Особливості судового розгляду справ про розірвання шлюбу

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками особливості судового розгляду справ про розірвання шлюбу, а саме:

1. Ефективний зміст позовної заяви.
2. Використання судової практики як ефективний механізм зменшення підстав для залишення позовної заяви без руху.
3. Які недоліки висувають суди до позовної заяви.
4. Як боротись з незаконними ухвалами щодо залишення без руху позовної заяви з метою усунення недоліків.
5. У якому провадженні краще розглядати позов про розірвання шлюбу.
6. Лайфхаки під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
7. Механізми вирішення тривалого не відкриття провадження або не розгляду справи.
8. Цікаві практичні кейси.

У рамках характеристики судового розгляду справ про розірвання шлюбу акцентовано на наступному:

1. Ефективний зміст позовної заяви

Постанова Верховного Суду від 19.10.2022 року по справі № 526/442/22:

«Згідно зі статтею 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання акту чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акту чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акту чи договору у позивача – клопотання про його витребування. За частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 95 ЦПК України). Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 95 ЦПК України).

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України). Встановлено, що представник позивача – адвокат додав до позовної заяви посвідчену ним копію свідоцтва про шлюб.

Зважаючи на зміст статей 95, 177 ЦПК України залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства».

2. Використання судової практики як ефективний механізм зменшення підстав для залишення позовної заяви без руху

Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 24.06.2024 року у справі №287/723/24:

Олевський районний суд Житомирської області : «При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а саме: … – не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; … Окрім цього, згідно із ч. 2 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. З матеріалів позовної заяви вбачається, що представником позивачки не надано до суду інформації щодо перебування позивачки на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності або не заявлено клопотання у відповідності до ст. 84 ЦПК України про витребування доказів.

Також, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до позовної заяви про розірвання шлюбу додається оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.

Таким чином, позивачка повинна надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, а не його копію. Слід зазначити, що оригінал свідоцтва про шлюб постійно зберігається в матеріалах судової справи про розірвання шлюбу».

3. Які недоліки висувають суди до позовної заяви

Постанова Житомирського апеляційного суду від 28.10.2024 року у справі №287/723/24:

«Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Жодним законом не передбачено надання певного переліку доказів до позовної заяви, натомість передбачені п. 8 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України вимоги позивачкою формально дотримано та надано копію завіреного належним чином свідоцтва про шлюб. Наведене виключає можливість застосування до позовної заяви наслідків, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України, у вигляді повернення позовної заяви позивачу. Крім того, частиною шостою статті 95 ЦПК України встановлено, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Також, відповідно до положень ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд першої інстанції може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.

При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що недоліки, які перераховані ним в ухвалі про залишення позову без руху та поверненні, можуть бути усунуті в підготовчому засіданні при розгляді справи, у порядку статті 197 ЦПК України, і не є вирішальними при відкритті позовного провадження.

Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху, у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу свідоцтва, суд першої інстанції порушив принципи верховенства права та права на справедливий суд, що суперечить завданням цивільного судочинства. Отже, повертаючи позовну заяву позивачу з підстав ненадання оригіналу свідоцтва про шлюб, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального законодавства України, та дійшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.

«Залишаючи без руху позовну заяву та згодом повертаючи її, суд першої інстанції вказував на необхідність зазначення інформації щодо перебування позивачки на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності, однак такий висновок суду є необґрунтованим. За правилом частини 2 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду справ про розірвання шлюбу суду належить з`ясовувати питання, зокрема, щодо перебування/не перебування дружини у стані вагітності та наявності у подружжя дітей віком до одного року.

Однак вказані питання слід вирішувати безпосередньо під час розгляду судом справи по суті, а не при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Відтак, ненадання ОСОБА_1 інформації щодо перебування позивачки на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності, не може бути підставою для повернення позовної заяви».

4. Як боротись з незаконними ухвалами щодо залишення без руху позовної заяви з метою усунення недоліків

Якщо суд посилається на Пленум ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11:

Позивач не розуміє чому суд посилається на застарілий Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, хоча Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу, що вказаний пленум не є джерелом права і може мати лише рекомендаційний характер:

Верховний Суд Касаційний цивільний суд (суддя Луспеник Д.Д.), ухвала від 02.10.2024 року у справі № 545/3968/23: «Разом з цим Постанова Пленуму Верховного Суду України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду України мають рекомендаційний характер»;

Верховний Суд Касаційний цивільний суд (суддя Коротун В.М.), ухвала від 19.09.2024 року у справі № 359/299/19: «постанови Пленуму мають рекомендаційний характер»;

Велика Палата Верховного Суду, Постанова від 01.09.2020 року у справі № 233/3676/19: «38. Водночас роз`яснення Пленуму ВСУ не мали для судів обов`язкового характеру, оскільки відповідно до частини першої статті 129 Конституції України (в редакції, чинній під час дії Закону України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року № 3018-III) судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Отже, роз`яснення Пленуму ВСУ мали рекомендаційний характер.

Якщо суд посилається на відсутність доказів звернення сторін до органів ДРАЦС зі спільною заявою подружжя про розірвання шлюбу, враховуючи, що у подружжя немає спільних малолітніх, неповнолітніх дітей або відмови відповідача від такого звернення.

Суд не розуміє що таке «право» і що таке «обов’язок». Посилаючись на статтю 106,107 СК України, суд пише про «право»: «..має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу…», і в той же час вимагає мотивації та доказів, щоб була подана заява подружжя за статтею 106 СКУ, але такий обов’язок у чинному законодавстві відсутній ! При цьому суд взагалі не розуміє, що таке право за статтею 106 СКУ виникає виключно за спільною заявою подружжя. Позивач не спілкується, не проживає з Відповідачем, не веде з ним спільне господарство, про що чітко зазначено у позовної заяви.

І в такому разі суд примушує Позивача займатись розшуком Відповідача, щоб подати спільну заяву? Таке вільне тлумачення норм ЦПК України є неприпустимим та не відповідає вимогам законодавства!

5. У якому провадженні краще розглядати позов про розірвання шлюбу

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції загальних судів відносять малозначні справи, серед яких є справи про розірвання шлюбу.

А також, не підлягають касаційному оскарженню:

судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Постанова Верховного Суду від 06.11.2024 року по справі № 641/3708/23:

«У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням від 05 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, Комінтернівський районний суд м. Харкова задовольнив позовні вимоги. Розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 серпня 2015 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У жовтні 2024 року представник, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини».

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Як на виняткові обставини, за наявності яких підлягають перегляду в касаційному порядку судові рішення, ухвалені у малозначній справі, заявниця посилається на те, що зазначена справа має для неї виняткове значення, оскільки стосується дітей, яких подружжя спільно виховувало, утримувало, а касаційна скарга стосується питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки суди відмовили у задоволенні клопотання про передання справи до Верховного Суду для вирішення питання про визначення підсудності спору. Проте, такі доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки зводяться до незгоди з результатом розгляду спору та бажання добитися повторного розгляду справи, яка була предметом розгляду судів попередніх інстанцій. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі. З цього приводу колегія суддів зауважує, що питання про виховання, утримання дітей подружжя врегульовані приписами СК України та можуть бути вирішені в порядку іншого позовного провадження, відкритого за відповідними позовними вимогами.

Не довела заявник і наявність питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки відмова суду у задоволенні клопотання про передання справи для визначення підсудності є підставою касаційного оскарження з переліку в частині другій статті 389 ЦПК України, водночас не доводить наявність виняткової підстави для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі. З врахуванням змісту касаційної скарги Верховний Суд визнає, що наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не довела, а колегія суддів їх наявність не встановила.

6. Лайфхаки під час розгляду справи про розірвання шлюбу

Коли у нас відсутнє останнє відоме місце проживання Відповідача, ми вказуємо для цього місце проживання Позивача:

У листі Державної судової адміністрації України від 24 січня 2018 року № 10-2141/18, що адресований головам апеляційних, апеляційних господарських, апеляційних адміністративних, місцевих, місцевих господарських та окружних адміністративних судів зазначається, що відповідно до статті 122 Господарського процесуального кодексу України, статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а в разі розгляду справи про видачу обмежувального припису – не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. Позивач звертає увагу суду, що ним повідомлено суду останнє відоме йому місце перебування Відповідача, а саме: вул. …, буд. … кв….., м…., …. область, індекс. Інші дані або відомості щодо знаходження або реєстрації Відповідача, у Позивача відсутні.

Позивач звертає увагу суду на Позицію Верховного Суду Касаційного цивільного суду з аналогічних обставин у Постанові від 12.05.2022 року у справі №552/3486/20: « 07 вересня 2020 року представником позивача подано клопотання про відкриття провадження у справі з обґрунтуванням позиції підсудності справи Київському районному суду м. Полтави відповідно до положень частини дев`ятої статті 28, частини десятої статті 187 ЦПК України та практики Верховного Суду по справах № 569/2295/19 від 15 квітня 2020 року та № 501/2443/18 від 29 січня 2020 року. Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою Росії, шлюб зареєстровано у відділі РАЦС адміністрації МВ «Мамоновського міського округу» Калінінградської області згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , акт №127.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 187 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19 (провадження № 61-14212св19) зазначено, що «повернення позовної заяви позивачеві із вказаних в оскаржуваних судових рішеннях підстав законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі». Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 501/2443/18 (провадження № 61-12785св19). У позові ОСОБА_1 зазначив, що йому невідомо місце реєстрації чи перебування відповідача на даний час, тому ним вказано останнє йому відоме місце перебування відповідача в Україні. На виконання запиту суду першої інстанції управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради надало інформацію про те, що відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 на території Полтави – відсутні. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Суд постановив, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року скасувати. Справу № 552/3486/20 передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі».

7. Механізми вирішення тривалого не відкриття провадження або не розгляду справи

Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда (з ухвали від 30.10.2024 року):

«Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу в установлений строк виправити зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки заяви. В свою чергу, представником позивача … – адвокатом Присяжнюк А.В. на виконання вимог зазначеної ухвали суду подана заява щодо неприпустимості порушення права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд, яка зареєстрована судом 28.10.2024 року, за вх. № …, в якій просила припинити суд вільне трактування норм ЦПК в порушення позицій Верховного Суду щодо аналогічних обставин, відкрити провадження у справі та здійснити належний розгляд справи. При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, та, враховуючи зміст поданої адвокатом Присяжнюк А.В. зазначеної заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу представника позивача, що відносини “адвокат – суд” повинні базуватися насамперед на взаємній повазі судді та адвоката. Як адвокати, так і судді виконують вищу соціальну місію, делеговану їм державою, – захист прав людини. Судова процедура вимагає чіткого виконання правил в суді з боку всіх учасників судового процесу. Для забезпечення ефективної діяльності суду від учасників процесу вимагається певний рівень правової поведінки та відповідна культура юридичної практики і професійної правової культури, насамперед з боку суду та адвоката. Подана представником позивача … – адвокатом Присяжнюк А.В. позовна заява про розірвання шлюбу відповідає загальним вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб’єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Підстави для повернення заяви або відмови у відкритті провадження у справі з наданих до суду матеріалів, – відсутні.»

Ухвала від 14.02.2025 року судді Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №372/6858/24 :

Серед іншого, суд звертає увагу представника позивача на необхідності чіткого і конкретного формулювання додатків до позову, оскільки зазначення додатку: «receipt.pdf.» унеможливлює визначення документів які позивач додає до позову, а які не додає. Належним зазначенням додатку – є зазначення назви документу та його реквізитів (номеру, дати та інше). Дане питання є надзвичайно важливим та до нього не слід відноситись формально, оскільки саме від того як сформульовано додатки до позову, залежить висновок про те, звідки в матеріалах справи опинився той чи інший документ. Тобто, у випадку зазначення додатку: «receipt.pdf.», неможливо зрозуміти який саме документ позивач додав до позову. Як наслідок, суд наголошує на необхідності не лінуватись та належним чином зазначити перелік усіх додатків до позову із зазначенням назви документу та його реквізитів (номеру, дати та інше), – з метою чіткого і зрозумілого формування, прошиття і нумерації матеріалів цивільної справи».

Постанова ВС КЦС від 09.08.2023 року у справі № 757/1592/21 :

«…у випадку, якщо апеляційний суд після подання ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків, установив наявність інших недоліків апеляційної скарги, які в ухвалі від 17 лютого 2023 року не зазначались, суд не позбавлений можливості повторно залишити апеляційну скаргу без руху із зазначенням таких недоліків та встановлення заявникові строку для їх усунення».

8. Зміни щодо права на пред’явлення позову про розірвання шлюбу

Редакція статті 110 СКУ від 15.11.2024 року:

Стаття 110. Право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу:

1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

3. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

4. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

5. Опікун має право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Редакція статті 110 СКУ від 19.12.2024 року:

Стаття 110. Право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу:

1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

{Частину другу статті 110 виключено на підставі Закону № 4073-IX від 20.11.2024}

{Частину третю статті 110 виключено на підставі Закону № 4073-IX від 20.11.2024}

{Частину четверту статті 110 виключено на підставі Закону № 4073-IX від 20.11.2024}

Першоджерело - https://tinyurl.com/33rkfchb