Якщо в умовах трудового договору визначено - якщо за два місяці до припинення терміну його дії, сторони не визначились з припиненням чи продовженням трудових відносин, то чи продовжується він на новий термін?
📌Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії, у якому просив визнати недійсним та скасувати наказ Української військово-медичної академії про його звільнення, зобов’язати відповідача поновити його з 01 серпня 2022 року на займаній згідно з укладеним контрактом посаді, зберегти за ним місце роботи й середній заробіток на особливий період (час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій), а також виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 серпня 2021 року між ним та Українською військово-медичною академією укладено контракт, згідно з яким він призначений на посаду старшого викладача на термін до 31 липня 2022 року.
Умовами контракту погоджено підстави його розірвання, зокрема, у зв`язку із закінченням терміну його дії, про що сторони повинні визначитись не пізніше як за два місяці. Водночас, якщо в цей термін сторони не визначились, контракт продовжується на новий термін.
31 липня 2022 року відповідач звільнив його з займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вважав звільнення незаконним, оскільки відповідач не повідомив його про розірвання контракту за два місяці, як це передбачено умовами контракту, а отже контракт вважається таким, що продовжений на новий термін, і відповідно підстав для його розірвання у зв`язку із закінченням терміну дії не було.
📌Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства й умов укладеного між сторонами трудового договору. Право позивача на працю відповідач не порушив.
📌Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 521/4331/16-ц, від 21 лютого 2018 року в справі № 534/2144/15-ц, від 27 червня 2019 року в справі № 357/10223/16-ц та від 10 червня 2020 року в справі № 766/12749/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не врахували, що умовами пункту 6.2.1 контракту передбачений обов`язок відповідача повідомити його за два місяці про свій намір не продовжувати термін дії контракту, який відповідач не виконав.
📌Позиція Верховного Суду:
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частинами першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Суди встановили, що трудовий договір був укладений сторонами у формі контракту з науково-педагогічним працівником на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року.
Відповідно до пункту 6.2.1 контракту підставою для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. При цьому начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дії, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений термін відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.
Тобто, при укладенні трудового договору сторони самі встановили, що в разі, якщо за два місяці до припинення терміну його дії, вони не визначились з припиненням чи продовженням трудових відносин, то трудовий договір продовжується на новий термін.
📌Висновок:
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не з`ясував, чи визначились сторони у передбачений умовами контракту термін з припиненням чи продовженням трудових відносин, чи повідомив відповідач позивача в цей термін про своє небажання продовжувати дію контракту з ним, внаслідок чого передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.
З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість позовних вимог, не з`ясував розмір заробітної плати позивача, постанова апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові не може вважатися законною та обґрунтованою.
Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.