Щодо оголошення військовослужбовця померлим за шість місяців після завершення активних бойових дій, попри подальшу окупацію території
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25
Короткий зміст вимог заяви:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Заява мотивована тим, що її чоловік, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
був мобілізований у 2022 році до лав Збройних Сил України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та проходив службу на посаді командира 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
15 листопада 2022 року вона отримала сповіщення № 009/11 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_3 про те, що її чоловік, старший сержант ОСОБА_2 , зник безвісті 09 листопада 2022 року під час виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності Батьківщини в м. Бахмут Донецької області.
На підставі наказу командира частини НОМЕР_1 від 22 листопада 2022 року № 260 у період з 12 листопада по 22 грудня 2022 року було проведене службове розслідування, за результатами якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вівся оборонний бій на позиції «Фартовий» поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, після закінчення бою з вказаної позиції не повернувся командир 2 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_2 , тобто зник безвісти.
За фактом зникнення безвісти ОСОБА_2. Красноградським (нині Берестинським) районним відділом поліції ГУНП в Харківській області внесені відомості в ЄРДР за № 12022221090000795 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Вказувала, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне для реалізації права на увіковічення пам`яті про чоловіка, а також для реалізації права на оформлення спадщини та отримання виплат, передбачених законодавством.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати населений пункт Бахмут Донецької області, Україна; вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року у складі судді Левченка А. М., присяжних: Зягуна М. В., Забари Л. Б., заяву ОСОБА_1 задоволено.
Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, померлим. Дату смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати населений пункт Бахмут Донецької області, Україна. Вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулась в населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявницею надано належні та допустимі докази про зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що дають підстави припустити його загибель ІНФОРМАЦІЯ_4 у населеному пункті Бахмут Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 , а тому вимоги про оголошення його померлим є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду:
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства Оборони України задоволено. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що воєнні дії в населеному пункті Бахмут Донецької області, де зник безвісті ОСОБА_2., не завершені, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко В. В., мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.
Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 виснувала, що оголошення фізичної особи померлою можливе з урахуванням певних обставин справи, а шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, бойові дії в місті Бахмут завершилися 12 грудня 2023 року.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам зникнення безвісти ОСОБА_2 та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду:
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обставини справи дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у населеному пункті Бахмут Донецької області.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву, врахував, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 , на момент подання заяви сплив.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то воєнні дії на цій території ще не завершені, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення безвісті зниклої особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Верховний Суд в цій справі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними у питанні того, як застосовуються висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилаючись на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зробив висновок, що оскільки населений пункт Бахмут Донецької області з 24 лютого до 12 грудня 2023 року був територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року є тимчасово окупованою територія рф, то заява про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасною.
Тобто, суд апеляційної інстанції вважав, що якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою рф, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається.
Касаційний цивільний суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду).
У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».
У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22.
Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.
Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.
Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_2 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником; у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13 грудня 2023 року.
Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).
На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 у результаті нанесення артилерійського, мінометного обстрілу збройними силами російської федерації ВОП східної околиці м. Бахмут Донецької області, де на цей момент знаходився військовослужбовець ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час проведення якого допитані свідки: командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_10 , навідник 3 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , які підтвердили обставини загибелі ОСОБА_2 , а також документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , відомості державних органів про те, що він не перетинав державний кордон України, лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України, не перебуває у місцях позбавлення волі.
Висновок:
Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошено померлим ОСОБА_2 у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану.
Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів, в інший спосіб розтлумачив частину другу статті 46 ЦК України, в зв`язку з чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).