Наявність чинного рішення українського суду та пропуск строку як підстави для відмови у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року у справі № 456/1567/24
Короткий зміст вимог:
У березні 2024 року представник ОСОБА_2 – адвокат Крушельницька У. О., звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, заінтересована особа - ОСОБА_3.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Районного Суду Праги 3 від 15 червня 2009 року у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за заявою матері про врегулювання обов`язків також на період після розлучення батьків стосовно неповнолітньої дитини затверджено батьківську угоду, за якою: неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довірена на виховання матері на період після розірвання шлюбу батьків; батько зобов`язався сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, починаючи з 01 вересня 2008 року і з дня винесення остаточного рішення суду про розірвання шлюбу, у розмірі 3 000,00 чеських крон щомісячно; аліменти сплачуються матері щомісячно наперед, обов`язково до 15 числа кожного місяця; батько зобов`язався не пізніше 30 червня 2009 року сплатити матері заборгованість по аліментах за період із 1 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року у сумі 4 241,00 чеських крон; жоден із учасників справи не має права на відшкодування судових витрат.
22 липня 2021 року Районний суд Праги 3 видав підтвердження про доручення та забезпечення виконання вказаного судового рішення для цілей вимагання виплати на дитину з-за кордону про право на аліменти ОСОБА_8 , якій були встановлені регулярні аліменти у розмірі 3 000,00 чеських крон на місяць з 15 червня 2009 року та нарахований аліментний борг на суму 4 241,00 чеських крон за період із 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2009 року.
Згідно з довідкою про навчання студента вищого навчального закладу, виданою 24 жовтня 2023 року вищим навчальним закладом «NEWTON Uniwersiti» (місто Прага 4, вулиця 5 Квєтна, 1640/65, поштовий індекс 14021), ОСОБА_4 є студенткою першого курсу даного навчального закладу з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року. Тому ОСОБА_4 має право на отримання визначених іноземним судом аліментів у розмірі 3 000,00 чеських крон на місяць з 15 червня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто до досягнення повноліття, з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 на час навчання у вищому навчальному закладі, а також на отримання нарахованого аліментного боргу.
ОСОБА_4 проживає у Республіці Чехія, суд якої ухвалив рішення про стягнення аліментів на її користь з батька - ОСОБА_3 , який проживає на території України, у селі Заплатині Стрийського району Львівської області.
Рішення іноземного суду визнається в Україні, якщо його визнання та виконання, передбачене міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності (стаття 462 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_2 – адвокат Крушельницька У. О., просила суд задовольнити клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання вищевказаного рішення іноземного суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2024 року у складі судді Бучківської В. Л. клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Крушельницької У. О., про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, задоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання на території України судового рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009, справа № 10 Nc 6/2009-63, 10P і Nc 98/2009, 10P i Nc 151/2009, прийняте в особі одноособового судді Магістра Дани Пернетової у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі Муніципального округу Прага 3 із юридичною адресою Управління Муніципального округу Прага 3, як конфліктний опікун, дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого там само, для доставки за адресою: АДРЕСА_2 , за заявою матері про врегулювання обов`язків також на період після розлучення батьків.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 чеських крон на місяць, що згідно з офіційним курсом Національного банка України становить 5 274,60 грн, за період із 15 червня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто до досягнення повноліття, 3 000,00 чеських крон на місяць, що згідно з офіційним курсом Національного банка України становить 5 274,60 грн, на період навчання у вищому навчальному закладі з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року та нарахований аліментний борг у розмірі 4 241,00 чеських крон, що згідно з офіційним курсом Національного банка України становить 7 456,53 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 на отримання аліментів від батька, які стягнуто іноземним судом, до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, тобто до 23 років. Тому наявні правові підстави для задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Рішення Районний суд Праги 3 від 15 червня 2009 року підлягає примусовому виконання на території України.
Подане клопотання відповідає вимогам статті 466 ЦПК України, до нього доданий перелік необхідних документів. Підстави, передбачені статтею 468 ЦПК України, для відмови у задоволенні клопотання відсутні.
При цьому між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-III «Про ратифікацію Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах».
Відповідно до частини восьмої статті 467 ЦПК України районний суд визначив еквівалент чеської крони в національній валюті України, на день постановлення ухвали (1 чеська крона = 1,7582 грн).
Районний суд урахував роз`яснення, надані судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», застосував норми ЦПК України, зокрема, які регулюють питання визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, а також норми Закону України «Про міжнародне приватне право».
Суд першої інстанції застосував положення Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року, ратифікована Україною 11 січня 2013 року, яка набрала чинності для України 01 листопада 2013 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Пилипів О. В., задоволено.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Крушельницької У. О., про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, відмовлено.
Апеляційний суд надав оцінку положенням укладеного між Україною та Чеською Республікою Договору про правову допомогу в цивільних справах, а також Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року,
яка 20 липня 2006 року була ратифікована Верховною Радою України та 19 жовтня 2006 року набула чинності для України, та Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, що підписана 23 листопада 2007 року, ратифікована Україною 11 січня 2013 року й набрала чинності для України 01 листопада 2013 року.
При цьому наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5 затверджено Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, положення якої також застосовано судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми національного та міжнародного права, врахував роз`яснення, надані судам у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України».
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 – адвоката Крушельницька У. О., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті вирішення клопотання.
Рішення Районний суд Праги 3 від 15 червня 2009 року підлягає примусовому виконання на території України. У матеріалах справи наявне підтвердження іноземного суду про доручення та забезпечення виконання вказаного рішення іноземного суду для цілей виплати на дітей з-за кордону від 22 липня 2021 року.
З урахуванням дати видання зазначеного підтвердження, заявником не пропущено процесуальний строк для подання відповідного клопотання (стаття 463 ЦПК України).
ОСОБА_1 навчається у вищому навчальному закладі на території Чеської Республіки, а тому має право на отримання аліментів до закінчення навчання.
При цьому ОСОБА_1 не подала позову про стягнення аліментів із батька до національного суду України. Судове рішення у справі № 456/3539/17, на яке послався суд апеляційної інстанції, не стосується стягнення аліментів на дитину, яка навчається. Розмір аліментів, стягнутих указаним судовим рішенням, значно менший за розмір аліментів, які стягнуто іноземним судом, що погіршує інтереси дитини. Суд повинен забезпечити якнайкращі інтереси дитини.
Апеляційний суд невірно застосував норми ЦПК України, які регулюють питання визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, а також норми міжнародного права, у тому числі, не враховано положення укладеного між Україною та Чеською Республікою Договору про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано
Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-III «Про ратифікацію Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах».
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка переглядається Верховним Судом, cудами вирішувалося клопотання представника ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційний суд установив, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 456/3539/14 частково задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_10 , 2003 року народження, у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн щомісячно, починаючи з 02 вересня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказане рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному порядку, набрало законної сили 17 жовтня 2014 року.
На виконання зазначеного рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (постанова від 28 листопада 2014 року). Тобто у спірних правовідносинах наявне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, тобто національного суду України, як Договірної Сторони, яке перебуває на стадії виконання.
Зазначене унеможливлює задоволення клопотання представника ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Вочевидь є несправедливим наявність двох виконавчих листів про стягнення з боржника одних і тих саме сум одній і тій саме особі. Найкращі інтереси дитини у першу чергу повинні бути захищені, проте у порядку, передбаченому законодавством. Рішення суду в Україні набрало законної сили і заявником не оскаржено.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про процесуальні порушення районного суду, зокрема, в частині належного повідомлення ОСОБА_3 про день та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості подати заперечення та висловити власну думку з приводу заявленого клопотання.
Апеляційний суд указав також, що заявником пропущено процесуальний строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні, що є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (пункт 5 частини другої статті 468 ЦПК України).
Зокрема, рішення Районного суду Праги 3 від 15 червня 2009 року, яким затверджено батьківську угоду про стягнення аліментів на утримання дочки та заборгованості по сплаті аліментів, набрало законної сили 15 червня 2009 року. З урахуванням статті 463 ЦПК України, зазначене рішення іноземного суду могло бути пред`явлено до примусового виконання в Україні в частині стягнення боргу по аліментах за відповідний період у сумі 4 241,00 чеських крон - протягом трьох років із дня набрання рішенням законної сили, тобто не пізніше травня 2012 року, а в частині стягнення періодичних платежів - до досягнення дитиною повноліття, з погашенням заборгованості лише за останні три роки.
Разом із цим, клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подано представником ОСОБА_2 лише у березні 2024 року, тобто з пропуском указаного процесуального строку.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки у частині строку пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України й вірно застосував статтю 463 ЦПК України, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Висновок:
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відмову у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, зазначивши для цього декілька правових підстав, визначених статтею 468 ЦПК України, а не лише пропуск стоку для пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вони у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.