтверджують розбіжності як в обсягах виконаних робіт, так і в їхній вартості.
Висновки спеціаліста за наслідками проведення психологічних досліджень від 9 грудня 2021 року № 36/2021 і № 37/2021 щодо учасників товариства про спричинення їм моральної шкоди й обсяг її відшкодування є передчасними «до моменту доведення і визнання поширених відомостей неправдивими та ганебними». Тому ці висновки не можуть бути належними доказами завдання моральної шкоди.
За відмови у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
9 червня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із кожного з позивачів на користь засновника електронного ресурсу по 6 933,33 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 11 серпня 2022 року № 37.
30 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Позивачі мотивували касаційну скаргу так:
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 32 Конституції України, статей 94, 201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо захисту честі, гідності власників підприємства, яке здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, і його ділової репутації, щодо спростування розповсюдженої у мережі інтернет недостовірної інформації про неналежне виконання зобов`язань і вимагання коштів за ненадані послуги.
Суди попередніх інстанцій неналежно оцінили акти виконаних робіт і приймання-передачі автомобіля від 10 грудня 2020 року. Ці акти підтверджують надання товариству послуг із діагностики, зняття та дефектування АКПП транспортного засобу. Залиття трансмісійної оливи та регулювання коробки передач не входило у погоджений перелік робіт і витратних матеріалів. Під час підписання цих актів сторони не мали претензій. Таким чином, суди неповно дослідили докази, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок експерта, згідно з якими твердження у статті, опублікованій на вебсайті «Електронна книга скарг України» в мережі інтернет, є судженнями про факти. Тому ці твердження суд має оцінювати на предмет відповідності дійсності.
Апеляційний суд не застосував приписи статей 32 Конституції України, статті 23, 94, частини першої статті 201, частини четвертої, шостої статті 277, статті 297, 299, 1167 ЦК України, статті 1, 5 Закону України «Про інформацію».
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи позивачів щодо неналежності доказів оплати засновником електронного ресурсу правничої допомоги та не навів мотивів відхилення цих доводів. У задоволенні заяви про відшкодування таких витрат слід було відмовити.
Позиція Верховного Суду:
Чи мають учасники товариства право на судовий захист за вимогами визнати поширену в інтернеті інформацію про товариство недостовірною і такою, що завдає шкоди його діловій репутації, а також стягнути на їхню користь відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації?
Суди першої й апеляційної інстанцій вважали відсутніми підстави визнати оскаржену інформацію недостовірною, бо товариство не надало доказів повного та належно ОСОБА_6 автомобіля; немає підтверджень негативного впливу поширеної інформації на ділову репутацію товариства чи зниження його ділової активності у відповідній сфері; висловлювання власника автомобіля не були спрямованими на приниження честі, гідності чи ділової репутації товариства. Колегія суддів з цим висновком погоджується.
Однак суди попередніх інстанції залишили поза увагою те, що за вимогою про визнання поширеної власником автомобіля інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, в його учасників немає права, за захистом якого вони звернулися до суду, вважаючи, що ця інформація їх стосується як «засновників та власників» товариства (т. 1, а. с. 8).
Поширення інформації виключно про юридичну особу не зумовлює юридичного наслідку для її учасників. Тому останні не мають права на судовий захист за вимогою про визнання інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункти 160-161)). З огляду на те, що інформація, яку позивачі просили визнати недостовірною, не стосувалася учасників товариства, правильним є висновок про відмову цим позивачам у задоволенні вимог про відшкодування їм моральної шкоди.
З огляду на викладене оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог учасників товариства слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. Інші доводи касаційної скарги щодо неналежного дослідження доказів судами попередніх інстанцій виходять за межі повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Чи є у суду підстави розподілити витрати на професійну правничу допомогу у випадку сумніву щодо її оплати за належного підтвердження обсягу та вартості цієї допомоги?
З огляду на вказане сумніви позивачів у належності банківського документа № @2PL357189 від 9 вересня 2022 року про платіж у національній валюті за належного підтвердження обсягу та вартості наданої правничої допомоги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл відповідних витрат. Позивачі у касаційній скарзі не навели обґрунтованих доводів стосовно неспівмірності стягнутих із них на користь засновника електронного ресурсу витрат на професійну правничу допомогу. Її надання та прийняття належно підтверджені, обсяг і вартість чітко визначені та погоджені сторонами відповідного договору. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про розподіл цих витрат.
Висновок:
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).
Із урахуванням висновків цієї постанови оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог учасників товариства слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.