Перехід з пенсії у зв'язку з втратою годувальника на пенсію за віком не позбавляє права на застосування актуального показника середньої заробітної плати
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі №320/47026/24
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ:
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в м. Києві щодо неврахування показника середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на пенсію за віком;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 2020 - 2022 роки.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ:
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2025 позов задовольнив частково:
- визнав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2023 році протиправним;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 01.12.2023;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 16.07.2007 позивач перебував на пенсійному обліку у зв`язку із призначенням пенсії по втраті годувальника як особа з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За заявою від 01.12.2023 позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до приписів того ж самого Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки мало місце переведення з одного виду пенсії (пенсія у зв`язку з втратою годувальника) на інший (пенсія за віком) в межах одного Закону № 1058-IV, то немає правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при обрахунку позивачу пенсії за віком.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ:
ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2025.
Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив неправильне застосуванням судом ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання її правозастосування у подібних правовідносинах, а саме чи поширюється правило абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV стосовно права працюючої особи з інвалідністю на застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної ч. 2 ст. 40 зазначеного Закону, під час призначення їй вперше пенсії за віком, якщо така особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати, набула страхового стажу більше 24 місяці, але у зв`язку зі смертю годувальника скористалась правом на призначення пенсії по втраті годувальника за Законом № 1058-IV, та в подальшому після досягнення пенсійного віку виявила бажання отримувати пенсію за віком; чи вважається у такому випадку призначення пенсії по втраті годувальника призначенням іншого виду пенсії та який має враховуватись період часу, за який використовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, при розрахунку розміру пенсії за віком.
Висновок Верховного Суду:
Спір виник щодо правомірності застосування органом Пенсійного фонду під час призначення (переведення на) пенсію за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014- 2016 роки замість показника за 2020- 2022 роки, а також щодо того, чи є перехід з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV та чи поширюються на спірні правовідносини положення абзацу третього частини третьої статті 45 цього Закону.
Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
З 01.12.2023 пенсію позивача визначено відповідно до норм Закону №1058-IV у відповідній редакції, статтею 9 якого встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Отже, за загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
Водночас абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено виняток із зазначеного правила, відповідно до якого під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та за наявності визначених законом умов для обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), визначений частиною другою статті 40 цього Закону.
У постанові від 26.05.2026 у справі № 520/33989/24 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
" частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено три обов`язкові умови, за одночасного дотримання яких під час переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком може застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за переведенням на пенсію за віком, а саме: 1) особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати; 2) особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі; 3) переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше."
Суд враховує зазначений правовий висновок Верховного Суду як такий, що містить обов`язкове для однакового застосування судами тлумачення абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV щодо умов застосування показника середньої заробітної плати під час переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком вперше.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV (в редакції чинній станом на час призначення пенсії по втраті годувальника) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, пенсія у зв`язку з втратою годувальника розраховується у відсотках розміру пенсії померлого годувальника.
Суд звертає увагу, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника відрізняється від пенсії по інвалідності та пенсії за віком підставами її призначення, порядком визначення розміру, оскільки право на таку пенсію пов`язується з фактом смерті годувальника, а її розмір обчислюється виходячи з розміру пенсії померлого годувальника.
Водночас пенсія у зв`язку з втратою годувальника та пенсія за віком є самостійними видами пенсійних виплат, передбаченими статтею 9 Закону №1058-IV, а тому перехід з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком формально є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону.
Разом з тим для вирішення цього спору визначальним є не сам факт такого переведення, а наявність умов, передбачених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Зазначена норма пов`язує можливість застосування показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 цього Закону, з попереднім призначенням особі пенсії по інвалідності, продовженням роботи після її призначення, набуттям не менш як 24 місяців страхового стажу та здійсненням вперше переведення на пенсію за віком.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати та набув страховий стаж понад 24 місяці. Крім того, звернення за призначенням пенсії за віком після досягнення відповідного віку здійснено ним уперше.
Тлумачення положень абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, яке застосовує відповідач, призводить до того, що особа, яка після призначення пенсії по інвалідності протягом тривалого часу продовжувала працювати та набувала страховий стаж, втрачає можливість реалізувати право, передбачене зазначеною нормою, лише з тієї підстави, що до досягнення пенсійного віку скористалася правом на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначення якої зумовлене іншими підставами її призначення і порядком визначення розміру. Такий підхід не відповідає меті правового регулювання, закріпленого абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, який спрямований на врахування страхового стажу, набутого особою після призначення пенсії по інвалідності.
Висновок:
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах наявні всі передбачені абзацом третім частини третьої статті 45 Закону №1058-IV умови для застосування під час переведення на пенсію за віком показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 цього Закону.
Отже, під час призначення (переведення) на пенсію за віком мав застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
Посилання відповідача та суду апеляційної інстанції на те, що безпосередньо перед зверненням за пенсією за віком позивач отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена норма встановлює вичерпний перелік умов, за наявності яких застосовується передбачений нею механізм визначення показника середньої заробітної плати (доходу), та не містить такої обставини серед умов, що виключають його застосування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, однак не погоджується з мотивами, з яких суд дійшов такого висновку. Суд першої інстанції помилково виходив із того, що у спірному випадку мало місце призначення пенсії за іншим законом, тоді як спірні правовідносини регулюються абзацом третім частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. З огляду на це рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів його ухвалення із викладенням їх у редакції цієї постанови.
Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне по суті рішення суду першої інстанції, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню відповідно до статті 352 КАС України. Водночас рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів його ухвалення відповідно до статті 351 КАС України.