Посадова інструкція як інструмент захисту роботодавця
Вікторія Поліщук, Голова комітету трудового права НААУ, адвокатка, медіаторка, лекторка ВША НААУ Посадова інструкція на посаду є первинним обов’язковим кадровим документом. Відсутність же посадової інструкції на конкретну посаду може створити ряд проблем для кожного роботодавця. Проблеми із відсутністю посадової інструкції можуть виникнути під час звільнення на випробувальному терміні, оскільки працівник може не знати про перелік […]
Новини та події
21.04.2020
Вікторія Поліщук,
Голова комітету трудового права НААУ,
адвокатка, медіаторка, лекторка ВША НААУ

Посадова інструкція на посаду є первинним обов’язковим кадровим документом. Відсутність же посадової інструкції на конкретну посаду може створити ряд проблем для кожного роботодавця. Проблеми із відсутністю посадової інструкції можуть виникнути під час звільнення на випробувальному терміні, оскільки працівник може не знати про перелік своїх функціональних обов’язків і достатньо складно буде застосувати до правовідносин статтю 28 Кодексу законів про працю України.

Також, можуть бути проблеми із звільненням у зв’язку із невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі. Неможливо технічно доказати, що працівник не відповідає посаді, якщо у самого працівника відсутня посадова інструкція, де конкретно зазначено про його завдання та обов’язки. Окрім того, Держпраці звертає увагу, що відсутність посадової інструкції є порушенням трудового законодавства і за це роботодавець також може нести відповідальність у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Для розробки посадової інструкції необхідно керуватися Довідником кваліфікаційних характеристик та Національним класифікатором посад, який визначає робочі професії та посади (керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці). Робота — певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. Професія — здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. При цьому, правильно для робочих професій вказувати робоча інструкція, а для посад – посадова інструкція. Окрім того, робоча та посадова інструкції мають і різну структуру. Робоча інструкція складається із п’яти обов’язкових розділів, а посадова – із семи. Однак, насправді, структуру інструкцій можна змінювати і добавляти нові розділи, які є необхідними для діяльності конкретного роботодавця.
У той же час, існує ряд правил, яких варто дотримуватися під час розробки та ознайомлення працівника з цим документом:
1. посадова інструкція має бути доведена під підпис кожному працівнику;
2. посадова інструкція видається під посаду, а не під конкретну людину;
3. зміни та доповнення до посадової інструкції мають здійснюватися на підставі наказу роботодавця;
4. у разі, якщо відбувається перерозподіл обов’язків, то автоматично починає свою дію стаття 32 Кодексу законів про працю України (істотна зміна умов праці);
5. рекомендується під час підготовки посадової інструкції уникати довільного трактування працівником посадових обов’язків.
Роботодавці мають також розуміти не тільки про уникнення ризиків, але і про переваги посадової інструкції. Включення конкретних обов’язків до посадової інструкції може навіть зекономити кошти роботодавця. Прикладом цьому є лист Міністерства соціальної політики України № 227/0
101-18/281 від 09.02.2018 р. щодо встановлення доплати за ведення військового обліку. Так, якщо на посадову особу кадрового підрозділу або служби управління персоналом покладаються додаткові обов’язки з ведення військового обліку, які не передбачено посадовою інструкцією, то за їх виконання встановлюється відповідна доплата. Якщо в посадовій інструкції, наприклад, інспектора з кадрів, визначено завдання з ведення військового обліку, то доплата, передбачена Порядком, не виплачується. У такому разі фахівець кадрової служби при веденні військового обліку виконує свої безпосередні обов’язки та отримує відповідну оплату з урахуванням виконання зазначених функціональних обов’язків.
Посадова інструкція, дійсно, може бути інструментом захисту роботодавця і допомогти уникнути ризиків під час перевірки Держпраці, а також проблем із окремими моментами у звільненнях працівників, і, навіть, — зекономити кошти.