В постанові від 26 серпня 2026 року по справі №160/34163/25 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (https://surl.li/pzznmy) зазначено, що для вирішення питання про дотримання процесуального строку визначальним є не сам факт формування автоматизованою системою довідки про доставку документа, а встановлення того, що відповідний документ фактично доставлено до електронного кабінету саме належного учасника справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У справі, яка переглядається, визначальним є питання про належне вручення Державному реєстратору рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року засобами ЄСІКС.
З матеріалів справи встановлено, що адміністративний позов ТОВ сформовано та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд».
У відомостях про сторін, сформованих у позовній заяві, як відповідача 1 зазначено Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, водночас щодо цього відповідача зазначено код ЄДРПОУ НОМЕР_2.
У цій же позовній заяві окремим відповідачем 2 визначено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо якого також зазначено код ЄДРПОУ НОМЕР_2.
Наведені відомості безпосередньо містяться як у вступній частині позовної заяви, так і в розділі позовної заяви «Відомості про сторін».
Водночас державний реєстратор у касаційній скарзі зазначає, що її особистий електронний кабінет зареєстрований за РНОКПП НОМЕР_1 .
Таким чином, цей довід Державного реєстратора про те, що ще під час формування позовної заяви щодо неї як відповідача у справі були використані ідентифікаційні дані іншого відповідача, підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим сама по собі наявність у поданій позовній заяві неправильного ідентифікаційного коду не дає достатніх підстав для категоричного висновку про те, які саме ідентифікаційні дані Державного реєстратора в подальшому були внесені до реєстраційної картки електронної справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом та за якими саме даними здійснювалося автоматичне направлення створених судом процесуальних документів.
Однак ця обставина у сукупності із запереченням Державним реєстратором факту отримання рішення суду першої інстанції у її персональному електронному кабінеті та наданим нею знімком екрана такого кабінету створювала об`єктивну необхідність перевірити відповідні відомості автоматизованої системи діловодства суду.
Ця обставина узгоджується також із твердженням скаржника про появу матеріалів справи в її електронному кабінеті лише після подання апеляційної скарги через власний електронний кабінет.
В апеляційній скарзі Державний реєстратор наполягала на тому, що процесуальні документи Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/34163/25 в її особистому електронному кабінеті не відображалися.
Разом з тим наданий скаржником знімок екрана електронного кабінету сам по собі не є безумовним доказом невручення рішення суду першої інстанції.
Водночас цей доказ узгоджується з доводом скаржника про відсутність документів суду першої інстанції у її електронному кабінеті та у поєднанні з установленою обставиною зазначення в позовній заяві щодо Державного реєстратора коду ЄДРПОУ іншого відповідача підлягав оцінці судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.
Натомість суд апеляційної інстанції, відхиляючи зазначені доводи, обмежився посиланням на те, що наданий скаржником знімок екрана відображає рух документів у Третьому апеляційному адміністративному суді, тоді як наявна довідка про доставку є достовірним доказом отримання Державним реєстратором рішення суду першої інстанції.
Проте суд апеляційної інстанції не встановив належним чином, які саме ідентифікаційні дані Державного реєстратора були внесені до реєстраційної картки електронної справи в автоматизованій системі діловодства Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції також не встановив, за яким саме ідентифікатором в ЄСІКС було здійснено доставлення рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2026 року та чи відповідає такий ідентифікатор РНОКПП НОМЕР_1 , за яким, за твердженням скаржника, зареєстрований її особистий електронний кабінет.
Не встановлено судом апеляційної інстанції і того, чи містить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документа відомості про РНОКПП або інший унікальний ідентифікатор одержувача, який дозволяє беззаперечно співвіднести електронний кабінет, до якого доставлено рішення, саме з Державним реєстратором.
Отже, суд апеляційної інстанції фактично надав визначальне значення самому факту формування довідки про доставку електронного документа, не перевіривши конкретних та підтверджених матеріалами справи доводів скаржника, які ставили під сумнів належну ідентифікацію електронного кабінету одержувача.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2023 року у справі №340/9054/21, щодо необхідності у разі заперечення учасником справи факту отримання електронного документа перевірити відповідні відомості за допомогою автоматизованої системи діловодства та електронної справи.
Наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 серпня 2023 року у справі №480/7304/22 та від 25 жовтня 2023 року у справі №160/8762/21, узгоджуються з доводами касаційної скарги щодо необхідності встановлення факту доставлення процесуального документа саме до електронного кабінету належного учасника справи.
Так, у постанові від 23 серпня 2023 року у справі №480/7304/22 Верховний Суд розмежував інформаційне повідомлення про надходження документа та фактичне доставлення самого процесуального документа до електронного кабінету користувача, зазначивши, що процесуально значущою є саме дата доставлення документа до електронного кабінету.
У постанові від 25 жовтня 2023 року у справі №160/8762/21 Верховний Суд, перевіривши відомості електронної справи за допомогою автоматизованої системи діловодства суду, встановив, що реєстраційна картка містила правильний код ЄДРПОУ відповідного учасника справи та що процесуальний документ фактично був доставлений до його електронного кабінету.
Отже, наведені скаржником висновки Верховного Суду підтверджують, що для вирішення питання про дотримання процесуального строку визначальним є не сам факт формування автоматизованою системою довідки про доставку документа, а встановлення того, що відповідний документ фактично доставлено до електронного кабінету саме належного учасника справи.
Водночас у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції цієї обставини належним чином не перевірив, оскільки не встановив, за якими ідентифікаційними даними державному реєстратору здійснювалося направлення рішення суду першої інстанції та чи був електронний кабінет, до якого доставлено рішення 19 лютого 2026 року, її персональним електронним кабінетом.
Саме ця юридично значуща обставина у справі №160/34163/25 судом апеляційної інстанції належним чином перевірена не була.
Посилання Третього апеляційного адміністративного суду на постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №460/9523/21 та від 30 серпня 2022 року у справі №459/3660/21 наведеного висновку також не спростовують.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про належне вручення Державному реєстратору рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року 20 лютого 2026 року є передчасним, а тому передчасним є й висновок про закінчення строку на апеляційне оскарження та наявність підстави для постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:
Електронне судочинство для юридичних осіб: ефективність, переваги та виклики https://surl.li/jpfurx
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
Строк на подання відзиву не залежить від оцифрування матеріалів справи https://surl.li/ybwssv
Доступ до матеріалів технічної фіксації судового провадження https://surl.li/xzznrx