Moraru v. Romania (заява № 64480/19): перешкода мініатюрній жінці стати військовим лікарем становила порушення ст. 14 Конвенції та ст. 2 Протоколу 1 до Конвенції

Обставини справи

Заявниця, Олена Морару, народилася в 1999 році, є громадянкою Румунії.

У 2018 році пані Морару подала документи на проходження вступного іспиту для навчання за фахом «військовий лікар» в одному з двох державних університетів, які пропонували таку програму. Однак їй було відмовлено, оскільки її вага (44 кг) та зріст (150 см) були нижчими за вимоги, встановлені на той час наказом Міністерства національної оборони.

Заявниця подала позов до суду, який в кінцевому підсумку виявився безуспішним у 2019 році. По суті, суди прийняли обґрунтування Міністерства національної оборони щодо відмови, а саме те, що відповідне національне законодавство вимагає, щоб усі військовослужбовці, включаючи лікарів, мали можливість носити стандартну екіпіровку солдата вагою приблизно 57 кг. Таким чином, оскаржуване обмеження мало на меті створити військові сили, здатні брати участь у будь-якій місії. Суди також встановили, що у цій справі не виникає питання дискримінації за ознакою статі, оскільки вимоги до зросту та ваги були різними для кандидатів-жінок та кандидатів-чоловіків.

Стверджуване порушення

Посилаючись на статтю 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 2 Протоколу № 1 (право на освіту), заявниця скаржилася на те, що вона зазнала дискримінації за ознакою ваги та зросту, стверджуючи, що через обмеження вона не змогла довести свою фізичну силу та придатність стати військовим лікарем.

Оцінка Суду

По-перше, Суд зазначив, що пані Морару не стверджувала, що обмеження щодо зросту та ваги були дискримінаційними за ознакою статі, заявниця стверджувала про дискримінацію саме за антропометричними параметрами. Суди ж, були категоричними у підтвердженні цього. При цьому з нею поводилися інакше, ніж з іншими жінками, зріст і вага яких відповідали відповідним вимогам, встановленим законодавством. Таким чином, можна зробити висновок, що, порівняно з цією групою, рішення органів влади визнати заявницю непридатною для допуску до складання вступних іспитів для вивчення військової медицини поставило її у невигідне становище.

Тому Суд мав вирішити, чи були причини, наведені владою для такої різниці у поводженні, «відповідними та достатніми».

Суд повторює, що встановлення критеріїв відбору для доступу до вищої освіти саме по собі не суперечить вимогам статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Цей висновок однаково справедливий як для вступу до цивільного університету, так і для вступу до військових навчальних закладів. У цьому ж значенні принцип оперативної сумісності, на який посилаються національні органи влади у цій справі, також може виправдовувати встановлення обмежень щодо доступу до військової служби. Однак має бути досягнута пропорційність між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягти за допомогою цих обмежень.

У цій справі національні суди, покладаючись виключно на аргументи Міністерства національної оборони, визначені наказом № M55/2014, не надали жодного обґрунтування щодо зв’язку між параметрами кандидата та її силою. Очевидно, що вони також не підкріпили свої рішення жодними дослідженнями, науковими або статистичними даними чи будь-якими емпіричними доказами.

Крім того, Суд зазначає, що фактично національні органи влади не вказали на будь-який конкретний правовий документ, який би підтверджував твердження про те, що румунські збройні сили на той момент були організовані за принципом оперативної сумісності або що військовий лікар повинен брати участь у місіях, пов’язаних з певним рівнем фізичної сили, що перевищує той, який очікується від медика. Суд також не може не відзначити, що національні органи влади не приділили особливої уваги статусу військового лікаря та його/її фактичним обов’язкам і можливим призначенням.

Висновок

Таким чином, Суд вважає, що національні органи влади не змогли об’єктивно та розумно обґрунтувати несприятливі умови, з якими зіткнулася заявниця у процесі вступу на навчання з військової медицини, що є порушенням статті 14 у поєднанні зі статтею 2 Протоколу № 1.

Повний текст рішення англійською мовою: http://bit.ly/3O8TgxH

Скорочений текст рішення англійською мовою: http://bit.ly/3toC7WR

Матеріал підготовлено Вищою школою адвокатури НААУ.