Особливості розгляду справ у порядку окремого провадження
Про особливості розгляду справ у порядку окремого провадження розповіла суддя-спікер Володарського районного суду Київської області, викладач (тренер) Національної школи суддів України Людмила Макаренко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ
Матеріали заходів
17.03.2026

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками особливості розгляду справ у порядку окремого провадження, а саме:

1. Безспірність як ознака окремого провадження. Поняття «спір про право».

2. Процесуальні особливості розгляду судами справ у порядку окремого провадження.

3. Розгляд судами окремих категорій справ у порядку окремого провадження.

 

У рамках характеристики окремого провадження акцентовано на наступному:

1. Безспірність як ознака окремого провадження. Поняття «спір про право»

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у межах якого суд не вирішує спір про право, а підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, неоспорюваних прав чи змінює правовий статус фізичної особи. Головною ознакою окремого провадження є безспірність, що означає відсутність сторін із протилежними інтересами та несумісність такого провадження зі спором про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заінтересованим особам право звернення з позовом на загальних підставах. Такий підхід підтверджено:

·              постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018,

·              постановою КЦС ВС від 06.05.2020 у справі № 761/16799/15.

Поняття «спір про право» тлумачиться широко з урахуванням підходу ЄСПЛ до п. 1 ст. 6 Конвенції. Воно має сутнісне, а не формальне значення та охоплює будь-які реальні розбіжності між сторонами щодо існування, обсягу, способу реалізації суб’єктивного права, а також спорів щодо фактів чи тлумачення норм права. Такий висновок викладено в:

·              постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20,
з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема рішення «Наталія Михайленко проти України» від 30.05.2013 (заява № 49069/11).

Окремо наголошено, що положення про залишення заяви без розгляду у разі виникнення спору про право не поширюється на справи про визнання фізичної особи недієздатною, що обґрунтовано необхідністю захисту інтересів такої особи. Цей підхід викладено у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі № 201/1531/23.

2. Процесуальні особливості розгляду судами справ у порядку окремого провадження

Процесуальний порядок розгляду справ у окремому провадженні має низку спеціальних особливостей:

·              Відсутність спору про право та сторін із протилежними інтересами.

·              Учасники справи: заявник та заінтересовані особи, а у визначених законом випадках — обов’язкова участь певних органів або осіб (орган опіки та піклування, прокурор, лікар-психіатр тощо).

·              Обмежена дія принципів змагальності та диспозитивності.

·              Суд має право витребовувати докази з власної ініціативи та виходити за межі предмета розгляду, якщо цього потребує захист прав та інтересів особи.

·              Мирова угода не укладається, справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

·              Судові витрати не відшкодовуються, а рішення суду не підлягає примусовому виконанню, однак має загальнообов’язковий характер.

·              Справи розглядаються суддею одноособово, а у виключно визначених ЦПК випадках — суддею і двома присяжними.

·              Загальні норми ЦПК щодо позову, сторін, забезпечення позову, заочного розгляду, мирової угоди не застосовуються, натомість застосовуються норми щодо складу суду, відводів, представництва, процесуального примусу тощо.

Правові позиції щодо участі заінтересованих осіб сформульовані у:

·              постанові КЦС ВС від 07.04.2020 у справі № 638/4/19,

·              постанові КЦС ВС від 05.02.2025 у справі № 183/4366/24,

·              а також у висновках ВС у справах № 333/8899/21 (13.06.2024) та № 308/14160/2 (13.11.2024).

3. Розгляд судами окремих категорій справ у порядку окремого провадження

Перелік справ, визначений ст. 293 ЦПК України, не є вичерпним. У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, такі категорії:

1) Зміна правового статусу фізичної особи:

·              обмеження цивільної дієздатності, визнання недієздатною та її поновлення;

·              визнання безвісно відсутньою або оголошення померлою;

·              усиновлення.

2) Встановлення фактів, що мають юридичне значення:

·              факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, за умови відсутності спору про право та іншого позасудового порядку їх встановлення.

Підходи до юрисдикції таких справ викладені у постанові Великої Палати ВС від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.

3) Відновлення або визнання неоспорюваних прав:

·              відновлення прав на втрачені цінні папери;

·              передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

·              визнання спадщини відумерлою;

·              розкриття банківської таємниці у передбачених законом випадках.

4) Примусове здійснення певних правових дій:

·              надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

·              примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу.

Також наведено значний масив практики Верховного Суду щодо відмови в розгляді заяв, які не підлягають окремому провадженню, а також приклади допустимості встановлення окремих фактів у контексті збройної агресії РФ проти України.

У порядку окремого провадження не можуть розглядатися заяви, якщо:

·              існує або вбачається спір про право;

·              законом передбачено інший (позасудовий) порядок встановлення відповідних фактів;

·              заявлені факти не мають юридичного значення або є загальновідомими;

·              встановлення факту фактично спрямоване на вирішення публічно-правового чи позовного спору.

Приклади судової практики ВС (відмова у розгляді):

·              Постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 161/853/19: заяви про встановлення належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, отримання поранень, причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності, закінчення навчального закладу, одержання урядових нагород не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки для цього передбачено інший правовий механізм.

·              Постанова ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 398/4017/18: встановлення факту належності особи до певної національності не є предметом окремого провадження.

·              Постанова ВП ВС від 23.01.2019 у справі № 536/1039/17: встановлення факту втрати статусу резидента та набуття статусу нерезидента без прив’язки до конкретних цивільних прав та обов’язків заявника не має юридичного значення для окремого провадження.

·              Постанова ВС від 01.10.2020 у справі № 576/2613/18: вимоги про встановлення факту незаконності зборів виборців та скасування їх рішень не можуть розглядатися в окремому провадженні.

·              Постанова ВС від 23.06.2021 у справі № 707/52/17: встановлення факту загибелі при виконанні обов’язків військової служби внаслідок збройної агресії РФ — відмова, з відступом від попередньої позиції.

·              Постанова ВС від 24.06.2021 у справі № 643/18026/18-ц: встановлення факту набуття захворювання внаслідок збройної агресії РФ не підлягає розгляду в окремому провадженні.

·              Постанова ВС від 21.02.2020 у справі № 552/2984/19: встановлення факту одноосібності законного представника дитини не належить до окремого провадження.

·              Постанова ВС від 06.10.2021 у справі № 712/15597/18: факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим і не підлягає судовому встановленню.

·              Постанова ВС від 07.08.2019 у справі № 711/3635/16-ц: факт добровільного забезпечення або залучення до проведення АТО не встановлюється судом.

·              Постанова ВС від 02.09.2020 у справі № 522/2742/19: факт перебування у полоні не підлягає встановленню в порядку окремого провадження.

Окремо підкреслює, що не всі факти, пов’язані з війною, є виключеними з окремого провадження. Суд може встановлювати факти, якщо:

·              вони мають юридичне значення;

·              відсутній інший позасудовий порядок;

·              встановлення не пов’язане з вирішенням спору про право.

Судова практика щодо допустимості:

·              Постанова ВС від 29.01.2020 у справі № 320/5213/17,

·              Постанова ВС від 04.08.2020 у справі № 414/1330/19,

·              Постанова ВС від 23.09.2020 у справі № 712/983/17-ц.

Суд може встановлювати факт вимушеного переселення із зони бойових дій, оскільки законодавством не визначено іншого способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між переселенням та збройною агресією РФ.

·              Постанова ВС від 22.03.2023 у справі № 207/1523/22: визнано допустимим встановлення факту вимушеного переселення для визначення статусу особи як такої, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

·              Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19-ц: допущено можливість встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю особи та збройною агресією РФ, якщо відсутній інший позасудовий порядок і метою є реалізація прав заявника (відступ від попередньої правової позиції).

Першоджерело https://tinyurl.com/yw7xpucj