Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
12.09.2022

Порядок оскарження постанови ВЛК

Матеріал

Нормативна база:

  1. Кодекс адміністративного судочинства від 06.07.2005 (далі – КАС України);
  2. Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008 (далі – Положення).

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов’язаних, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК).

За наслідками проходження медичного огляду ВЛК виносить постанову про придатність (непридатність, тимчасову непридатність) до військової служби. Саме за наявності позитивного висновку ВЛК особа залучається до несення військового обов’язку.

Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення). Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання (п.2.1 глави 2 розділу І Положення). Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

У разі незгоди з висновком ВЛК оформленим постановою, така може бути оскаржена до ВЛК вищого рівня або до суду (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення).

Оскарження постанови ВЛК в адміністративному порядку, а саме до ВЛК вищого рівня, зокрема:

  • постанови ВЛК районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можна оскаржити до ВЛК області або м. Києва;
  • перегляд постанов, підпорядкованих ВЛК (ВЛК областей), мають право здійснювати ВЛК регіонів;
  • постанови будь-яких ВЛК має право переглядати Центральна ВЛК.

У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною ВЛК (п. 3.13. Положення).

Для оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня або безпосередньо до Центральної ВЛК потрібно подати заяву, у якій зазначити причини перегляду постанови. Крім цього, до заяви варто додати документи, видані ВЛК, рішення якої оскаржується. За наявності можна також надати результати попередніх медичних досліджень.

За наслідками розгляду заяви може бути прийняте рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.

Другим способом оскарження постанови ВЛК є звернення до суду адміністративної юрисдикції. Для цього необхідно подати позовну заяву до окружного адміністративного суду.

Оскарження в судовому порядку постанови ВЛК є способом, який може бути реалізованим незалежно від того чи оскаржувалась така постанова до ВЛК вищого рівня чи ні.

Водночас від обраного алгоритму дій залежатиме не лише момент отримання остаточного висновку від такого оскарження, а й строки звернення з позовною заявою до адміністративного суду, зокрема:

  • у разі попереднього застосування досудового порядку – строк на судове оскарження становитиме 3 місяці, який починає свій перебіг із дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови;
  • у разі оскарження постанови ВЛК безпосередньо до суду – строк для звернення становить 6 місяців із дня, коли особа дізналася про вчинення правопорушення, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК (ст. 122 КАС України).

Пам’ятайте, що звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання.

Отож, рішення ВЛК (у формі постанови) є чинним та підлягає виконанню, поки рішенням суду не буде визнано його протиправність.

Дискусійним на практиці є питання забезпечення позову в такій категорії справ.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову є оцінними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необхідно враховувати обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям ст. 150 КАС України. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові ВС від 21.11.2018 у справі 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі 826/10936/18.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Законодавство передбачає можливість подання заяви про забезпечення позову при зверненні до суду проте заявнику слід ретельно обґрунтовувати свою позицію для задоволення судом такої заяви.

В Ухвалі Чернівецького окружного адміністративного суду про забезпечення адміністративного позову від 02.09.2022 справа №600/3008/22-а зазначено: «Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 щодо його придатності до військової служби та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського значення, спрямованих на реалізацію зазначених Постанови та Довідки.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник зазначив, що згідно оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 він є придатним до несення військової служби. Однак, з указаним заявник не погоджується, оскільки внаслідок отриманих поранень його стан здоров’я значно погіршився та фактично унеможливлює подальше несення ним військової служби.

Зазначав, що у зв’язку із вкрай негативним станом свого здоров’я, яке виражено в неможливості пересування внаслідок вогнепального поранення стопи, одержання внаслідок контузії двобічної післятравматичної нейросенсорної приглухуватості першого ступеня зі стійким зниженням слуху та стабільною тенденцією щодо погіршення стану його здоров’я, у разі подальшого виконання покладених раніше на нього обов`язкiв вiйськовослужбовця за посадою кулеметника, він не в змозі витримати такi фiзичні навантаження, що може призвести до летального кінця його життя.

З урахуванням наведеного, заявник зазначив про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наявні ознаки існування очевидної небезпеки заподіяння смертельної шкоди його здоров`ю та життю до ухвалення рішення у даній справі або шкоди його правам та інтересам позивача і не вжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом. …

З матеріалів справи встановлено, що згідно оскаржуваних в цій справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, заявник є придатним до подальшого несення військової служби.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт отримання поранення заявником під час несення військової служби у зоні бойових дій та стан його здоров’я.

У зв’язку з наведеним, позивач і звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання нечинними оскаржуваних Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, оскільки вважає, що отримані ним поранення та фактичний стан його здоров’я на момент прийняття оскаржуваних рішень фактично унеможливлює несення ним військової служби.

Наведене, на переконання суду, свідчить про існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, суд звертає увагу, що вжиття такого заходу забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваних Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022 не скасовує їх чинності, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі. При цьому суд враховує, що у відповідності до ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, однак в матеріалах справи відсутні відповідні накази або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виданих на реалізацію оскаржуваних у даній справі Постанови та Довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 за №№756 від 01.08.2022, а тому відсутні обставини, які унеможливлюють вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даній справі».

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Коментар підготувала Ірина Сенюта, керівник Центру медичного права ВША НААУ

Зареєструватись на найближчий захід лектора на тему “Захист персональних даних у сфері охорони здоров’я: інструменти для адвоката” можна за посиланням: https://bit.ly/3Dg4FIo

Долучитися до участі у професійній закритій групі Центру медичного права ВША НААУ у Facebook можливо за посиланням: https://bit.ly/3ulRcKC