Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Київського районного суду м. Харкова про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсації спричиненої моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн, заподіяної бездіяльністю Київського районного суду м. Харкова та неефективністю при проведенні судового розгляду справи № 640/17257/16-ц.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними, пов’язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді), про зобов’язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при відмові у відкритті провадження у справі.

Зауважує, що у розглядуваній справі позов пред’явлено до держави Україна в особі Київського районного суду м. Харкова та предметом позову є бездіяльність, а не процесуальні дії суду.

Наголошує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц, держава є відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права:

Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, за її твердженням, протиправною бездіяльністю Київського районного суду м. Харкова та неефективністю при проведенні судового розгляду справи № 640/17257/16-ц.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов’язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов’язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов’язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними, пов’язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов’язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними, пов’язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов’язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Висновок:

Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі саме Київського районного суду м. Харкова про відшкодування моральної шкоди не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 на те, що відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути держава, а не суди (судді). Суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя (пункт 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду – без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 953/19814/21 – https://tinyurl.com/ujnf59df