На території України діє Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання https://bit.ly/3DBQkWM (далі — Конвенція), яка була ратифікована Верховною Радою України 11 січня 2013 року.
Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 29 грудня 2006 р. N 121/5 визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї* https://bit.ly/3C1C1tL
Ця Інструкція визначає порядок виконання в Україні Конвенції, а саме:
- порядок звернення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном;
- порядок звернення із заявою про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави;
- порядок опрацювання заяв, що надходять від іноземних заявників, про стягнення аліментів та про визнання і виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів з осіб, які проживають в Україні;
- порядок надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Конвенції;
- функції Міністерства юстиції та його територіальних управлінь юстиції при виконанні Конвенції
Існує два шляхи для того, щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном.
І. У разі, коли стягувача аліментів вже є рішення суду про стягнення аліментів на території України — можна звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає платник аліментів, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів.
Клопотання надсилається до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції.
Це клопотання має містити таку інформацію:
а) повне ім'я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
б) наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
в) будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна.
До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:
а) копія судового рішення;
б) довідка про те, що рішення набрало законної сили;
в) довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
г) довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
ґ) при необхідності та можливості копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
д) фотокартка стягувача.
Клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.
ІІ. У разі, якщо відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з особи який проживає за кордоном, необхідно звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає платник аліментів із заявою про встановлення рішення щодо аліментів.
Заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном оформлюється згідно з додатком 1 до Інструкції.
З урахуванням вимог статті 3 Конвенції заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:
а) повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
б) відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
в) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
г) засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
ґ) фотокартку позивача;
д) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
е) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.
Коли заява стосується вирішення питання про зміну розміру аліментів, замість документа, зазначеного в підпункті "г" цього пункту, надається засвідчена копія судового рішення чи іншого документа, яким установлено розмір аліментів.
Заява і документи, що до неї додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується стягнути аліменти.
Доречі, Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів та Заява про стягнення аліментів надсилається Міністерством юстиції України Органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.
Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.
Клопотання повертається позивачу в разі, якщо воно не відповідає вимогам Конвенції та Інструкції, з роз'ясненням причин повернення.
Про хід та результати розгляду клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивачу.
* Інструкція визначає спрощену процедуру стягненняиаліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї згідно зиКонвенцією у відносинах з такими державами, які є її сторонами : Австралія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка (далі — Договірні Сторони).
У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору.
Матеріал підготувала Анна Цвєтошенко, адвокат, член команди Центру “Адвокат дитини” ВША НААУ