Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками основні аспекти поділу нерухомого майна подружжя, а саме:

1. Поняття нерухомого майна подружжя.
2. Правовий режим майна подружжя.
3. Підстави, способи та особливості поділу нерухомого майна.
4. Проблемні питання поділу у у судовій практиці.
5. Захист майнових інтересів подружжя.

У рамках характеристики поділу нерухомого майна подружжя акцентовано на наступному:

1. Поняття нерухомого майна подружжя

Нерухоме майно подружжя є складовою спільного майна, набутого чоловіком і дружиною під час шлюбу, якщо інше не встановлено законом або договором. Правовий режим такого майна визначається положеннями сімейного та цивільного законодавства і ґрунтується на презумпції спільної сумісної власності. Після припинення шлюбу або за наявності спору між подружжям нерухоме майно може бути поділене за домовленістю сторін або за рішенням суду.

При вирішенні спорів суди виходять із необхідності відмежовувати поділ спільного майна від визначення порядку користування ним. Поділ припиняє режим спільної власності, тоді як визначення порядку користування лише встановлює спосіб реалізації прав співвласників без зміни розміру їхніх часток. При визначенні порядку користування допускається незначний відступ від ідеальних часток, якщо це обумовлено технічною неможливістю їх точного виділення, однак це не впливає на обсяг права власності кожного співвласника.

Лектор також звертає увагу на гарантії права власності та права на житло. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на повагу до свого житла, а стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності.

2. Правовий режим майна подружжя

Правовий режим майна подружжя базується на презумпції спільної сумісної власності майна, набутого чоловіком і дружиною під час шлюбу. Водночас цей режим може бути змінений законом, домовленістю сторін або встановленими судом обставинами. При вирішенні спорів суд повинен встановити обсяг спільно нажитого майна, оцінити докази щодо походження майна та перевірити, чи не спростована презумпція спільної сумісної власності.

Особливу увагу приділяють випадкам, коли чоловік і жінка проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У таких спорах встановлення факту спільного проживання є не самостійною позовною вимогою, а обставиною, яка підлягає дослідженню судом під час вирішення спору про поділ майна. Якщо між сторонами відсутній спір щодо самого факту спільного проживання, окремо заявляти вимогу про його встановлення не потрібно. Суд має оцінити відповідні докази у мотивувальній частині рішення та на їх підставі вирішити питання про поділ майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначила, що встановлення обсягу спільно нажитого майна є питанням доказування та перевірки презумпції спільної сумісної власності. Заявлення окремої вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю не є необхідним, оскільки судове рішення лише підтверджує існування відповідного правового режиму. Ефективним способом захисту у таких правовідносинах є саме вирішення вимоги про поділ майна.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 757/19682/18-ц, де зроблено висновок, що у спорі про поділ майна осіб, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не обов'язково заявляти окрему вимогу про встановлення факту такого проживання. Якщо суд дійде висновку про існування фактичних сімейних відносин, ця обставина встановлюється у мотивувальній частині рішення як підстава для вирішення спору про поділ майна.

3. Підстави, способи та особливості поділу нерухомого майна

Поділ нерухомого майна подружжя здійснюється з урахуванням його технічної можливості, правового режиму майна та способу захисту права, який забезпечує реальне поновлення порушених прав сторін. Якщо нерухоме майно може бути поділене в натурі без втрати його цільового призначення, суд може виділити кожному із співвласників окрему частину майна. Якщо ж такий поділ є неможливим, суд застосовує інші способи захисту, зокрема присудження грошової компенсації або встановлення порядку користування майном.

Необхідно розмежовувати поділ майна та визначення порядку користування ним. При поділі припиняється право спільної сумісної власності та виникає право власності кожного співвласника на самостійний об'єкт. Визначення порядку користування не змінює правового режиму майна та не припиняє права спільної власності, а лише регулює порядок фактичного використання об'єкта нерухомості. Під час визначення порядку користування можливий незначний відступ від ідеальних часток, якщо це зумовлено технічними характеристиками приміщення, однак такий відступ не впливає на розмір часток співвласників у праві власності.

Одним зі способів захисту є виділ частки в натурі. При цьому суд повинен встановити технічну можливість такого виділу, можливість самостійного використання виділеної частини, наявність окремого входу, інженерних комунікацій та відповідність будівельним нормам. Якщо виділ у натурі є неможливим, суд повинен застосовувати інший ефективний спосіб захисту прав співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 зазначено, що при вирішенні спорів щодо нерухомого майна суд має обирати такий спосіб захисту, який забезпечує ефективне відновлення порушеного права, відповідає принципу пропорційності та не покладає на особу надмірний тягар.

Також наведено правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, відповідно до якої під час поділу майна суд насамперед має встановити обсяг спільного майна, перевірити правовий режим кожного об'єкта та лише після цього визначати спосіб його поділу.

4. Проблемні питання поділу у судовій практиці

Найбільша кількість спорів виникає не щодо самого права на поділ майна, а щодо правильного визначення способу його захисту та застосування ефективного способу поновлення порушеного права. Суд повинен виходити з конкретних обставин справи, оцінювати технічну можливість поділу нерухомого майна, можливість його самостійного використання та дотримання принципу справедливого балансу між інтересами співвласників.

Однією з проблем є ототожнення поділу нерухомого майна з визначенням порядку користування ним. Верховний Суд звертає увагу, що ці способи захисту мають різну правову природу. Поділ майна припиняє право спільної власності та призводить до виникнення окремих об'єктів права власності, тоді як визначення порядку користування не змінює правового режиму майна, а лише встановлює порядок його фактичного використання співвласниками. Навіть якщо при визначенні порядку користування площа приміщень дещо відрізняється від ідеальних часток, це не означає зміну розміру права власності кожного зі співвласників.

Окремою проблемою є неправильне визначення предмета позову. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є самостійним ефективним способом захисту, якщо одночасно вирішується питання про його поділ. Суд повинен встановити правовий режим майна у мотивувальній частині рішення, а предметом судового розгляду має бути саме вимога про поділ майна. Такий підхід дозволяє забезпечити ефективний судовий захист і уникнути ухвалення декларативних рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зроблено висновок, що встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю не повинні розглядатися як окремі самостійні способи захисту, якщо вони є лише підставою для вирішення спору про поділ майна. Суд має встановити ці обставини під час розгляду основної вимоги про поділ майна.

Також наведено постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19, у якій наголошено, що суд повинен застосовувати ефективний спосіб захисту, який реально поновлює порушене право, відповідає принципу пропорційності та забезпечує справедливий баланс між правами усіх учасників спору.

5. Захист майнових інтересів подружжя

Захист майнових інтересів подружжя здійснюється шляхом застосування судом такого способу захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права та відповідає характеру спірних правовідносин. При вирішенні спорів щодо нерухомого майна суд повинен виходити не лише з формального застосування норм права, а й оцінювати, чи буде обраний спосіб захисту ефективним, пропорційним і таким, що забезпечить баланс між правами та інтересами співвласників.

Ефективний захист майнових прав можливий лише після правильного визначення предмета спору та правового режиму майна. Якщо спір стосується поділу нерухомого майна, суд насамперед встановлює, чи є воно спільною сумісною власністю, визначає склад такого майна, після чого обирає належний спосіб його поділу. При цьому вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є самостійним способом захисту, якщо вона фактично є лише передумовою для вирішення питання про поділ майна.

У випадках, коли сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення цього факту також не є окремою метою судового захисту. Суд досліджує відповідні обставини лише настільки, наскільки це необхідно для вирішення спору про поділ майна. Такий підхід забезпечує процесуальну економію та дозволяє ефективно захистити майнові права сторін без ухвалення декларативних судових рішень.

Важливим елементом захисту майнових інтересів є також дотримання принципу непорушності права власності та права особи на повагу до житла. Суд повинен забезпечити справедливий баланс між правами всіх учасників спору, не допускаючи непропорційного втручання у право власності одного зі співвласників. При цьому визначення порядку користування нерухомим майном не припиняє право спільної власності, а лише врегульовує порядок реалізації прав співвласників, тоді як поділ майна остаточно припиняє режим спільної сумісної власності.

Судова практика підтверджує зазначені підходи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 сформульовано висновок, що суд повинен застосовувати саме ефективний спосіб захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права та відповідає принципу пропорційності.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначено, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю або про визнання майна спільною сумісною власністю не є самостійними способами захисту, якщо вони заявляються лише як передумова для вирішення спору про поділ майна. Ефективним способом судового захисту у такому випадку є саме вирішення вимоги про поділ спірного майна.

Першоджерело https://lnk.ua/6apMm2N2i