Лектор докладно проаналізував разом з учасниками побудову аргументів та доводів позовної заяви, а саме:

• 1. Процесуальні та спеціальні вимоги до мотивувальної частини позовної заяви.
• 2. Процес обґрунтування позову.
• 3. Факти які підлягають встановленню.
• 4. Аспекти формування процесу аргументації.
• 5. Процес формування внутрішнього переконання.
• 6. Випадки хибності побудови аргументів.
• 7. Додаткові джерела аргументів при побудуванні стратегії захисту.

У рамках характеристики побудови позовної заяви акцентовано на наступному:

1. Процесуальні та спеціальні вимоги до мотивувальної частини позовної заяви

Правильно визначені вимоги, вбудовані у структуровану форму (позов), які підкріплені певними доводами (доказами) та обґрунтовані переконливими аргументами це крок до успіху у захисті своїх прав у суді.

Процесуальні вимоги до мотивувальної частини позовної заяви передбачені у статті 160 КАСУ:

Загальні вимоги:

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, – якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Спеціальні вимоги до мотивувальної частини позову:

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативноправового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

2. Процес обґрунтування позову

Процес обґрунтування позову складається:

1. Встановлення обставин та їх фіксування;
2. Збір доказів та їх оцінка в мотивувальній частині позову;
3. Побудування аргументів позову та їх фіксація в позовній заяві;
4. Нормативно-правове обґрунтування (аналіз та тлумачення норм права, які вважаєте за необхідне застосувати у справі);
5. Ваші висновки щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6. Оформлення позовної заяви.

Види обставин, які підлягають встановленню при розгляді справи:

1. Обставини (факти), якими підтверджують сторони заявлені вимоги чи заперечення (предмет спору);

2. Обставини, які мають інше значення для розгляду справи:

• Строк звернення до суду;
• Повноваження представника;
• Судовий збір;

3) Обставини, які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у справі:

• Розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу);
• Чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
• Чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

3. Факти які підлягають встановленню

Фактичні підстави: юридичні факти, які підтверджують:

• Наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача;
• Належність спірного права позивачу;
• Наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами;
• Реальність порушення прав;
• Правові наслідки порушення прав;
• Наявність інших обставин по справі.

4. Аспекти формування процесу аргументації

1. Логічний.

Пізнання відбувається за законами мислення та внутрішнім переконанням позивача.

2. Правовий.

Право на судовий захист реалізується через структуровану та логічно побудовану форму звернення до суду – позовну заяву з вимогою розв’язання правового спору та ефективного захисту порушених прав, за допомогою норм матеріального та процесуального права.

Процес аргументації як частина логічного процесу мислення:

Теорія аргументації частина науки логіки. Головна логічна основа будь-якої аргументації – це доведення, обґрунтування істинності будь-яких суджень за допомогою інших безумовно беззаперечних вірних суджень.

5. Процес формування внутрішнього переконання

Припущення (або гіпотеза) – судження чи висловлювання, для якого ще не було знайдено доведення.

• Доведення відбувається через процес дослідження або пізнання (доказ, логічний аргумент, риторика, аналіз).
• Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання і нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища.

Пошук мотивів: ймовірність, оцінка, вибір.

Переконання — вірування без жодного відтінку сумніву, встановлена думка, прийняте вірування.

Будь-який аналіз та пошук аргументу розпочинається із правильного формулювання проблеми (питання, завдання), яку необхідно проаналізувати та вирішити шляхом побудови певних фактів та суджень.

Кожна із проблем має певні (значущі) риси (характеристики), які слід сформулювати як ТЕЗИ, та досліджувати задля обґрунтовування чи спростовування певних обставин.

Для дослідження ТЕЗИ необхідно:

• визначити перелік обставин (фактів) у справі;
• визначити норму чи принцип та процитувати їх;
• витлумачити процитовану норму чи принцип;
• оцінити, яким чином норма чи принцип стосуються з’ясованих обставин у конкретній справі;
• зробити висновок щодо тези, обґрунтовуючи або спростовуючи її на підставі оцінки з’ясованих обставин.

Постанова Касаційного цивільного суду у справі №761/32924/19-ц:

Фактичне твердження – це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт – це явище об’єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об’єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження – це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов’язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Висновок: Аргументи позивача щодо порушення її прав як правило ґрунтуються на оціночних судженнях суб`єктивного характеру, побудованих на підставі певних юридичних фактів, які носять об’єктивний характер.

6. Випадки хибності побудови аргументів:

1. Помилка (заміна) при виборі юридичних фактів при побудові аргументів може привести до невірних висновків.
2. Штучне створення «істинності» суджень на підставі помилкових юридичних фактах.
3. Маніпуляція це провадження (доведення процесу) переконання до крайності, де одна сторона має вигоду за рахунок другої. Підгонка фактів (аргументів) під необхідний результат.
4. Роль Презумпції та Фікції при побудуванні аргументації та доведення певних фактів.

7. Додаткові джерела аргументів при побудуванні стратегії захисту:

• Правові позиції Верховного Суду висловлені у подібних справах.
• Використання типових та зразкових справ.
• Рішення Конституційного суду України.
• Практика ЄСПЛ.
• Наукові висновки.

Першоджерело - https://tinyurl.com/5n8sxvay