Отримання копії судового рішення є початком перебігу строку на апеляційне оскарження, а похилий вік і необізнаність із законом не є поважними причинами його пропуску
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2026 року у справі № 462/607/24
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2024 року - Житлово-будівельний кооператив № 56 (далі - ЖБК № 56) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, у змісті якого просив стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 12 582,30 грн.
Короткий зміст рішення районного суду:
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року позов ЖБК № 56 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 заборгованість в розмірі 12 582,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 судовий збір у розмірі 3 028,00грн та 1 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції за наслідками вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду:
Не погоджуючись із рішенням районного суду, 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на останнє.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року визнано неповажними причини пропуску відповідачкою строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року залишено без руху. Запропоновано заявниці звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, навівши інші підстави для поновлення пропущеного строку та надавши відповідні докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено заявницю про наслідки її невиконання.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду та, як наслідок, у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано заявницею більш ніж через один рік з дня складення повного тексту судового рішення.
Відтак, у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бердар С. В.,просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
На переконання адвоката Бердара С. В., апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, не врахував похилий вік заявниці, стан її здоров`я, відсутність у неї юридичних знань, а також те, що до листопада 2025 року вона не отримувала правничої допомоги. На думку заявника касаційної скарги, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Крім того, адвокат Бердар С. В. зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 358 ЦПК України та мав відкрити апеляційне провадження у справі, оскільки клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду було обґрунтоване тим, що відповідачку не було повідомлено про розгляд справи.
Позиція Верховного Суду:
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що 02 липня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким задовольнив позов ЖБК № 56 про стягнення з відповідачки заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.
Відомостей про належне повідомлення відповідачки про розгляд справи матеріали справи не містять, оскільки поштова кореспонденція, направлена на адресу останньої, повернулася до суду без вручення адресату із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».
Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аналіз ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua) свідчить про те, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2024 року було надіслане судом до ЄДРСР 02 липня 2024 року, зареєстроване 03 липня 2024 року й забезпечено надання загального доступу 04 липня 2024 року.
Разом з тим, матеріали справи містять заяву відповідачки про видачу копії рішення районного суду, датовану 29 квітня 2025 року із розпискою про отримання останньої 12 травня 2025 року.
З наведеного вбачається, що хоча відповідачка не була повідомлена про розгляд справи, у якій останньою було подано апеляційну скаргу, проте щонайменше з 29 квітня 2025 року була обізнана про ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та 12 травня 2025 року нею було отримано його копію.
Також матеріали справи містять повторну заяву відповідачки про видачу копії рішення районного суду, датовану 14 листопада 2025 року із розпискою про отримання копії останнього 18 листопада 2025 року.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, із апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колодій Л. Б., звернувся 28 листопада 2025 року.
Разом із апеляційною скаргою заявницею до суду було подане клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року заявниця отримала 18 листопада 2024 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року апеляційним судом було визнано неповажними причини пропуску заявницею строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, виходячи з того, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду міста Львова із заявою про видачу копії рішення та копію оскаржуваного рішення вперше отримала 12 травня 2025 року.
07 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно зверталась до Залізничного районного суду міста Львова із заявою про видачу копії рішення суду першої інстанції та вдруге копію оскаржуваного в апеляційному порядку рішення отримала 18 листопада 2025 року.
Таким чином, вказану в апеляційній скарзі причину неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, яка зводиться до того, що копію оскаржуваного рішення відповідачка вперше отримала 18 листопада 2025 року, апеляційний суд визнав неповажною, оскільки отримавши наручно 12 травня 2025 року в суді першої інстанції копію оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість скористатися своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, проте цього не зробила.
Відтак, апеляційна скарга була залишена без руху та запропоновано заявниці подати вмотивоване клопотання, яке б містило докази про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
19 січня 2026 року ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, подала до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які зводились до того, що вона не отримувала повідомлень з суду, про судовий розгляд їй не було відомо і тим самим було позбавлено можливості брати участь у судовому розгляді, надати докази, пояснення, відзив і в цілому захищати свої права та інтереси. Копію позовної заяви з додатками не отримувала, про прийняте рішення не знала також. Копію оскаржуваного рішення отримала 18 листопада 2025 року. А також, їй не було відомо як оскаржується рішення суду, з котрим не погоджується, не були відомі права щодо отримання правової допомоги.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення, оскільки вищевказані заявницею обставини не підтверджують об`єктивної неможливості подати апеляційну скаргу у строк, визначений законом, а саме після 12 травня 2025 року, тобто з того моменту, як заявниця отримала наручно в суді першої інстанції копію оскаржуваного рішення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року з підстав, визначених змістом статті 358 ЦПК України, а саме у зв`язку із пропуском річного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до змісту частини третьої-четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що зазначені заявницею у змісті клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини, а саме похилий вік та необізнаність про порядок апеляційного оскарження судового рішення не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду.
Оскільки зазначені заявницею апеляційної скарги обставини не були визнані поважними відповідно до вимог частини четвертої статті 357 ЦПК України, у апеляційного суду були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції помилково послався в оскаржуваній ухвалі на частину другу статті 358 ЦПК України, однак зазначене не призвело до неправильного вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а відтак - до неправильного висновку суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, а правильне по суті й законне судове рішення відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Висновок:
Ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме: неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, отримання нею копії оскаржуваного судового рішення 12 травня 2025 року та звернення до суду з апеляційною скаргою 28 листопада 2025 року, колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі. Водночас, правильно вирішивши питання по суті, апеляційний суд помилково застосував частину другу статті 358 ЦПК України замість пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, однак ця помилка не призвела до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених заявницею причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.