Вища школа адвокатури НААУ
Курси з підвищення кваліфікації адвокатів
Telegram
0 800 300 282
дзвінок безкоштовний
Новини
28.08.2021

ОГЛЯД СТРАТЕГІЧНИХ СУДОВИХ СПРАВ ПРОТИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ ІНВАЛІДНОСТІ

Ольга Паламарчук, адвокат, член Комітету з питань захисту прав осіб з інвалідністю, що діє у складі НААУ,

Дмитро Жарий,, адвокат, член Комітету з питань захисту прав осіб з інвалідністю, що діє у складі НААУ

Ми звикли дивитись олімпіади й пишатися досягненнями наших параолімпійців, які демонструють фантастичні результати, здобувають медалі й заявляють про нашу країну у світі. Але ми нічого не знаємо про ті кола пекла, які потрібно пройти людям з інвалідністю, щоб просто вийти на вулицю чи відвідати кінотеатр, кав’ярню, скористатись послугами аптеки або перукарні, улаштуватись на роботу. І що найприкріше – воліємо про це не знати… Тому позиція кожного з нас реагувати на дискримінацію та захищати права людей з інвалідністю!

Дискримінація за ознакою інвалідності присутня в усіх сферах життя. Вона має безліч причин, починаючи від незнання прав і закінчуючи стереотипами й упередженнями щодо людей з інвалідністю. Лише наша активність та наполегливість у виявленні, реагуванні та захисті прав таких осіб дасть змогу побороти це явище.

Тому розглянемо окремі стратегічні судові рішення щодо заборони дискримінації, які були доволі резонансними, і люди з інвалідністю змогли відстояти свої права в Суді. Значення таих справ не обмежується приватним інтересом, а впливає на розвиток правової системи, деякі з них призвели до зміни законодавства, інші – запобігли практиці порушення законодавства, деякі –втілилися в певних реформах, інші – очікують на зміни.

  • Людина з інвалідністю проти аптеки: через відсутність пандуса закрили всю мережу аптек.

Адвокат у справі – Дмитро Жарий.

Адвокат, який сам пересувається на інвалідному візку, у липні 2010 року розпочав свою боротьбу з дискримінацією людей з інвалідністю.

Отримавши рецепт на ліки, потрапити в аптеку й купити їх Дмитру самостійно не вдалося, оскільки аптека усупереч вимогам законодавства не була обладнана придатним для експлуатації пандусом. Дмитро дав пів року, щоб власник мережі аптек змінив ситуацію, однак нічого так і не було зроблено. Тоді адвокат написав заяву в Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів у Дніпропетровській області та Головне архітектурно-планувальне управління міста Дніпропетровська про порушення аптекою законодавства. Однак від цих установ отримав лиш формальну відповідь: вони не визнавали ані порушень, ані їхньої відсутності.

Урешті Дмитро Жарий звернувся до суду з вимогою визнати дискримінацію за ознакою інвалідності з боку уповноваженого контролюючого органу, а також анулювати ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами всієї мережі аптек (більше 400 відділень по всій Україні) із річною забороною на отримання нової ліцензії внаслідок грубого порушення ліцензійних умов.

Через суд адвокат не стільки хотів «покарати» саме цю аптеку, скільки вплинути в цілому на ситуацію в країні щодо організації вільного доступу осіб з інвалідністю. Зробити це можна було лише, зайнявши рішучу й принципову позицію щодо порушника. Тому до чисельних вимог Дмитро Жарий уключив і вимогу про анулювання ліцензії для всієї аптечної мережі. У своїй позовній заяві він не передбачив ані гривні компенсації за спричинену йому моральну шкоду, аби ні в кого не виникли підстави вважати, що він це робить заради якогось матеріального зиску.

У першій судовій інстанції Дмитро Жарий програв, але його апеляція в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд була настільки переконлива, що аптека через кілька місяців «з’їхала» зі свого місця, тому постало питання про позбавлення ліцензії всієї мережі аптек. Та найголовнішою перемогою стало те, що суд визнав факт дискримінації.

Дізнавшись про справу, експрем’єр-міністр доручив Міністерству охорони здоров’я разом із Мінрегіоном розробити зміни до умов ліцензування аптек, а також медичних закладів, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями. І наразі ми бачимо в наших містах, що входи до аптек обладнані пандусами. Це особиста перемога Дмитра стала поштовхом для суттєвих реформ.

  • Дівчина-візочниця проти нічного клубу: люди з інвалідністю мають право відпочивати в розважальних закладах та ходити на дискотеку.

Адвокат у справі – Тетяна Іванова.

Дівчину на інвалідному візку не пустили в нічний клуб у Донецьку (інцидент стався в 2013 році). Охоронці нічого клубу стверджували, що вона, мовляв, не пройшла «фейс-контроль» і «буде бентежити відвідувачів, оскільки є не форматом для їхнього закладу». На що молода дівчина заявила, що це порушення її прав і дискримінація.

Апеляційний суд Донецької області визнав факт дискримінації стосовно Позивача та оцінив моральну шкоду, завдану дівчині, …у дві тисячі гривень (позивачка назвала це «насмішкою» суду і всієї державної системи щодо осіб з інвалідністю).

Завдяки цьому рішенню людина з інвалідністю довела, що приватна компанія не повинна обмежувати право на її відвідування через інвалідність. Ця справа змусить багатьох інших підприємців задуматися над дотриманням прав людей з інвалідністю та створювати безбар’єрне середовище.

  • Незрячий проти «Укрзалізниці»: транспортного монополіста зобов’язали адаптувати сайт

під потреби людей з інвалідністю.

Адвокат у справі – Андрій Стегніцький.

Працюючи за комп’ютером, люди з вадами зору зазвичай використовують спеціальне програмне забезпечення, яке озвучує вголос інформацію, однак ця програма на сайті «Укрзалізниці» не змогла розрізнити зайняті і вільні місця, бо вони позначені не текстом, а кольорами. На сайті також була не передбачена можливість замовити квиток за пільговою ціною для людей з інвалідністю. Тому незрячий юрист Андрій Стегніцький звернувся до «Укрзалізниці» з проханням переробити сайт так, щоб на ньому замість виділення кольором були гіперпосилання, а також додати опції для купівлі квитка за пільговими цінами для людей з інвалідністю. Реакції на це від «Укрзалізниці» не було.

У січні 2013 року Андрій Стегніцький оформив позов до Галицького районного суду Львова, а в березні вже отримав перше рішення — негативне. Львівський апеляційний суд повернув справу до першої інстанції для ухвалення додаткового рішення. Однак повторний розгляд справи теж був негативним. Нарешті в жовтні суд став на бік позивача. Своїм рішенням суд зобов’язав ДП «Укрзалізниця» та «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» усунути недоліки на сайті «Укрзалізниці»: зокрема, забезпечити можливість придбання пільгових квитків для людей з інвалідністю через сайт http://booking.uz.gov.ua, а також оформити сайт для придбання квитків з урахуванням потреб людей із порушенням зору. «Укрзалізниця» оскаржувала це рішення у Верховному Суді, але його залишили без змін. Тому перевізника зобов’язали вдосконалити сайт. Наразі сайт «Укрзалізниці» істотних змін не зазнав.

  • Незрячий проти банку: люди з інвалідністю мають отримувати кредити нарівні з іншими.

Адвокат у справі – Олег Лепетюк.

Незрячий харків’янин вирішив купити телевізор на виплат. Супермаркет побутової техніки обрав навмання. Консультант магазину розповів про наявні «найвигідніші» пропозиції, допоміг вибрати телевізор, виписав рахунок-фактуру на товар і спрямував покупця до місця, де працівники банку оформлюють споживчі кредити. Умови кредитування влаштували чоловіка, і він почав оформлювати кредит. Однак банк через те, що клієнт виявися інвалідом першої групи, почав вимагати привести поручителя. На запитання: «Хто може стати поручителем?», відповіли, що це має бути один із членів сім’ї, який не має інвалідності. За умови його відсутності позику видати відмовились. Спілкування представника банку та особи з інвалідністю було знято на відео, яке стало потім доказом у суді. Під час засідання представник фінансової установи зазначав, що вони мають право на власний розсуд вирішувати, чи надавати кредит тій чи іншій людині.

Апеляційний суд Харківської області підтвердив рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про захист прав споживача, визнання відмови в наданні кредиту дискримінацією за ознакою інвалідності та відшкодування моральної шкоди. Суд визнав дії банку незаконними та зобов’язав виплатити постраждалому 1 000 гривень компенсації. Було встановлено, що чоловіку відмовили в наданні кредиту винятково на підставі того, що він інвалід першої групи. При цьому банк не перевіряв його доходів, не оцінив майновий стан, не визначив ступінь забезпеченості позики. З іншого боку, громадяни, у яких немає фізичних вад, могли отримати позику без поручителя. Розрахунок забезпеченості й оцінка доходів при цьому не бралися до уваги.

Ця справа стала показовою, оскільки на руках були відеодокази, які підтверджували факт дискримінації. А тому апеляційний суд своїм рішенням визнав відмову фінансової установи такою, що становить дискримінацію людей з інвалідністю.

Продовження справи не таке оптимістичне: Вищий Суд відправив справу на перегляд. І вже суд у першій інстанції виносить «оновлене» рішення, що відео не є доказом, яке можна долучити до розгляду суду, оскільки особа, яку знімали (представника банку), не була попереджена про відеозапис і, відповідно, таке відео є неналежним доказом. Заявник відмовився від подальших судових розглядів.

Держава повинна забезпечити доступність телевізійних продуктів для людей з інвалідністю.

Щодо порушення прав людей, що не чують, в Україні є лише одна судова справа, яка стосувалася відсутності порядку й умов титрування та здійснення перекладу на жестову мову, які був зобов’язаний створити Кабмін.

Іншими словами, суть позову полягала в тому, щоб людям із вадами слуху було надано безперешкодний доступ до інформаційних і тематичних телепрограм, кіно- та відеофільмів через субтитрування або переклад на жестову мову.

У своєму позові чоловік вимагав визнати протиправною бездіяльність посадовців, які не прийняли вищезазначений порядок, а також вимагав зобов’язати уряд його затвердити. Рішення суду пришвидшило процес розробки відповідних нормативно-правових актів із метою забезпечення субтитрування та перекладу на жестову мову в державних та комунальних телерадіоорганізаціях. Це була перемога.

  • Доступ у піцерію по-людськи.

32-річний киянин, який пересувається на інвалідному візку, подав позов до суду на недоступний ресторан-піцерію. Це чи не єдиний ресторан біля його дому, де був побудований за всіма будівельними нормами пандус. Однак власник вирішив «розширитися», прибравши пандус та розмістивши на його місці літню терасу.

Помітивши, що біля улюбленого ресторану ведуться будівельні роботи, Олександр попросив покликати власника. До нього вийшов хтось із ресторану й не дуже чемно запевнив, що «в’їзд для інвалідів буде». Згодом замість зручного пандусу, яким Олександр міг самостійно й безперешкодно заїжджати в піцерію, зліпили щось на кшталт «злітної смуги», яку до того ж унизу «обладнали» рухомою дошкою.

Киянин звернувся до Суду. Кілька разів судове засідання відкладалося (здебільшого – через недоступність приміщення самого суду!), але, зрештою, справа Позивача із піцерією завершилася мировою угодою. Піцерія побудувала вже третій пандус, який дає змогу заїжджати в заклад на інвалідному візку, проте вже зі службового входу…

  • Страхування тих, хто подорожує за кордон, доступне не для всіх.

Адвокат у справі – Дмитро Жарий.

Дмитро Жарий, адвокат за фахом, звернувся до страхової компанії «АХА Страхування» для отримання страховки для тих, хто подорожує за кордон, бо без неї не можливо було отримати візу й поїхати за кордон на навчання до Європейського суду з прав людини на запрошення Ради Європи в Україні. Однак страхова компанія йому відмовила та на його письмове звернення надала таке пояснення: «згідно з до п.4.4.2 Правил страхування, а також на підставі п. 12.1.3 Частини В (умов страхування) Договору страхування подорожуючих за кордон не приймаються на страхування особи, які мають інвалідність І або ІІ групи».

Розуміючи, що Правила страхування СК «АХА Страхування», справді, містять дискримінаційні умови, Дмитро, який має інвалідність, твердо вирішив захищати свої права в суді.

Суд у своєму рішенні чітко визначив: «Оскільки в Україні проголошена й діє загальна заборона дискримінації, а пункт 2.25 Ліцензійних умов ще й наголошує на необхідній відповідності внутрішніх правил страховика вимогам законів України, то наявність дискримінаційного положення в правилах страхування відповідача свідчить про порушення прав осіб з інвалідністю».

У березні 2017 року Жовтневий районний суд Дніпра розглянув позов Дмитра Жарого до ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»”. У результаті суд вирішив зобов’язати ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» внести зміни до Правил добровільного страхування медичних витрат і до Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон. Будемо сподіватись, що таке рішення вплине на зміни умов страхування, які обмежували людей з інвалідністю вільно пересуватись і подорожувати за кордон.

ВИСНОВОК: І хоч судова практика за таким категоріям справ неоднозначна, часто позитивні рішення залишаються невиконаними, інколи доводиться чекати роками таких рішень та здійснення правосуддя, однак наявні рішення суду є стратегічно важливими для відстоювання прав людей з інвалідністю. Уже сама їхня поява свідчить про повільні зміни в судовій практиці та житті осіб з інвалідністю.