Щодо помилкового надсилання процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» у зв’язку з неправильним зазначенням ідентифікаційного коду апелянта
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 640/39832/21
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 04.04.2013 по 27.11.2014;
- зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 04.04.2013 по 27.11.2014 в сумі 7 474 грн 58 коп.;
- зобов`язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної за період роботи з 04.04.2013 до 27.11.2014. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за період роботи з 04.04.2013 по 27.11.2014 - 49, 5 календарних днів щорічної основної відпустки. Зобов`язано Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою від 21.05.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 залишив без руху з підстав невідповідності апеляційної скарги вимогам пункту 3 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету) та надав апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подання суду апеляційної інстанції відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
При постановленні означеної ухвали суд апеляційної інстанції керувався тим, що станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не усунуті.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг:
Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, чим обмежено доступ відповідача до суду, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про безпідставне повернення апеляційним судом апеляційної скарги відповідача, чим позбавлено останнього права на апеляційний перегляд справи. Відповідач зауважує, що в апеляційній скарзі Апаратом Верховної Ради України указувалося, що у відповідача відсутній ідентифікаційний код юридичної особи та відсутній електронний кабінет; в прохальній частині апеляційної скарги указано на необхідність направлення судового рішення на поштову адресу Апарату Верховної Ради України. Як зазначає скаржник, всупереч наведеній відповідачем інформації, апеляційний суд направив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху іншому адресату, а тому відповідач не був обізнаний про постановлення апеляційним судом ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху.
Оцінка Верховного Суду:
Оскільки ключове питання у цій справі пов`язане саме із функціонуванням підсистеми «Електронний суд», принципово важливе значення для правильного вирішення цієї справи мають документи, які містяться в автоматизованій системі діловодства суду.
Пунктом 123 розділу VI «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС встановлено, що до матеріалів судової справи в електронному вигляді в АСДС належать:
123.1) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд»: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи в електронній формі, що подані до суду з використанням підсистеми «Електронний суд»; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом та надіслані на офіційні електронні адреси учасників судового процесу за допомогою ЄСІТС; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо);
123.2) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, у паперовій формі: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо).
З матеріалів справи установлено, що апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано Апаратом Верховної Ради України в паперовій формі. В апеляційній скарзі Апаратом Верховної Ради України зазначено про відсутність у відповідача ідентифікаційного коду юридичної особи та відсутність електронного кабінету.
Здійснивши за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронної справи, яка формувалася судом апеляційної інстанції, встановлено, що реєстраційна картка, яка сформована судом апеляційної інстанції, містить ідентифікаційний код відповідача у справі 20064120.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 20064120 належить юридичній особі Управління справами Апарату Верховної Ради України.
Таким чином, реєстраційна картка електронної справи № 640/39832/21, яка сформована судом апеляційної інстанції, містить ідентифікаційний код юридичної особи, яка не є апелянтом у цій справі.
Відповідно, направлення документів апеляційним судом у справі № 640/39832/21 в електронній формі здійснювалося в автоматичному порядку неналежній особі.
Висновок:
Сукупність наведеного дає підстави для висновку про помилковість прийняття апеляційним судом довідки про доставку електронного листа (т. 1 матеріалів апеляційного провадження с. 36) як належного доказу отримання Апаратом Верховної Ради України ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 21.05.2025, а доводи скаржника про не отримання ним такої ухвали знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту початку функціонування ЄСІТС правильність оформлення електронних справ, зокрема, реєстраційних карток щодо учасників справи має важливе значення для коректного функціонування підсистеми «Електронний суд», відомості якої в подальшому можуть бути належними доказами подання документів до суду та/або їх отримання учасниками справи.
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує про передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.