Порушення порядку виклику поліцейського та неналежне з’ясування обставин службового розслідування
Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 380/29104/23
РУХ СПРАВИ:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області від 28 листопада 2023 року № 1232 «Про застосування дисциплінарного стягнення стосовно окремих працівників відділу поліції № 3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області», яким застосовано стягнення у вигляді догани.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що перебував на лікарняному у період проведення службового розслідування, про що було відомо дисциплінарній комісії, і це унеможливило надання ним пояснень. Матеріали службового розслідування не містять підтвердження повідомлення про необхідність прибуття до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП в Львівській області) для написання пояснень в межах проведення службового розслідування. Уважає що при проведенні службового розслідування не було встановлено порушення службової дисципліни, а тому відсутні підстави для застосування дисциплінарного стягнення. Характер та тяжкість проступку, вказаного у висновку службового розслідування, не відповідає тяжкості застосованого дисциплінарного стягнення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області № 1232 від 28 листопада 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення стосовно окремих працівників відділу поліції №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області», яким до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді догани.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 серпня 2024 року для розгляду справи № 380/29104/23 (провадження №К/990/32661/24) визначено колегію суддів у складі: Білак М.В. (головуючої судді), суддів Мартинюк Н.М., Губської О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 27 березня 2026 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 31 березня 2026 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року №363/0/78-26 (на підставі службової записки судді-доповідача Білак М.В. від 27 березня 2026 року №11411/26 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суддів Губської О.А. та Мартинюк Н.М., які входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ) для розгляду справи №380/29104/23 (провадження №К/990/32661/24) здійснено заміну суддів Губської О.А. та Мартинюк Н.М. на суддів Радишевську О.Р. та Уханенка С.А.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо протиправності спірного наказу, оскільки відповідачем було порушено встановлену чинним законодавством процедуру застосування дисциплінарного стягнення, не взято до уваги факт перебування позивача на документально підтвердженому лікарняному.
Також суди не погодилися з твердженнями відповідача, що він надіслав позивачу запрошення з проханням прибути на засідання дисциплінарної комісії на месенджери WhatsApp та Телеграм, на його електронну адресу, на, як наслідок, належним чином повідомив його про ці засідання. Статтею 15 Статуту не передбачено інших варіантів повідомлення поліцейського щодо його участі в засіданні комісії, аніж шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням, не передбачено.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Касаційне провадження за скаргою ГУ НП в Львівській області відкрито на підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касатор зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 18 та 19 Закону України «Про Національну поліцію», а також статті 11, 15, 27 Дисциплінарного статуту з посиланням на постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 640/8784/21 та від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ:
Суди попередніх інстанцій констатували неналежне повідомлення ОСОБА_1 про участь в засіданні дисциплінарної комісії, ураховуючи його відсутність на службі, оскільки запрошення з проханням прибути на засідання дисциплінарної комісії було надіслано на месенджери WhatsApp, Телеграм, а також на електронну адресу позивача, а не рекомендованим листом з повідомленням.
Такий висновок судами зроблено на підставі положень частин одинадцятої та дванадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Суди звернули увагу на те, що стаття 15 Дисциплінарного статуту чітко визначає порядок виклику поліцейського для участі у засіданні дисциплінарної комісії у разі відсутності його на службі. Жодних інших варіантів виклику поліцейського для його участі у засіданні, окрім як не шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням, Дисциплінарним статутом не передбачено.
Проте суди не звернули увагу та не надали належної оцінки питанню порядку виклику поліцейського з урахуванням того, що порядок відібрання пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану врегульовано статтею 27 Дисциплінарного статуту.
Так, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
У касаційній скарзі наголошено, що з метою проведення письмового опитування у службовому розслідуванні дисциплінарна комісія надсилала ОСОБА_1 запрошення з проханням прибути 20 листопада 2023 року на 10:00 год (№21456/40/04/06-23 від 17 листопада 2023 року), 21 листопада 2023 року на 10:00 год (№21457/40/04/06-23 від 17 листопада 2023 року) та 22 листопада 2023 року на 10:00 год (№21458/40/04/06-23) до Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області. Такі повідомлення надсилалися на месенджери WhatsApp та Телеграм, які є в користуванні позивача за мобільним номером телефону, а також на електронну пошту, повідомлену у розписці від 09 травня 2022 року за його особистим підписом.
Натомість на такі виклики ОСОБА_1 не з`явився, про що відповідачем складено акти про відмову надати пояснення без зазначення причин такої відмови.
Також відповідач у касаційній скарзі звернув увагу на те, що юридичні наслідки реалізації поліцейським права надати пояснення у ході службового розслідування у кожному конкретному випадку знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із власною поведінкою поліцейського під час службового розслідування за критерієм сумлінності, добросовісності та доброчесності, демонстрації прагнення до відкритості, а також із існуванням істотних, вагомих та суттєвих аргументів, їх змістом та суттю.
Відсутність у поліцейського згаданих аргументів у поєднанні із дотриманням дисциплінарною комісією вимоги стосовно повноти, всебічності та достовірності з`ясування обставин об`єктивної дійсності, викладення у тексті висновку службового розслідування усіх юридично значимих факторів свідчить про відсутність порушеного права в аспекті застосування дисциплінарного покарання (заходів дисциплінарного впливу) за реально вчинений дисциплінарний проступок.
Висновок:
Отже, враховуючи приписи статті 27 Дисциплінарного статуту, висновок судів попередніх інстанцій про неналежне повідомлення позивача про участь в засіданні дисциплінарної комісії шляхом надсилання запрошення на месенджери та електронну пошту, є помилковим.
Також є помилковий висновок судів про проведення комісією засідання, на яке позивачу не було надіслано належним чином запрошення, оскільки позивача просили з`явитися до Львівського районного управління поліції № 2 для надання письмових пояснень, а не на засідання дисциплінарної комісії, а службове розслідування призначено у письмовому провадженні, проведення якого відбувається за іншою процедурою.
Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 893 у разі перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці, що підтверджено документально, час відсутності його на службі не зараховується до строку проведення службового розслідування, про що видається наказ про відсутність на службі за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач указував на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішення спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 640/8784/21. Так, Верховний Суд виснував що позивач до НП України не звертався з клопотанням про продовження строків службового розслідування у зв`язку з перебуванням на лікарняному, а у відповідача, водночас, були відсутні підстави для продовження таких строків з власної ініціативи. Позивач мав усвідомлювати, що службове розслідування буде закінчене до моменту завершення терміну його непрацездатності, а тому повинен був вживати заходи щодо сприяння проведенню службового розслідування, зокрема надати пояснення щодо обставин, які досліджуються.
Проте суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували чи був належним чином повідомлений відповідач (а саме члени дисциплінарної комісії) про перебування ОСОБА_1 в стані тимчасової непрацездатності, але при цьому суди дійшли висновку, що період його перебування на лікарняному не повинен зараховуватися до загального строку проведення службового розслідування.
Суди попередніх інстанцій не з`ясували чи звертався ОСОБА_1 до відповідача з відповідними клопотаннями, чи виконав обов`язок щодо сприяння проведенню службового розслідування, чи повідомляв про своє перебування на лікарняному.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, Суд установив, що суди попередніх інстанцій допустили поверхневий підхід до встановлення обставин справи, а тому не може визнати законними і обґрунтованими оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі.
Також у касаційній скарзі відповідач указував про необхідність врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22. Проте спірні правовідносини у цій справі і у справі № 420/9503/22 не є подібними, а тому викладені у ній правові висновки не могли бути застосовані. Так, у справі №420/9503/22 дисциплінарне стягнення накладено внаслідок недотримання принципів діяльності поліцейського та вчинення ним дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, а саме - факт пред`явлення підозри поліцейському. У справі, що розглядається, підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності стало несприяння проведенню службового розслідування, а не оголошення йому підозри.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було належним чином з`ясовано обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд уважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.